Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Всеукраїнська мовна мобілізація

Слово Просвіти, №09 за 2013 рік

У стінах Національної спілки письменників України, де 24 роки тому створювався наймасовіший рух за незалежність України — Народний рух, 21 лютого відбувся ІІІ етап Всеукраїнського форуму “На захист української мови і державності”. Відкрив і вів його голова ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка, народний депутат Верховної Ради п’яти скликань Павло Мовчан. Учасники зібрання виступили проти антиукраїнської, антиконституційної, антидержавної мовної політики нинішньої влади. У роботі форуму взяли участь представники: ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка; УВКР; творчих спілок: письменників, журналістів, кінематографістів, художників; Федерації лікарських товариств України; ГО “Українська справа” та низки інших молодіжних організацій; Українського фонду культури; академічних інститутів: літератури, українознавства, української мови, фольклору та етнології; політичних партій: УНП, КУН, УП, ОУН, НРУ та ін. Від парламентської опозиції перед присутніми виступили депутати Верховної Ради Олесь Доній та Ірина Фаріон. Форум створив Координаційну раду Всеукраїнського постійно діючого Форуму, яка опікуватиметься узгодженням руху спротиву; ухвалив низку рішень і звернень, зокрема до Президента України. Непроминальний обов’язок — зберегти і збагатити українську мову! Павло ГРИЦЕНКО, професор, директор Інституту української мови НАН України: — Нагадування, винесене в назву виступу, зумовлене не так нагодою — відзначенням 21 лютого Міжнародного дня рідної мови, як усвідомленням стану української мови та загроз її майбутньому. В реаліях українського сьогодення цей день — концентрація сум’яття, парадоксів та алогізмів. І найбільший алогізм у тому, що у своїй незалежній державі, на своїй землі необхідно виборювати право на безперешкодне і повноформатне буття й розвиток своєї рідної мови, необхідно доводити, що в суверенній Україні має бути повнофункціональна єдина державна мова — українська, доводити, що ніяким чиновникам не дано права своїми діями чи бездіяльністю підважувати цю норму Конституції. Мимоволі постає питання: чому за роки незалежності в Україні не викорінено добре знану з минулого модель валуєвських заборон-принижень української мови й усього, що є українським. Самоочевидним є, що валуєвщина, змодифікована й мімікризована, своїми метастазами заполонює сучасне мовне й культурне життя. Озброївшись новітніми технічними засобами й маніпулятивними технологіями, її адепти намагаються здобувати нові перемоги у різноманітних сферах мовного буття. Сьогодні незаперечна й найбільша перемога перелицьованих валуєвих — це відчутно пригамована, а подекуди цілком знищена, національна свідомість та історична пам’ять українців, перетолочена віра в цінність українського та обниженого прагнення до національного як до реальності, а не солодкаво міфологізованого марева. Відсутність у багатьох українців опори на національний ґрунт дозволяє буйно проростати і безнаціональному перекотиполю, і квазіпатріотичному хуторянству, бо безґрунтівство не вимагає праці розуму, справжнього пізнання свого, національного, не спонукає до добування наукових аргументів для істиноствердних дискусій. Тому сьогодні мають свого читача писання про українську етнічну і мовну першість у світі (українці — основа для постання інших народів, інших культур і цивілізацій!), як і писання протилежного спрямування — про нереальність, “міфічну” природу українців (українці — уламок, пагін від поляків чи росіян, такою ж є й українська мова!). Лінь і сон розуму приймають химеру за реальність, дозволяють вірити у що завгодно, лише не в аргументований і зважений погляд на формування українського етносу й української мови. Так само багато українців отруєні небажанням завдати собі клопоту, аби усвідомити, що минуле мови, її давність не убезпечить її від знищення сьогодні чи в недалекому майбутньому. Наявність старої писемної культури українців, високі стильові й словесно-художні осяги, що є незаперечним і становить об’єкт заслуженої гордості українців, не здатні зупинити п’яту колону добре профінансованих манкуртів, для яких нищення українського — це не так питання ідейного переконання, як доброго заробітку й можливості самореалізації викривлених фантазій… Українську мову ще ніколи так відверто-цинічно не використовували у політичному і міжпартійному взаємопоборюванні, як в останні два десятиліття. У ці роки помітно зросли масштаби експлуатації політичними зверхниками Росії Продовження на стор. 2—6 ТИМОТЕЙ БОРДУЛЯК — ЛЮДИНА ЧЕСТІ ЧИТАЦЬКЕ ВІЧЕ 14–15

