15 “Мої пошуки вглиб, до внутрішньої духовності”. Палітра · с. 15сторінка оригіналу ↗
Таємнича сила картин Тетяни Яблонської
Слово Просвіти, №09 за 2017 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора
Тетяна Нилівна працювала у жанрі станкового живопису, створювала тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Постійно перебувала у стані пошуку якнайвиразнішої художньої мови. Твори мисткині відрізняються філософською глибиною світосприйняття, багатим і вишуканим колоритом, композиційною довершеністю та оригінальністю просторових вирішень теми. Багатьом її полотнам притаманні тонка задушевність, лаконічність стилю, майстерність декоративного узагальнення. “У житті як на довгій ниві, усього було — і радощів, і прикрощів. У стародавній Японії існував звичай: художник, змінюючи творчу манеру, брав собі нове ім’я. Такі я давно вже не та “Яблонська”, якою була колись. Мій вільний творчий розвиток під час навчання у художньому інституті і в перші повоєнні роки був загальмований зловісними постановами ЦК з ідеологічних питань. У середині п’ятдесятих я відійшла від творчої кризи. Під час тимчасової хрущовської “відлиги” наше мистецтво почало вириватися з тенет соціалістичного реалізму і шукати нових шляхів. Я захопилася українським народним мистецтвом. Виник цикл декоративних творів. Але наприкінці роботи над цією серією я побачила, що почала повторюватися. Цикл вичерпався.
Н. КУКІЛЬ, мистецтвознавець
За довгі роки творчої діяльності митець створив безліч прекрасних творів. Його мозаїки прикрашають пам’ятні будівлі Києва: це і мозаїчне оздоблення плафона головного вестибюля Київського залізничного вокзалу, і мозаїки Київського муніципального академічного театру ляльок, однієї з дитячих лікарень Києва та інші. Мозаїчні ікони православних святих, народжені талантом Леоніда Григоровича, органічно вплелися в інтер’єри і фасади багатьох київських храмів. На складному шляху до набуття високої майстерності були створені копії славетних мозаїк і фресок Михайлівського Золотоверхого собору. Роботи з реставрації найвидатніших пам’яток української культури: Софійського собору ХІ століття з візантійськими мозаїками і фресками, Кирилівської церкви ХІІ століття зі стародавніми фресками і живописними іконами М. Врубеля, Іллінської церкви XVII століття та створення оригінальних мозаїчних творів. Саме Леоніду Тоцькому в кінці 1990-х років довірили очолити роботи з відновлення інтер’єру відбудованого Михайлівського Золотоверхого собору, пам’ятки ХІІ століття. Натхненний задум керівника проекту Тоцького, сумлінна праця десятків художників і виконавців повернули в української культуру видатну споруду, скарбницю високої духовності нації. Центральна частина собору — його головний неф — прикрашений сотнями мозаїк, фресковими розписами, мереживом візерунків, копіями мозаїк і фресок з оригіналів. 2016 року Леонід Григорович
У сімдесятих роках мені пощастило двічі побувати в Італії. Знайомство з мистецтвом кватроченто спрямувало мої пошуки вглиб, до внутрішньої духовності. У ці ж роки я знов захопилася імпресіоністами, забутими з часів жданівщини. Збагнула, що цінність живопису становить саме живопис. Тепер я прийшла “на круги своя”. Відчуваю, що у творчості я повністю вільна. Пишу з вікон та поблизу своєї домівки. Це “звуження горизонту”, навпаки, його для мене розширило — відкрило красу і поезію там, де я їх не бачила раніш. У кожного з нас своє вікно, в яке дивиться природа”, — писала Тетяна Яблонська 1997 року. “Ювілей Тетяни Яблонської
— подія Всеукраїнського масштабу. Відкрилося кілька виставок художниці, на будинку, де вона жила, встановлено меморіальну дошку. Засновано премію, що носитиме ім’я мисткині. Це буде найвища премія нашої Спілки. Сьогодні ми відкриваємо експозицію, в якій представлені роботи художниці, створені переважно в останні роки її життя”, — зазначив голова НСХУ Володимир Чепелик. “Теплою хвилею котиться Україною творчість моєї мами. По всій країні відбуваються заходи, присвячені її творчості. І все це проходить не за вказівками згори, а з ініціативи простих людей. Це ознака справжнього народного визнання. Експозиції відкриваються у Національному художньому музеї, Національному музеї літератури України, виставкових центрах Дніпра, Одеси та Чернігова. У живописі Тетяни Яблонської відчувається велика сила, її мистецтво дуже потрібне нашому зболілому суспільству”, — підкреслила донька Тетяни Яблонської — Атаян Гаяне. “Весь 2017 рік — це рік великої майстрині, генія українського живопису і монументального мистецтва Тетяни Яблонської. Вона завжди створювала неповторні образи. Працювала до останньо-
Виступає дочка Тетяни Яблонської Гаяне Атаян го подиху. Вона творила не стільки руками і розумом, скільки душею і серцем. Її девізом були слова: “Можеш не робити — не роби”. І вона творила, бо не могла не творити. Кожній роботі художниці притаманна внутрішня сила таємничості. Пишаємося тим, що Тетяна Нилівна — одна з кращих учениць Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, була найкращим педагогом нашого навчального закладу, а її сторічний ювілей збігся у часі зі сторіччям Академії”, — наголосив президент Національної академії мистецтв України, ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Андрій Чебикін. На виставці представлені картини Тетяни Яблонської, що створені переважно у 80—90-ті роки минулого століття. Привертають увагу пейзажі мисткині “Влітку”, “Літнього дня”, “Осінній серпанок”, “Під вітою старою яблуні”, “Край села”; українські мотиви присутні в полотнах “У свято. Карпати”, “Хата у селі Шевченкове”, “Сестрички”, “Жінка із Закарпаття”; поруч портрети “Гаяне”, “Осінній портрет”, “Моя онука”, “Автопортрет” та натюрморти “Рослина”, “Квіти на вікні”, “Тепла осінь. Балкон”, “Наше вікно”, “Альтанка Глібова”. Також художниця намалювала олівцем портрети своїх сучасників Василя Забашти, Георгія Якутовича, Василя Гуріна, Оксани Слєти та багатьох інших.
У Центральному будинку художника НСХУ відкрили виставку, присвячену 100-річчю від дня народження видатного українського живописця і педагога Тетяни ЯБЛОН- СЬКОЇ (1917—2005).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
