Арт-калейдоскоп · “Ця боротьба у 40—50&ті роки на наших теренах ожила на сцені сільського клубу”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Гостя з героїчного минулого
Слово Просвіти, №09 за 2018 рік
У селі Шоломия, що на Львівщині, відбулася прем’єра вистави “Стріла з Божого лука” за однойменною п’єсою Богдана Стельмаха.
Йосип МАРУХНЯК Фото автора
Головна героїня вистави — підпільниця, донька місцевого священика Онуфрія Гайовського Люба (підпільне псевдо Рута), яка загинула від рук енкаведистів у січні 1954 року. На прем’єрі був присутній автор. “Почалося все з того, що я прочитав книжку колишнього енкаведиста-офіцера Саннікова, — розповідає Богдан Стельмах. — Це були спогади про діяльність НКВД тут, на теренах Західної України. В одному епізоді йшлося про підпільницю Руту, яка “в центрє Львова дважди одбівалась гранатамі”. Це мене дуже зацікавило, тому почав шукати інформацію про неї в націоналістичних газетах і скрізь, де тільки можна було. Коли вже трохи щось довідався, то поділився цим із товаришем, актором-заньківчанином Юрієм Брилинським. І знаєте що почув від нього? “Та це ж моя тітка!”… Так потроху назбирував ма-
— З чого почалася історія му# зею? — 31 січня 1923 року була обрана комісія, яка поклала початок створенню нашого музею. Спочатку він задумувався як Український театральний музей. Уже в 60-ті роки створили відділи кіно і музики та українських народних інструментів. Музей заснували при мистецькому об’єднанні “Березіль”, очолюваному видатним діячем українського театру Лесем Курбасом. Фондову колекцію започаткували матеріали з власного архіву одного з організаторів музею Василя Василька: близько 800 одиниць — головним чином негативи і фотографії. А вже 31 грудня 1923 року МО “Березіль” влаштувало першу виставку з експонатів музею. Остаточно театральний музей при “Березолі” здобув собі право на життя, коли постановою Київського губернського виконкому МО “Березіль” передали приміщення театру ім. В. Леніна (колишній театр М. Соловцова). У новому приміщенні музей мав три кімнати у фойє. Зимовий сесмертельну небезпеку. На Святий Вечір 1947 року Рута разом із повстанським лікарем Ватрою, бойовиками охорони Вихором і Байраком завітала до батьківського дому. Їх несподівано оточили енкаведисти. Отцеві Гайовському дивом вдалося вивести з оточення повстанських гостей потаємним виходом. Цього ж року на Великдень група повстанців, серед яких була Рута, вступає в кривавий бій з енкаведистами в селі Ілеві. У тому бою полягло дев’ять підпільників. Тоді Руту поранили, але схопити її енкаведисти не змогли. Вона довго лікувалася від ран, тоді Руті допомагали кілька сільських дівчат: Марія Оприск, Дарія Федак, Віра Бабійчак. Люба Гайовська загинула у січні 1954 року — після дванадцяти років героїчної підпільної боротьби. Місце її перебування на підпільній квартирі зв’язкової Ірини Забузької на околиці Львова виказав зрадник. 28 січня 1954 року, на третій тиждень перебування Люби в Ірини Забузької, кадебісти прийшли на Львівську кондитерську фабрику, де працювала дівчина, забрали її і змусили вести до своєї хати. Прийшовши на місце, Ірина відімкнула двері, миттю увійшла всередину і зачинила їх на засув. Чекістів у хату не пустила і попередила Руту та охоронця про оточення. Друзі вирішили не здаватися живими. З будинку донісся спів “Ще не вмерла України ні слава ні воля...” і постріли, які обірвали їхні життя. У Шоломиї ще донині живуть люди, які пам’ятають Любу, ходили з нею до школи. Якнайкраще згадують в селі і про отця Онуфрія. З п’ятьох його дітей троє стали до лав борців за незалежну Україну, двоє загинули героїчною смертю. Любин брат Богдан був партизаном-підпільником, заступником командира групи УПА “Південь” і загинув 6 січня 1947 року в лісі неподалік від свого села — на Святий вечір! Односельці перепоховали його на сільському цвинтарі уже в наш час, за незалежної України, а біля місцевої церкви відкрили пам’ятний знак Богданові Гайовському та його сестрі Любі. Родину отця Гайовського вивезли в Сибір. Ця боротьба у 40—50-ті роки на наших теренах ожила на сцені сільського клубу завдяки майстерності виконавців-аматорів Ярини Кокорудзь, Богдана Корніцького, Ольги Захарко, режисера-постановника Богдана Кузика, яка нічим не поступалася грі професійних акторів. У п’єсі Богдана Стельмаха всього три дійові особи: підпільниця Рута, її охоронець Степан і зв’язкова Ірина (прототипами стали реальні історичні постаті Люба Гайовська, Мирон Мікльош, Ірина Забузька), але гру основних акторів вдало доповнили й допоміжні сцени, і місцевий жіночий вокальний ансамбль, який виконував старі щедрівки, які колись співали у Шоломиї. А в залі були присутні представники родин Гайовських, Мікльошів і Забузьких, які були дуже вражені побаченим.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