с. 4 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 1—3 Втратимо інформаційний простір — втратимо державу Віктор БАРАНОВ, голова Національної спілки письменників України: — У мене вдома серед багатьох книжок є книга Л. Кучми “Про найголовніше”. Якби на 50 % було втілене те, що там написано, Україна стала б європейською квітучою державою. Там є один пункт, де написано, якщо втратимо інформаційний простір — втратимо державу. Написано все правильно, але нічого не зроблено. Із сайта Національної ради телебачення і радіомовлення дізнаємося, що 2015 року в нас не буде “Променя”, каналу “Культура” і навіть ось цього “брехунця” по селах. За роки незалежності з 18 мільйонів радіоточок на селі залишилося 2. Як ми підтримуємо інформаційний простір? Українську справу треба любити не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені. Четвертий рік не виходить журнал “Вітчизна”. Хто-- небудь кинувся, щоб захистити “Вітчизну”?.. Їх виселили з приміщення. Від 2008 року київська влада не дає жодної копійки ні на друк, ні на папір журналу “Київ”. Чи хтось із української інтелігенції подбав про те, аби передплатити “Літературну Україну”, журнал “Київ”, “Слово Просвіти”? Національна спілка письменників взяла на себе відповідальність проводити щороку Міжнародне шевченківське свято, нести до людей іскру Кобзаревого слова. Закликаю до конкретних дій Володимир ОГРИЗКО, екс(міністр закордонних справ України: — Сьогодні констатуємо багато речей, які нам не подобаються, проти яких протестуємо. Та насамперед треба робити конкретні справи. Наприклад, щойно група українських дипломатів звернулася до іноземних колег із проханням бойкотувати систему ресторанів “Танукі”, де московський власник заборонив персоналу спілкуватися українською. Я хочу зняти капелюха перед Олексієм Кляшторним за ту акцію, яку він із колегами нині провів у Подільському суді — вони подали позов на псевдоукраїнські видання. Вдячний Оксані Левковій за те, що вона вже багато років робить конкретні, хай невеликі справи, які рухають суспільство в правильному напрямі. Здобуваймо невеликі перемоги, які, безперечно, будуть, якщо ми об’єднаємося й робитимемо реальні речі. Пропоную в рамках Координаційної ради створити робочі групи за напрямами освіти, культури, науки, ЗМІ. Кожна робоча група повинна зібратися, скласти план конкретних дій і працювати щоденно. Вистачить роботи на всіх. На такі акції не потрібні гроші. Треба лише зібрати кілька десятків людей, написати листівки, наприклад: “Тут працюють українофоби, не відвідуйте цей заклад”. Ми повинні напрацювати форми, які спонукали б українців до конкретних дій. Примусимо рахуватися з нами Михайло РАТУШНИЙ, голова Української Всесвітньої Координаційної ради: — Представник об’єднання українців Камчатки, член президії УВКР нещодавно розповів, що вони роблять у російських умовах для захисту української мови. Якщо ми в Україні почнемо системно захищати нашу мову, то закордонне українство, як це було під час голодування влітку біля Українського дому, пікетуватиме дипломатичні українські установи по всьому світу, підтримає нас. Нинішній уряд про нас не дбає, у державній програмі з роботи із закордонним українством цього року передбачено аж 15 тисяч гривень на розбудову українських шкіл за кордоном. Не знаю, чи цієї суми вистачить, аби доїхати, наприклад, до єдиної української школи в селі в Башкортостані й повернутися назад. Яка ситуація в Україні? Близько 3 % (я не рахую російськомовних українців, бо не вони джерело цього зросійщення) неукраїнського елемента, захопили владу, грабують Україну, деукраїнізують її. На що ми можемо опертися? Як будь-яка нація, мали б опертися на державу, вона де-факто є. Та хто при владі? Мали б опертися, як у середині ХІХ століття, на українську буржуазію. Але її немає або вона в репресованому стані. Найпрестижніший бізнесовий центр у Києві називається “Парус”, а не “Вітрило”. Ми можемо опертися тільки на себе. Великий мінус, що лише два депутати — Доній і Фаріон прийшли сюди, щоб узяти участь у громадському