Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 9 (749), 6—12 березня 2014
Слово Просвіти, №09 за 2014 рік
Фотоколаж Євгена Букета бесну Сотню “бандеровскими недобитками”… Шевченківські дні. Війна триває. Українці, не забуваймо про нашу зброю, якої не має жодна з найсильніших армій світу! Зветься “Кобзар”, їй більше, ніж 150 років. Українські вояки носять її на серці. Вона не дала спадлючитись і змізерніти їхньому бойовому духові ні в Першу, ні в Другу світові. Проникла в усі куточки світу, де — з волі чи з неволі — засіялися українці. Вона партизанить у путінському тилу, вибухаючи протистоянням диктатору в крові тих, хто признається до свого роду і народу, голосна й правдива, “як Господа Слово”. Двісті років тому народився Тарас Шевченко — Поет, Пророк, Мислитель, Художник, Солдат. Вирвався з полону Московщини і повернувся на отчу землю, яку любив і любить вселенською, Господньою любов’ю. Став серцем України, оживив “народ отой убитий….” Кожне його слово нинішньої опаленої Майданом і війною весни проростає волею і спротивом, бо “Такого ще не творилось / В нас на Україні”, бо хочуть знищити нашу віру, мову, народ, історію, “захищаючи” Україну від українців, маючи нас за “рабів незрячіїх”, яких заведе “якраз на смітничок Миколи” сучасний фельдфебель, Сарданапал… Ні, не буде Україна вдруге розритою могилою: дух П. Конашевича-Сагайдачного та Івана Виговського говорить у козаках, що готові стати до зброї на захист Шевченкової України, який “Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі, Та братолюбіє” — свободу. Шевченко воскресає в кожному з нас і переможе. Амінь.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
