Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мова зникає не тому, що її не вивчають чужинці, а тому, що нею не розмовляють ті, хто її знає”. 9 Мова єдина · с. 9сторінка оригіналу ↗

РЕПЛІКА Місто над Сіверським Дінцем

Слово Просвіти, №09 за 2013 рік

Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, професор Суперечливі почуття викликала в мене стаття студентки Карини Мешко з міста Сіверськодонецька, що на Луганщині, “Мова — питання часу” (“Слово Просвіти”, ч. 7 за 2013 р.). По-перше, приємно читати, що “молодь не згодна з цим (Ківалова й Колесніченка. — О. П.) законом”, що багато молодих мешканців міста навчається в Києві, Харкові, Львові і “там ніколи не цурається української мови, а навпаки, відвідуючи рідне місто, спілкується вже нею. Тому не варто зводити наклепи на Східну Україну за невикористання української мови, це питання часу і можливо, саме він вирішить подальшу долю Сєвєродонецька”. Але є “по-друге”, набагато гірше. Дівчина пише, що логічно було б називати місто Сіверськодонецьком, адже воно розташоване над річкою Сіверський Донець, “але така назва не була закріплена на офіційному рівні”, тому “дійшли згоди щодо назви Сєвєродонецьк”. Дуже погано, що дійшли до такої “згоди”. Мешканцям цього міста, особливо патріотично налаштованій молоді, варто було б наслідувати приклад одеситів. За радянських часів центральну вулицю Одеси неодноразово намагалися перейменувати, але одесити вперто називали її Дерибасівською і в такий спосіб зберегли історичну назву. Суржикова назва Сєвєродонецьк є неоковирним витвором безграмотних чиновників, які досі не можуть від нього відмовитися. Ще всередині минулого століття відомий український мовознавець, дослідник ономастики Олексій Стрижак, науковий співробітник Інституту мовознавства НАН України, надрукував у часописі “Мовознавство” ґрунтовну розвідку про назву цього міста. Назви річки Сіверський Донець, як і міста Новгород-Сіверський на Чернігівщині, пов’язані з найменуванням Сіверського, або Новгород-Сіверського князівства, що виникло наприкінці ХІ століття внаслідок роздрібнення Чернігівського князівства. Сіверське князівство вело постійну боротьбу з кочівниками. Один із найяскравіших епізодів тієї боротьби описано в пам’ятці давньої української літератури ХІІ століття “Слово о полку Ігоревім”. Отже, назва міста на Луганщині має славну історію. Його закономірне найменування — Сіверськодонецьк. Такий варіянт зафіксовано в першому виданні “Української Енциклопедії” (т. 13, с. 153), а також в останніх виданнях академічного “Українського орфографічного словника” (К., 2009, с. 807). Тож і “Слово Просвіти” (подібно до “Літературної України”, “України молодої” та инших видань патріотичного спрямування) має писати Сіверськодонецьк, а не Сєвєродонецьк. Мешканці Донецька українською мовою звуться донеччани, російською — невідомо чому дончане. Відповідно мешканці Сіверськодонецька сіверськодонеччани, а не сєвєродончани. Отже, й волейбольна жіноча команда мусить бути не “Сєвєродончанка”, а “Сіверськодонеччанка”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин