Події, факти, коментарі · “Україна потребує правди. Тому наш обов’язок назвати речі своїми іменами”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНА — ДЕРЖАВА З ПОЛІТИЧНИМИ В’ЯЗНЯМИ Звернення до співвітчизників
Слово Просвіти, №09 за 2011 рік
Україна потребує правди. Тому наш обов’язок назвати речі своїми іменами. Країни світу поділяються на ті, де є політичні в’язні, і де їх немає. Протягом року влада тягне Україну до числа ізгоїв світу і вже майже досягла в тому успіху. 2010 року в Україні з’явилися політичні в’язні. Порушено кримінальні справи проти учасників підприємницького протесту — за безглуздим звинуваченням у “вбиванні кілочків” на Майдані. Дев’ятеро громадян ув’язнено за звинуваченнями у спилюванні незаконно встановленого ідола Сталіна, який українським судом визнаний злочинцем і вбивцею мільйонів українців. До багатьох колишніх чиновників висуваються різноманітні звинувачення. Представники влади ще до вироку суду дають вказівки, хто винний, а хто ні. У той же час факти сучасного казнокрадства відбуваються на очах у всього суспільства й лишаються показово безкарними. Натомість влада звільняє з ув’язнення вбивць і мажорів-злочинців. А прокурор грає “Мурку”. Як результат, минулого року злочинність в Україні зросла одразу на третину. “Діалог” влади із суспільством перетворився на монолог влади, яка “має” країну. Влада заявляє, що її мета — забезпечити “стабільність і спадкоємність влади”.
ЩОДЕННИК
Петро АНТОНЕНКО
Нагадаємо, що саме ці дві партії, а також “Фронт змін” на чолі з Арсенієм Яценюком та очолювана Анатолієм Матвієнком УРП “Собор” почали переговори про можливість об’єднання чотирьох партій. Поки що на такий формат вийшли дві партії з цієї четвірки. Лідери обох партій підкреслили важливість такого кроку як початку реального згуртування демократичних, опозиційних сил. Анатолій Гриценко у своєму коментарі зазначив: “Ми налаштовані продовжувати процес об’єднання з усіма, хто поділяє європейські цінності, відстоює суверенітет України, засади конкурентної ринкової економіки і демократії в нашій країні”. Також він додав, що найважливіше завдання нової партії — “об’єднати зусилля небайдужих, професійних і моральних громадян і спільними зусиллями зупинити руйнівні процеси, які відбуваються зараз в Україні”. Відтак нова об’єднана партія однозначно буде в опозиції до нинішньої влади. Важливо, що обидві партії зробили перший реальний крок, вирішивши координувати діяльність своїх депутатів у місцевих радах. Там, де є їхні представники, вони діятимуть спільно в інтересах місцевих громад. Початок зроблено. Що далі? На думку Анатолія Гриценка, опозиційні сили мають зробити три кроки. “Перше: я запропонував всім пакт про ненапад. Припинити взаємну критику одне одного, відновити нормальні сто-
А справжня мета політичних переслідувань — паралізувати громадянську активність. Щоб люди забули, що саме вони є джерелом влади, що вони мають конституційне право розпоряджатися нею та вирішувати долю влади на свій розсуд. Вся відповідальність за відсутність справедливого суду лежить на владі, яка без виборів отримала ті повноваження, які їй не давав народ. Найкращий уряд — той, що вчить народ управляти собою. А найгірший — той, що позбавляє його такої можливості. Всупереч Конституції в Україні діє уряд, який не представляє результатів виборів. Заплановано позбавити громадян права визначати місцеву владу. Там, де закінчуються чесні й регулярні вибори, починається рабство. Український народ не терпів його раніше, не терпітиме і в XXI столітті. Бо страх перед злом є зло. Так само, як і байдужість. У той час, як у всьому світі органи влади починають економію з себе, в Україні заклик до народу “затягнути паски” підкріплено блюзнірським збільшенням апетитів влади. Для своїх “реформ” влада мала б обрати іншу країну, якої не шкода. А насправді для успіху перетворень потрібно головне — не красти. Представники нинішньої влади десятиліттями керують Україною і не можуть похвалитися нічим, крім приватних статків для себе і передостаннього місця в Європі для України. При цьому вони не сходять з екранів, повчаючи країну, як їй, “бідній”, жити. Якби Україна була така бідна, то її б не розкрадали вже стільки років, і не ставали в чергу до високих посад, щоб продовжувати цю приємну справу і далі. Репресії влади свідчать, що її застарілі страхи досі не подолані. Помщаючись на опонентах, представники влади віддячують за свої мокрі долоньки шість років тому. Замість гідної стриманості, влада своєю мстивістю множить страх навколо себе, і від того сама боїться. Хоча для влади було б корисніше негайно звільнити політв’язнів і спробувати переконати суспільство, що з нею в майбутньому не слід чинити так, як вона на те заслуговує. Ми заявляємо, що підтримуємо кожного, хто сьогодні зазнає політичних репресій і утисків — не залежно від колишніх посад чи партійності. Народ, який забуває про солідарність, приречений. Тому кожен репресований має отримати дієву політичну, юридичну та іншу підтримку. Найменша можлива підтримка — широкий розголос про кожен випадок політичних переслідувань. Ненависть перемагають братерством. Сьогодні Україні потрібні не заклики, а приклади. Аморальності й деградації влади суспільство має протиставити максимальну згуртованість.
Юрій АНДРУХОВИЧ, письменник ; В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬ& КИЙ, почесний президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”; Михайло СЛАБОШПИЦЬ& КИЙ, секретар Національної спілки письменників України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка; Брати Дмитро і Віталій КАП- РАНОВИ, письменники; Ігор ЛОСЄВ, політолог; Мирослав МАРИНОВИЧ,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