зібранні. Апелювали ж до представників усіх фракцій, до їхніх керівників. Треба, аби об’єдналися політики, представники громадськості, батьки дітей, яких зараз зросійщують у школах — інакше результату не буде. Ми повинні вийти на вулицю, зокрема у день народження Шевченка, прийти до влади і заявити свою позицію щодо інформаційної експансії, неналежності нам інформаційного простору, асиміляції, яка опанувала наш світ. Українська мова може зникнути. Ще 10 років тому в Російській Федерації було 5 мільйонів українців, а зараз лише 3. Нині поряд із людьми, які наприкінці 1980-х років розпочинали новітній національний рух, у цьому залі багато молоді. Проблема мови зібрала на форум і молодих, і досвідчених. Ми повинні опертися на свій народ і дати відсіч, змусити рахуватися з нами. Ми приречені на перемогу рідної мови на рідній землі. Я в це вірю. Формувати українську націю Микола ПОРОВСЬКИЙ, народний депутат України І, ІІ та IV скликань ВР: — Спадають на думку слова Джузеппе Гарібальді: “Італію ми створили, тепер треба творити італійців”. За ці 20 років ми багато недоробили з формування української нації. Треба спрямувати на це всі сили. Сьогодні табачники очолюють міністерства, проводять політику в Україні. Що ми можемо протиставити? Політичну боротьбу? Це незаперечно. Але хоч би скільки ми боролися проти табачників, чи більше стане національної свідомості у наших школярів, студентів, за якими майбутнє? Я вирішив щотижня двічі зустрічатися зі студентами київських ВНЗ із презентацією книжок. Побачив багато проблем і обшир роботи. Наприклад, на четвертому курсі історичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на прохання назвати п’ятьох політв’язнів (були присутні понад двісті студентів) усі гуртом назвали лише трьох. Отже, треба “Просвіті”, НСПУ, нашому створеному Організаційному комітетові скласти графік і організувати постійні зустрічі у школах, гімназіях, ВНЗ, творчі вечори: літературні, художні, на політичну, історичну тематику та ін. Це буде конкретна робота з формування української нації. Проти нас злагоджено діє російська церква, спецслужби, спецоперації, іноземні гроші… Цьому ми можемо протиставити лише свою ініціативу, працю. Консолідуватися навколо української мови. Від того, наскільки ми самозречено працюватимемо, щоб виросло українське патріотичне покоління, залежатиме майбутнє Української держави. Працюємо з молоддю Оксана ЛЕВКОВА, голова Всеукраїнської громадської органі( зації “Не будь байдужим”: — Ми займаємося школами, університетами, кафе-барами, ресторанами й іншими середови( щами, де потрібна щоденна укра( їнська мова. Бізнесмени, які ще три роки тому готові були давати гроші на деякі наші проекти (зйомку історичних короткомет( ражок тощо), сьогодні потерпа( ють від донецьких, м’яко кажучи, хуліганів. Тому виходимо на прості дешеві формати. Ми робимо невеликі справи, але щоденно. Збираємо кількатисячні аудиторії на рок-концерти на підтримку мови, на літературні вечірки сучасних письменників. За кілька годин у мене наступна акція, яка полягає в тому, що студентки-філологи з вищих навчальних закладів ідуть у школи Києва та інших міст із лекціями про сучасну українську літературу. Проблема в тому, що нашу літературу в багатьох школах висвітлюють неадекватно, депресивно, не завжди теми близькі школярам. Ми розширюватимемо горизонти бачення цих дітей. Генерувати енергію дії Степан БРАЦЮНЬ, голова КУН: — Ми проводимо третій форум. Пропоную на кожному зібранні підсумовувати нашу діяльність й планувати наступний етап. Виробити структуру, яка діятиме системно й конструктивно. Сьогодні для нас головне — це держава, мова, ми здатні захистити власними силами те, що творить нашу ідентичність. 9 лютого провели в цьому залі свій з’їзд і ухвалили рішення приєднатися до всіх ініціатив, які пропонують наші партії і громадсько-політичні організації на захист української мови й держави. Наш лідер Слава Стецько завжди говорила: “Творімо Україну навколо себе. Тоді ми виконаємо нашу місію на цьому світі”. Історія нас возвеличує Ірина ФАРІОН, народний депутат України: — Щойно ми представляли журналістській спільноті законопроект Сергія Головатого (він добре вам відомий) як дуже серйозну юридичну пам’ятку, що може потужно вплинути на нашу правову свідомість, мовну й наці-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин