Шевченкіана · “І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки!” · с. 12сторінка оригіналу ↗
Милуючи око й навчаючи
Слово Просвіти, №09 за 2014 рік
1937 року і очільником читальні. Маючи небуденну пам’ять, займаючись самоосвітою всеньке життя, став високоосвіченою людиною, зібрав солідну книгозбірню і прищепив нам усім не тільки любов до книжки, а й до Шевченка та України. На жаль, усю довоєнну частину його бібліотеки мама спалила в сталінські часи. Була вона у скрині в стодолі, бо були в ній речі, які вважалися ворожими, націоналістичними. Коли ж колгосп намірився розібрати стодолу, мама в страху, що викриється схованка, в плахті поносила книжки в хату і вкинула в піч, яку якраз напалювала на хліб. Я того жахіття не побачив, але мій біль за втраченим не стих і сьогодні. Найціннішою річчю для мене став тритомник Тараса Шевченка, виданий Державним видавництвом художньої літератури 1949 року (як передрук із ювілейного п’ятитомного видання на честь 125-річчя з дня народження 1939 року). Саме його мені подарував батько на честь закінчення початкової школи. Зроблений добротно, із суперобкладинкою, він і сьогодні як новий. Чимало постаралася й школа: учням за добрі успіхи і за активну участь у художній самодіяльності дарували гарну книжку. Так у мене з’явилися однотомний “Кобзар”,
“Повести” Шевченка тощо. Мої студентські роки і перші роки вчителювання припали на часи хрущовської відлиги, тож моя Шевченкіана стала швидко поповнюватись: особливо цінною вважаю “Біографію” Т. Г. Шевченка видавництва Академії Наук УРСР 1958 року, не менш дорогий для мене зелененький “Кобзар”, виданий Держлітвидавом УРСР 1961 року (майже кишенькове видання), яке я брав із собою на військову службу, а також двотомний “Кобзар” видавництва “Дніпро”. Величезну кількість творів Шевченка і про Шевченка було видано у ювілейні роки: 1961 року — на честь 100-річчя з дня смерті поета, та 1964-го, коли за рішенням ЮНЕСКО світ урочисто відзначав 150-річчя з дня народження нашого генія. Добру справу зробило тоді видавництво Львівського університету імені І. Франка, випустивши серію книжечок-метеликів мікронакладом у 2000 примірників, з них у мене зберігаються “Слово про Шевченка”, “І мене в сім’ї великій” та інші. Зберігаю ювілейну газету “Літературна Україна” від 9 березня 1964 року, де про Шевченка мовлять слово Павло Тичина, Максим Рильський та інші тодішні наші класики, а також ювілейний “Шевченківський
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
