Читацьке віче 15 “Я пишаюся тим, що українець і живу сьогодні у вільній і незалежній Україні”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Книжки із бібліотеки «СП»
Слово Просвіти, №09 за 2013 рік
Дмитро ЛИСЕНКО, с. Спаське Сосницького р-ну Чернігівської обл.
Вітаю всіх співробітників редакції газети “Слово Просвіти” — здоров’я, творчої наснаги Вам, адже кожний із нас, читачів, із нетерпінням чекає четверга, щоб отримати нову порцію інформації, яку щотижня нам готує ваш колектив. Я, Дмитро Федорович Лисенко, — пенсіонер. Починаючи з 2009 р., коли почав передплачувати “Слово Просвіти”, всі числа зберігаю. От тільки мене дуже не радує моє оточення… Здається, що я один у селі читаю “СП”, адже спочатку на пошті на моєму примірнику писали просто назву нашого села — “Спаське”, а останнім часом — “Лис”. Раніше передплачував “Сіверщину” і мене за це називали “руховцем”. Також передплачував газету для сина
Тараса в Калинівку Васильківського району Київської області. Після нашої зустрічі в зв’язку з 50-річчям закінчення інституту (я — інженер-гідротехнік) передплатив “СП” своїй однокурсниці та ще одній знайомій, киянкам. Проте всі мої потуги не досягли успіху — “в свою віру” я їх не перетягнув. Вони, як і раніше, розмовляють “общєпонятним”… Особливо неприємно, що мої внучки (три і сім років) теж живуть у тому середовищі, а старшу вже почали долучати до вивчення англійської мови. Наш геніальний Пророк ще 1845 року писав слово в слово про тоді ще ненароджене наше покоління, яке підтвердило, що без німця не знаємо, хто ми є і яка наша історія, бо нам її пишуть табачники… Для мене дуже цікаві всі книжки із серії “Бібліотека “Слова Просвіти”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
