Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слідами наших виступів · “Привернути увагу громадськості до численних фактів згортання демократичних свобод в Україні”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

«З НАМИ ПОВОДЯТЬСЯ ТАК, ЯК МИ ДОЗВОЛЯЄМО» ЛУГАНСЬК ПРОТЕСТУЄ ПРОТИ ПОЛІТИЧНИХ ПЕРЕСЛІДУВАНЬ

Слово Просвіти, №09 за 2011 рік

23 лютого біля приміщення Прокуратури Луганської області з ініціативи просвітян-членів Луганської обласної організації Конґресу Українських Націоналістів, правозахисного центру “Поступ”, молодіжної організації “Демократичний альянс”, Східноукраїнського центру громадських ініціатив і літературного об’єднання “Стан” відбулась акція протесту проти хвилі переслідувань інакомислячих, незаконних затримань і катувань громадських активістів, що останнім часом прокотилася Україною. Мета акції — привернути увагу громадськості до численних фактів згортання демократичних свобод в Україні загалом та в Луганську зокрема. Учасники заходу — п’ятдесят просвітян та інших соціально й політично активних, переважно молодих людей. Вони тримали плакати з гаслами: “Свободу політв’язням-націоналістам”, “Ні — поліцейській державі”, “Органи безпеки стають небезпечними”, “Зупиніть тиск на активістів”, “Міліція мусить служити народові, а не обслуговувати владу”, “Влада — це я”. На запрошення організаторів акції з промовою виступила Ірина Магрицька — член ВУТ “Просвіта”, авторка книжки “Справжній Ворошилов”. Вона розповіла про методи незаконного збору інформації про неї представниками правоохоронних органів, а також про свою протидію цим антиконституційним діям шляхом подання відповідних заяв до прокуратури та міліції. Член “Тризуба” Ілля Єфремов поінформував учасників заходу про безпідставні затримання й застосування тортур щодо членів цієї організації, про недопущення до них адвокатів, ненадання рідним інформації про їхнє місцезнаходження тощо. А голова Луганської обласної організації КУН, просвітянин Олександр Антонов висловив підтримку своїм ідейним побратимам і зачитав звернення очолюваної ним організації до Генерального прокурора України В. Пшонки з вимогами припинення незаконної практики в діяльності правоохоронних органів і звільнення затриманих. Один із організаторів підприємницького Майдану в Києві, луганець Ігор Запрудський розповів про свою боротьбу через суди з людьми в міліцейських погонах, які на замовлення влади чинять на нього тиск, порушуючи при цьому чинне законодавство України. Учасник протестної акції, що не належить до жодної партії та громадської організації, В’ячеслав Бондаренко повідомив про проведення з ним та іншими учасниками одного з мітингів у Луганську “профі- Прес&центр Луганського об& ласного об’єднання ВУТ “Про& світа” імені Тараса Шевченка Коментар Сергія МЕЛЬНИЧУКА, студента Східноукраїнського національного університету, автора книжки “Моя боротьба за мову”, м. Краснодон Я вважаю, що з проголошенням незалежності України комуністичну адміністрацію не було усунуто від влади і вона продовжує правити старими методами. Рух за визво( лення України з радянської імперії зупинити було неможливо. Тому владні структури вирішили дати дозвіл на проголошення української незалежності. Тим часом розподі( лити між собою державне майно, конвертувати свої посадові майнові статки, потім довести Україну до зу( божіння, щоб українці самі попро( силися до Московії. Мені часто до( водилося звертатися до суду, захи( щаючи свої мовні та інші права. Не( одноразово чув від прокурорів та ін( ших посадових осіб репліки: “Ви ж хотіли незалежності, то їжте її”. Тоб( то людям свідомо нав’язували дум( ку, що в усіх їхніх негараздах винна незалежність України. Планомірне знищення україн( ської мови — діяльність цієї адмініс( трації. Тому на Сході застосування української мови в сфері освіти — ду( же велика проблема. Українська мо( ва знищується як одна з основних ет( нічних і національних ідентифікацій корінного населення Луганщини і взагалі України. У сфері освіти чинов( ники намагаються не використовува( ти українську, оскільки їхнє завдання — створити російськомовний прос( тір, у якому мешканці були б при( хильніші до Російської імперії. Нинішні очільники держави по( рушують Конституцію України, не забезпечують дотримання прав і свобод громадян. Я помічник народного депутата України Юрія Гнаткевича. За моїм зверненням народний депутат по( дав запит до Генпрокуратури про те, що в Східноукраїнському націо( нальному університеті, де я навчаю( ся, відбувається дискримінація за мовною ознакою і порушуються права студентів, які там навчають( ся. Звідти надійшла така відповідь: “Постановою Кабінету Міністрів України від 2.10.2003 року затвер( джено Державну програму розвит( ку і функціонування української мо( ви на 2004—2010 роки. На її основі в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Да( ля розроблено і реалізуються захо( ди з поетапного переходу навчаль( ного процесу на державну мову”. Але на скільки років розтягнеться реалізація цієї програми? Тим часом постанови Кабміну не мають юридичної сили скасовувати норми й закони Конституції, яка га( рантує право українцям отримувати освіту державною мовою. А таку відповідь дає Генеральна прокура( тура, яка повинна проводити нагляд за дотриманням законів України. Я вважаю це правовим та адміністра( тивним шахрайством. Тоді що, в Ук( раїні життя без правил? То яким же чином нам відстоювати свої права, не тільки мовні, а й просто на існу( вання? Обов’язково треба докумен( тально довести той факт, що в Укра( їні юридичні норми не працюють. Щоб потім тих людей, які протесту( ють, не звинувачували в тому, що вони бандити, як це роблять із Си( моном Петлюрою і Степаном Бан( дерою. Я вважаю, що треба ввести в Конституцію таку норму, як право народу на повстання проти тиранії влади. стягнула (аж по 30 гривень!) моральної шкоди. Апеляційний суд справедливо зазначив, що позов не стосується російської мови, а лише права позивача отримувати інформацію українською, а тому всі посилання представників відповідачів на захист російської мови не беруться до уваги”. Зусилля Анатолія Ільченка виявилися немарними: тепер вищезазначені організації надсилають рахунки українською вже не тільки йому, а й іншим мешканцям міста. До речі, без перекладу російською. Після цього Анатолій Ільченко, за його словами, виграв ще багато подібних позовів, у яких вимагав, щоб держслужбовці спілкувалися з ним державною мовою, щоб українськомовними були оголошення, стенди, реклама тощо. Серед них до місцевих житлових комунальних підприємств, Миколаївського обленерго, виставкового центру ЕКСПОМИКОЛАЇВ, Укртелекому, Управління внутрішніх справ Миколаївської області, до центрального райвідділу міліції, на бездіяльність міської ради, яка повинна контролювати виконання Закону про мови в УРСР тощо. Після судових тяжб із Миколаївським транспортним підприємством Анатолій Ільченко добився, що у значній частині трамваїв і тролейбусів поставили пристрої, де диктор оголошує зупинки тільки українською. А коли Миколаївська обласна рада прийняла рішення про надання російській мові статусу регіональної, Анатолій Ільченко, а також місцевий прокурор і один із депутатів це оскаржили. Рішення скасували. У цій боротьбі Анатолій Ільченко нажив собі немало ворогів. Але активно діяти не перестає. І продовжує маленьку мовну революцію в Миколаєві. Підготувала Надія КИР’ЯН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин