Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом”. · 8 Шевченкіана · с. 8сторінка оригіналу ↗

Не вмирає душа наша...

Слово Просвіти, №09 за 2014 рік

Роман ПАСТУХ, член НСПУ Юний хлопець потрапив у табір № 11. Він знаходився в далеких глухих, болотистих мордовських лісах на березі р. Явас, котра розділяє народи Мордовської автономної республіки Росії на ерзян і люкшан, котрі різняться і мовою, і традиціями. Табір належав до величезної системи інших таборів, де в’язнями були переважно українці. Це там каралися донька видатного історика Михайла Грушевського Катерина, працюючи на будівництві електростанції робітником, Глава УГКЦ Йосиф Сліпий, композитори Василь Барвінський і Борис Кудрик, єпископ Миколай Чарнецький, багато інших відомих людей. У 1950-х рр. начальником управління мордовських концтаборів КДБ “Дубравлаг” служив українець генерал-лейтенант Сергієнко, а його заступником у таборі № 11 — теж українець капітан Іщенко. В селищі Явасі був мурований собор, який перетворили на будинок культури з кінозалом. А ось від старої школи залишилися руїни. Тому Сергієнко залучив тамтешню меблеву фабрику, найкращих табірних будівельників, художників і скульпторів з усього “Дубравлагу” до будівництва нової школи. Причому не звичайної, а показової на цілу Мордовію і навіть ширше — на Марійську й Татарську автономії. Серед будівельників-митців були художник, скульптор і архітектор Василь Турецький, художник і скульптор із Буковини Нємечек та інші. Під час загальнобудівельних робіт митціполітв’язні отримали завдання розробити ескізи художнього оформлення окремих частин майбутньої школи. Зокрема В. Турецькому надали окрему кімнату в бараці “ширпотребу”, куди за слушної нагоди любив зайти Б. Грущак. Якось у майстерню зайшов сам генерал. Хлопці перелякалися, виструнчилися, та Сергієнко поцікавився у Василя про Бенедикта. Переконавшись, що вони є друзями, високий начальник попросив показати йому ескізи, передусім головного фасаду школи. З’ясувалося, що між вікнами другого поверху школи проектом передбачалося встановити бюсти десятьох видатних російських науковців, починаючи від Ломоносова. Після ознайомлення з ескізами генерал підняв очі на В. Турецького: — Слушай, Вася, а што, єслі поставіть срєді ніх і нашєго Тараса? — Маєте на увазі Шевченка, гражданін начальнік? — Да-да, нашєго і вашєго. — Із задоволенням! Генерал вручив йому гарний портрет поета, і Василь узявся до роботи. В особі Нємечека він отримав доброго консультанта, бо той уже мав досвід створення скульптурного образу Т. Шевченка. Нарешті відповідальне й почесне замовлення закінчили. Прискіпливо оглянувши бюст поета, Сергієнко залишився задоволеним: — Наш Тарас получілся лучшім срєді всєх! — сказав він і на знак вдячності преміював митця великою коробкою, де були кілограм масла, цукор, макарони, печиво й сигарети “Бєломорканал”. А в “каптьорці” за наказом генерала скульпторові додатково видали нові чоботи та убрання табірного зразка. Двоповерхову школу в селищі Явасі відкрили 1954 року. Бюсти видатних учених (і серед них Великого Кобзаря) були в нішах між верхніми вікнами школи. У своєму виступі ініціатор та керівник будівництва не приховував гордості: — Мордовія довго пам’ятатиме генерала Сергієнка, скульпторів-художників українців Василя Турецького та інших. Такою школою могла б пишатися й сама Москва! Наступного ранку задоволений і розчулений генерал ще раз запитав В. Турецького: — Що би ти хотів від мене додатково в умовах табору? — Гарного концерту про Шевченка… — Вася, только сіламі лагєрной самодєятєльності. Большєго і я нє могу. Сам понімаєш… Організували хор під керівництвом естонця Цукківі та октет під орудою о. Василя Карушенка. Знайшлися солісти, склалися дуети і т. ін. Бандуристами заопікувався киянин, колишній професійний музикант Семен Гнилоквас, який прекрасно грав на бандурі та співав. На складі відшукали музичні інструменти. Цей порив знедолених політв’язнів до високого, до краси, до рідного слова та пісні, до Т. Шевченка в умовах страшного ГУЛАГу може по-справжньому зрозуміти й оцінити лише той, хто сам переніс подібні страждання. Шевченківський концерт у таборі № 11 “Дубравлагу” в да- Про пам’ятники Тарасові Шевченку в Україні, а також на захід від неї і почасти на схід до російської ріки Волги нині загалом відомо. А ось чи існували або існують вони поза Уралом, у Сибіру, на півночі Росії, де в різні часи й переважно не з власної волі опинилися мільйони українців, інформації майже немає. Тим цікавіше було мені слухати колишнього політв’язня мордовських концтаборів ГУЛАГу Бенедикта Грущака із села Волощі на Дрогобиччині, який виявився свідком виготовлення пам’ятника…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин