Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗

Оригінал українською · переклад оновлюється

У поході козак — не пияк…

Слово Просвіти, №09 за 2012 рік

Утім, після переможного походу козак міг дозволити собі кухоль життєдайного на" пою, що бадьорив серце. Та рецепт його ледь не загубився у глибині віків. Наразі секрет колишнього козацького напою віднайшов, відновив і випробував дос" лідник історії Олександр Середюк із села Рокині Луцького району на Волині. Відомий краєзнавець, письменник, доктор філософії на основі власних дослідів дійшов виснов" ку, що українські козаки на Січі ніколи не були затятими випивайлами, а твердження про те, що Січ уміла тільки пити та з рушниць гатити, — вигадка ворогів. Саме цією темою пройнята книга Олександра Середюка “Козак — не пияк, бо справжній козак знає бойо" вий гопак”, написана за історичними фактами. Євген ЦИМБАЛЮК, Волинська обл. — Олександре Миколайовичу, у хоробрості козаків ніхто не сумні# вається. Натомість виникає за# питання — чи були запорожці та# кими ж пристрасними до міцного питва? Ось що, приміром, із цього приводу ще в XVII столітті сказав французький інженер та історик Гійом Боплан, описуючи січовий устрій: “… це буває лише в час доз# вілля, бо коли козаки перебувають у військовому поході чи задумують якусь важливу справу, дотриму# ються незвичайної тверезості… Під час походів цей люд ду# же стриманий, а коли знайдеться між ними в по# ході якийсь пияк, отаман одразу ж наказує викинути його в море”. Ви погоджує# теся з цією думкою? — Г. Боплан — лише одна ниточка в загальному мереживі. Коли я перей$ нявся образом козака-не$ пияка, вивчив сотні істо$ ричних документів, то пе$ ресвідчився: головна місія запорожців — охороняти рідну землю. А яким міг бути охоронець-воїн, коли він постійно пиячив чи швендяв по шинках і мо$ лодицях? Утім, саме таку думку нав’язували нам де$ які одіозні історики, нама$ гаючись очорнити образ ук$ раїнського вояка-професіонала. Але правда розходилася світом і дійшла навіть до Японії. Кажу це з власного досвіду, бо 1998 року в Луцьк на семінар каратистів при$ їхав поважний гість, президент японської федерації карате-до Масахіко Танака. Задля ознайом$ лення з історією нашого краю Та$ нака побував і в Музеї історії сільського господарства Волині, в якому я почав директорувати. Під час перегляду експозиції япо$ нець підійшов до портрета укра$ їнського козака, став перед ним на коліно і поклонився до землі. З’ясувалося: японці, які займа$ ються східними єдиноборствами, беруть за основу і вивчають бойо$ ве мистецтво українських коза$ ків. “Ми знаємо вашу історію, ми схиляємо голови перед мужністю ваших самураїв”, — так пояснив Танака свій вчинок. Саме відтоді я зайнявся цілеспрямованим по$ шуком відповіді на запитання: якими ж насправді були наші ко$ заки, якщо перед ними схиляють голови поважні іноземні гості? І як окремий елемент цього пошу$ ку — тверезість козацького духу. — Але тверезість — природний стан людини та рідко хто втри# мується, щоб не піддатися хміль# Письменник, історик, козак Олександр Середюк тературі. До речі, саме цим напо$ єм гетьман Богдан Хмельниць$ кий пригощав іноземних дипло$ матів. Варенуху вживали і холод$ ною, і гарячою. Як кому смакува$ ло. За міцністю вона була удвічі слабшою за нинішню оковиту. На основі відновленого рецепта ви$ рішив самотужки виготовити ідентичний козацький напій. Спочатку сушені яблука, груші, вишні і сливи помістив у глечик, залив домашнім перваком і зали$ шив, щоб півдня настоювалося. Потім додав меду, спецій, зверху замазав глечика тістом і поставив у піч на 12 годин. Ні, не варитися — мліти. Потім, процідивши, процедуру повторив уже тільки з рідиною, аби повністю випарува$ лися сивушні масла. Для цього знадобилося лише кілька годин. Виготовлений продукт отримав 17—18 градусів міцності за дотри$ маної пропорції — 250 грамів перваку на літр води. Саме така міцність була популярною серед козацтва. ній спокусі… Тим паче на Січі, у гурті козаків, де вирувала жадоба до походу, до баталій. — Саме під час походів за вживання оковитої могли покара$ ти на смерть: п’яного козака під час морського походу викидали за борт чайки, а на суходолі вбивали на місці. Історія пам’ятає такі ви$ падки. З одного боку, це було жорстоко, а з іншого — хіба могли січовики здобувати блискучі пе$ ремоги, якби безпробудно пиячи$ ли? Хіба іноземні правителі зап$ рошували б їх до участі у внутріш$ ніх державних справах, якби ті зловживали оковитою? Я не ідеа$ лізую козаків: у мирні часи вони могли перехилити чарку-другу, але знали міру. А про горілку то$ дішнє козацтво взагалі не знало, бо пило варенуху, медовуху, по$ лянку, спасівку, вишнівку, гарбу$ зівку, тернівку… — А яке питво найбільше сма# кувало козакам? — Варенуха. Її рецепт я довго шукав в архівах, у переказах, у лі$ Традиції збереглися: чарочка варенухи та ще й із козацької шаблі здоров’ю не зашкодить П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 22 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин