Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Війну з Росією виграє Шевченко

Слово Просвіти, №09 за 2014 рік

“Москаль любить жартуючи”, а ненавидить до безуму: в передшевченківські дні Росія розпочала війну проти України. Президент Путін, знехтувавши міжнародними законами, підняв російські збройні сили проти суверенітету, територіальної недоторканності та політичної незалежності України. Лукаві посилання на захист від націоналістичних утисків російськомовного населення та росіян (їхню чисельність російські ЗМІ нині примножили до 15 млн) та хаос в Україні не приспали уваги міжнародної спільноти — чітка позиція ЄС, ООН, США нині дають надію, що російській окупації Криму та колотнечі, спровокованій сусідами у південних і східних областях (Донецьк, Луганськ, Одеса, Харків) буде покладено край. Україна сама здатна вирішити власні проблеми, принаймні без підступного північного сусіда, чиї імперські амбіції ніколи не сприяли утвердженню української самостійності. Очевидно, що багатьох із нас путінське віроломство застало зненацька — він неоднораз освідчувався в особливому ставленні до українців, навіть цитував щось із “Кобзаря”… Намагався пристосовувати правдиве Тарасове слово до своєї брехні, неситості, намагань спершу просунути, а потім утримати в президентському кріслі Януковича, який слідом за своїм васалом щось повторював про єдиний народ і братські почуття. Ні перший, ні другий не могли збагнути, що на генетичному рівні у кожному з непохохлячених українців живе істинна правда: “Як Січ руйнували, / Як москалі сребро, злато / І свічі забрали / У Покрови. / …Як цариця по Києву / З Нечосом ходила / І Межигорського Спаса Вночі запалила. / І по Дніпру у золотій / Галері гуляла, / На пожар той поглядала, / Нишком усміхалась. / І як степи запорозькі / Німоті ділила. / Та бахурям і байстрюкам / Люд закріпостила”. Із тих часів, часів Второї, у кожній російській владі, коли доходить до “українського питання” оживає хворобливе параноїдальне переконання, що українці — вічні кріпаки Росії. Звідси й небажання визнати нас окремим народом, незалежною державою, звідси й путінське бажання намотати на траки бронетранспортерів тих, хто стояв на Майданах і хто їх підтримував, звідси його каїнова лють і наміри витворити з Криму та України вогнище, у якому згорить історичний вибір українців, мир і спокій громадян, представниками якого б народу вони не були. Так із волі Путіна вже сталося на Кавказі, таку долю готував він українському народові. Хотілося б вірити, що російська війна проти України закінчиться без вибухів і крові, що Путін, зрозумівши, що бліцкрига не вийшло, забереться геть із нашої землі, притлумивши свою зненависть і апетити “Чи нема країни, / Щоб загарбать і з собою / Взять у домовину”. Але так не буде. Виучень ФСБ Путін не з тих, хто, вирушаючи на війну, оголошує: “Іду на Ви”. Попереду війська він послав в Україну тисячі провокаторів-тітушок, які були помічені на Майданах, послав і тих, що стріляли в чеченців і грузин (чи не один із них застрелив Сергія Нігояна, зреагувавши на його яскравий кавказький лик?), змобілізував усіх, похохлачених і прикуплених “землячків із циновими гудзиками”, зактивізував навіть глибоко хворих людей і дав їм дорогу на російські телеканали, — чого варті розповіді склеротичних бабусь на РТР, що, кусаючи тремтячі пальці, розповідають про “бандерлаги” і націоналістів, які “робили обшуки в дитячих ранцях, вилучаючи російські книжки” в Севастополі. Війська підуть, а ці люди залишаться. Одними мають зайнятися СБУ та Генпрокуратура, іншими — психологи та психіатри, але найбільше — ми самі. Бо ми маємо нарешті жити так, як велить совість і Тарасове слово. Слово, яке давно не звучить у Росії — хіба видали до 200-ліття твори Шевченка, бодай ті, що написані російською? Зібрали всі переклади всіх часів? Не чути про це. Натомість, чуємо докори у відсутності вдячності та слов’янського “родства”, якими просякнутий наш — не наш інформаційний простір, давно вже окупований Росією, сповнений зневагою до українства та українськості. Особливо гидко дивитися на людей, що, підкреслюючи своє “родство” з українцями, тут же називає Не-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин