Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Благослови мене, друже, Славою святою”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Наслідуючи Христа

Слово Просвіти, №09 за 2014 рік

Професор Дмитро Степовик відомий у наукових академічних колах України, Європи й Америки як один із найкомпетентніших знавців і дос3 лідників давнього українського образотворчого мистецтва, зокрема гравюри та ікони. Він автор понад сорока книг і ґрунтовних монографій на цю тему. У коло його наукових інтересів і досліджень як мистецтвознавця, фі3 лософа, богослова органічно входить і священне християнське мис3 тецтво. Зокрема Д. В. Степовик усе своє життя цікавиться місцем і зна3 ченням християнсько-релігійної тематики у творчості Тараса Шевчен3 ка. Незважаючи на те, що вітчизняне й світове шевченкознавство нара3 ховує сотні книг і десятки тисяч наукових публікацій, зазначена тема навіть сьогодні мало вивчена. Зате україноненависники вже понад пів3 тора століття не вгамовуються, намагаючись будь-що спотворити, оббрехати життя і творчість Шевченка. Тож нова книжка автора, яка на3 писана до 2003ліття Кобзаря “Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Та3 рас Шевченко”, — гідна відповідь насамперед тим, хто внаслідок клі3 нічної імпер-шовіністичної параної чи іудиного комплексу намагається дискредитувати генія української нації. ресипані брехнею, жахливі випади проти Шевченка не лише окремих літературних критиків (напр., Віссаріона Бєлінського), а й російської церкви, яка, здавалося б, мусила бути толерантною. Такий собі російський піп Іоанн Чернавін ще на початку ХХ ст. написав один із найпаскудніших памфлетів-пасквілів “Тарас Шевченко и его религиозно-политические идеалы”. Власне, це найголовніше, що спонукало Дмитра Власовича відкласти всі свої наукові й викладацькі справи й засісти за роботу над цією книжкою. Не можна не процитувати уривок, просякнутий неймовірним цинізмом і ненавистю російського попівства до українського генія, який був і навіки залишатиметься сконцентрованим уособленням української національної ідеї: “Вот кому на руку разрушительная работа мазепинцев, — пише російський піп Чернавін, — батьком которых является Тарас Шевченко. Недаром имя его стало штандартом изменников, оно треплется на древке разбойничьего знамени — бандиты, с погромом идущие на отечество. Иуда, продавший своего Христа австрийским легионам и римскому престолу. Каин, оттачивающий нож на брата, они укрываются за именем Шевченка как за бруствером. Они вырезали на своих щитах его стихотворные призывы и проклятия. Они вот уже не одно десятилетие с его идейной помощью подкапывают корни огромного российского дуба. Мы останавливаемся с изумлением перед фигурой человека, обагрившего свою мысль братской кровью родного народа, опорочившего свою душу бессмертным угождением вкусам неверующих и прелюбодеев. Шевченко не наш. Он ангел, павший с неба. Он — марево пустыни, влекущей обманчивой картиной прекрасной земли. Он — отец изменников, вдохновитель предателей, соблазнитель колеблющихся умов. Он нам не нужен”. ційні роботи (найсерйозніша багаторічна проблема для музейних паперових експонатів, зокрема гравюр — грибок). Але це не найголовніше, що змінило обличчя одного з провідних центрів експонування і дослідження життя і творчості українського генія. Головним елементом комплексу, який Ось так представник Російської православної церкви, священик, який за нібито духовним покликанням мав би проповідувати любов і прощення до ближнього, кипить-палає диявольським (це слово в перекладі з грецької — сію розбрат, зводжу наклеп) гнівом і ненавистю до Шевченка. Своєю щойно виданою працею Дмитро Степовик дав розлогу, скрупульозно аргументовану гідну відповідь усім шевченко-, а відтак і україноненависникам. У самій назві книжки “Наслідуючи Христа: Віруючий в Бога Тарас Шевченко” жодним чином (хоч один із рецензентів мало не назвав це святотатством) нічого не перебільшено. Вже неодноразово писали про те, що прості українці боготворили Поета. Із цього приводу записано чимало легенд і переказів, що засвідчують роль і місце Шевченка в духовному житті й формуванні світогляду українців. Але є ще один факт, про який, напевно, не знав рецензент. Річ у тім, що, перебуваючи під царською забороною писати і малювати, Шевченко всі роки на засланні мав при собі лише дві книги, які читав-перечитував мало не щодня — Біблію і “Наслідуючи Христа” середньовічного латинського богослова Томи Кемпійського, яку йому надіслала княгиня Варвара Рєпніна. Але навіть не відаючи про це, а знаючи навіть поверхово життя і творчість нашого Пророка, можна з певністю сказати, що він справді наслідував приклад Христа. Сам автор, порівнюючи, як мучили фарисеї, садукеї Ісуса Христа і провівши аналогію зі знущаннями російської сатрапії і їхньої церкви над Шевченком, без сумніву дав книжці саме таку назву. Про масштабність самої роботи красномовно свідчать заголовки глав книжки: “Віра Шевченка: деякі контрверсії”; “Свідчення А. Дем’янчук. “Тарас малює воскреслого Ісуса Христа”. Сепія. 2013 Шевченкової віри в Бога”; “Шевченко і московське православ’я”; “Прослава в Бога у Шевченковім “Кобзарі”; “Блаженний чоловік”; “Молитви з неволі”; “Пресвітлий рай”; “Святі пророки”; “Милостивий батько — і блудний син”. У них дано детальний аналіз тої частини мистецької й поетичної творчості Тараса Шевченка, яка безпосередньо стосується християнського світогляду поета. І до кожного прикладу — цитата зі Святого Письма. У своїй монографії Дмитро Степовик не обмежується власними дослідженнями. У книжці представлено кілька розвідок низки шевченкознавців, які неспростовно засвідчують глибоко християнську віру Тараса Шевченка. Зокрема Миколи Гнатишака, Василя Завітневича, митрополита Іларіона (Огієнка), Богдана Лепкого, Богдана Стебельського, о. Михайла Шевченківа та ін. Книжка багата на ілюстрації, яких тут близько півтори сотні: численні сепії львів’янина А. Дем’янчука, рисунки, акварелі, сепії і гравюри Т. Шевченка, В. Касіяна, акрилик В. Слєпченка. Тож професор Дмитро Власович Степовик видав справді, як зазначається зокрема в анотації, “новаторську й надзвичайно цікаву книгу про людину, яка давно стала символом України”. І яка каменя на камені не залишає від численної критики далекими від правди і неупередженого погляду християнської сутності життя і творчості Тараса Шевченка. Матеріали підготував Микола ЦИМБАЛЮК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин