Малі міста України · “Вся оця паперотворчість практичній справі не сприяла”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Про Ніжин з любов’ю…
Слово Просвіти, №09 за 2017 рік
Надія ОНИЩЕНКО, член Національної спілки журналістів України
Чи дбаємо ми про його духовне середовище? Наприкінці минулого року в Ніжині з’явилася стела “Я люблю Ніжин”, яку встановлено на вулиці Гоголя поряд із будинком Управління соцзахисту населення з ініціативи народного депутата Олександра Кодоли. Підтримали ініціативу депутат облради Сергій Охонько та виконком Ніжинської міськради. 14 жовтня стелу урочисто відкрили. На запитання ТРК “Ніжинське телебачення” про ставлення до стели перехожі обурювалися таким “освідченням в любові”. До таких, які простір рідного міста сприймають не в географічному вимірі, а як поняття власної долі, зараховую себе і я. У нас дуже сильне відчуття його духовного середовища. Згаданий будинок управління соцзахисту розташований майже на території скверика Юрія Лисянського, де 1974 року видатному мореплавцю, нашому землякові, встановили пам’ятник. Поряд у церкві Іоанна Богослова правив службу Божу його батько. На місці пам’ятника раніше височіла будівля Дворянського зібрання. Про перебування тут Тараса Шевченка 1846 року написав Олександр Кониський. У цьому ж приміщенні була поставлена “Наймичка”, драма І. Карпенка-Карого, з участю Марії Костянтинівни Заньковецької — майбутньої першої народної артистки України. Рецензенти відзначали, що вона на сцені виразила біль української нації так само геніально, як Шевченко у слові. І це дає нам право написати ці видатні українські імена на одному пам’ятному знаку у скверику Лисянського. Така пропозиція була оприлюднена в ЗМІ ще три роки тому. Але чиновники від неї відмовилися, мотивуючи браком коштів. Натомість члени Асоціації “Об’єднання підприємств Ніжинщини” виділили зі свого фонду 40 тисяч гривень на благоустрій скверика. Вони ж разом із депутатом Чернігівської обласної ради Сергієм Охоньком надали кошти на видання збірника “Історія Ніжина: матеріали і дослідження. — Ніжин: ФОП Лук’яненко В. В. ТПК “Орхідея”, 2014”. Ніжинщину в новітній історіографії (1917—1928 рр.) досліджують архівіст і педагог Василь Фесенко, а 30-ті роки ХХ ст. — 10-ті ХХІ — Віктор Ємельянов, Олександр Морозов і Павло Михед. 26 авторів у різні часи, позначені історичними ідеологемами, писали про Ніжин з любов’ю: вихованці і викладачі Ніжинської вищої школи, відомі українські й російські вчені. Мистецтвознавець та історик Людмила Пляшко у статті “Світ матеріальної культури гоголівського Ніжина” вказує нам, як зберегти і примножити наші культурні пам’ятки. “Поняття провінції, яке означає щось відстале у своєму розвиткові, хоча і справедливе у ставленні до суспільної атмосфери Ніжина, в якому панував застій у поглядах, не може поширюватися на всі сфери життя міста, зокрема на його світ матеріальної культури, яка ще на початку ХІХ ст. у значній мірі живилася, надихалася ідеями боротьби українського народу за своє соціальне і національне звільнення в період ХV—ХVІІ ст. Ніжин був широковідомим як центр художньої декоративної різьби. Цим видом прикладного мистецтва, який часто виступав у синтезі з живописом і архітектурою, ніжинські майстри володіли досконало. Особливо прославилися ніжинські майстри монументального розпису. І в часи Гоголя Ніжин продовжує утримувати славу одного з крупних центрів художніх виробів із дорогоцінних металів. Два центри на Лівобережжі виготовляли пічні кахлі. В першій чверті ХІХ ст. популярною темою стають знамениті ніжинські сині фіалки. Ніжин також один із значних центрів виробництва художніх тканин і хусток. Місто високої будівельної культури… Хоча будівлі, розташовані в старому центрі Ніжина, не відповідають сучасним вимогам комфорту, цінність їх як джерела “матеріалізованої” історичної інформації й естетичної радості непроминальна. Історична частина міста потребує переосмислення його ролі і створення на його центральних ділянках тонкої психологічної атмосфери, що притаманна міському середовищу минулого. Ця нова функція повинна враховувати момент видовищності й асоціативності з гоголівськими часами, які є частиною нашої історії. Історичний центр Ніжина разом із колишніми передмістями, тепер введеними до складу території міста (Введенський монастир і Ліцей) може стати одним із унікальних туристичних куточків України”. Автор цих рядків ще 2005 року в газеті “Урядовий кур’єр”, посилаючись на цитовану думку мистецтвознавця, порівняла вулицю Гоголя зі скарбничкою
Плюшкіна. Незугарна еклектика колишніх магазинчиків Благовіщенського монастиря і сьогодні різко дисонує з аурою духовності, яку несуть у собі величні куполи, пам’ятник Миколі Гоголю. Чому б не назвати ті ж магазинчики за асоціацією з Гоголевими творами? Усі вивіски повинні бути зроблені одним художником і стилізовані під гоголівські часи. Майстерня “Каблучок” може бути “Черевички для Оксани”, магазин тканин — “Солошина мода”, гастроном — “Апетити Собакевича”, секонд-хенд — “Скарбничка Плюшкіна”, перукарні — “Ніс”, “Царицина перука”, “Оселедець Тараса” тощо… Між іншим, 2016 року виповнилося 135 літ з часу встановлення першого пам’ятника Миколі Гоголю. Це відбулося саме в нас. Але дата стала подією лише для ректорату, викладачів та студентів Ніжинського держуніверситету. Ні депутатів, ні чиновників вона не зацікавила. Мені можуть дорікнути — не все так і погано. Микола Томенко заніс Ніжин у свій проект до семи чудес України. На жаль, я не встигла його розпитати, чи бачив він міську цільову програму “Реставрація пам’яток архітектури м. Ніжин”. З року в рік туди записують ті самі пам’ятки, збільшують суму витрат, яку або зовсім не виділяють, або ж такими мізеріями, яких не вистачить на реставрацію одного вікна в церкві. У цьому списку немає меморіального будинку Марії Заньковецької на вулиці її імені, хоч, як зауважив автор одного з проектів реставрації історичної частини міста київський архітектор Валерій Сопілка: “Марія Заньковецька для Ніжина — це ж те саме, що Тарас Шевченко для Моринців”. Ніжинський академічний український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського дванадцятий рік поспіль проводить міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької. Учасників і гостей він возить у музей с. Заньки, де дбайливо оберігають пам’ять про знамениту землячку.
1993 року на площі її імені в центрі міста народна артистка України Лариса Кадирова урочисто відкрила пам’ятник, за висловом Михайла Грушевського, “цариці української сцени”. У художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею експонати в окремій залі засвідчують подвижницьку діяльність актриси на благо культури рідного міста разом із місцевими інтелігентами-аматорами. Екскурсантам розповідають про те, що в Ніжині на вулиці Заньковецької зберігся її меморіальний будинок, але екскурсій туди не водять. 1926 року, через те, що будинок потребував ремонту, актриса переїхала в Київ доживати віку в сестри Лідії. 1927 року міськрада ухвалила рішення про ремонт будівлі Заньковецької і доручила це зробити міськгоспу. Йшлося про створення музейної експозиції і побудову зимового театру першої народної артистки України. З цією метою навіть рахунок відкрили для збору коштів. Після смерті актриси 1934 року, всупереч її заповіту віддати будинок на потреби культури, тут влаштували гуртожиток медичного училища. Згодом — тимчасове житло для робітників ремонтно-будівельної дільниці. 1994 року до 160-річчя від дня народження Марії Заньковецької знову мовилося про музеєфікацію будинку або обладнання тут малої театральної сцени. Але вийшло, як завжди. У вересні 2016 року в колишній садибі актриси з ініціативи громадськості на будівлі поновили дошку про проживання тут Марії Заньковецької і повісили ще одну про те, що тут 1907 року святкував Великдень Михайло Грушевський. Після урочистої частини всі, хто зібрався на цю подію побачили… закладений фундамент прибудови до пам’ятки культурної спадщини. Через місяць сюди прибули члени комісії міської ради з питань соціального захисту населення, освіти, охорони здоров’я, сім’ї та молоді, фізичної культури і спорту, очолюваної Володимиром Королем, і з’ясували, що бу-
Колаж Олени Іваницької: пам’ятні місця Марії Заньковецької в Ніжині
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
