Арт-калейдоскоп · “В різні періоди епізоди геніальної п’єси можуть звучати гостріше, актуальніше”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Єднання залу і сцени
Слово Просвіти, №09 за 2018 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО
У Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка вдвістіп’ятдесяте показали виставу “Шельменко-денщик” Григорія Квітки-Основ’яненка, постановку якої здійснив Петро Ільченко. Прем’єра відбулася 15 жовтня 1999 року.
Майже 20 років ця вистава була й лишається однією з найпопулярніших у репертуарі театру. У цьому спектаклі поєдналися довершеність класичного твору, винахідливість режисерського мислення та вишуканість акторської майстерності. За роки, що минули від дня прем’єри, вистава побувала у численних гастрольних турне і по Україні, і за її межами, представляла мистецтво франківців на всеукраїнських і міжнародних фестивалях. Для багатьох акторів, які брали участь у виставі, вона стала доленосною. Проте головним іспитом для її учасників стали покази “Шельменка-денщика” в червні 2016 року в містах Кремінне і Сватове в рамках мистецької акції “Український Донбас”. Тут гостре слово Шельменка, його народний гумор, азартна кмітливість з особливою силою стверджували життєдайність українського народу, який спроможний творити дива. Про те, як народжувалася вистава, якою вона стала нині, наша розмова з митцями, що її створювали.
Петро Ільченко, заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник: – Все, що створили українські класики, — це справжній подвиг. Тільки сильний народ у колоніальному існуванні зміг створити таку велику, різножанрову, глибоку за засобами виразності літературу і, зокрема драматургію. Українську класику глядач дуже любить. І це стосується не лише Києва та Львова. Коли Донецький український театр очолював Марко Бровун, там завжди були аншлаги. І зараз складно потрапити на українську класику в Херсоні чи Миколаєві, адже всі квитки викуповують наперед. Тому я з особливим пієтетом працюю з українською п’єсою. 20 років тому один з акторів театру ім. Франка Євген Свиридюк готувався до 60-літнього ювілею. Шукали п’єсу до цієї події. Оскільки пан Євген — людина спортивна, то вирішили поставити “Шельменка-денщика”. З ескізами постановки ознайомився генеральний директор театру Михайло Захаревич, ідея йому сподобалася і майбутню постановку включили до плану. Вистава постійно змінюється. Приміром, на початку другої дії йдеться про конфлікт між християнами та мусульманами. Дехто з артистів пропонував скоротити цей епізод, адже він зараз не на часі. Мені вдалося його відстояти. Коли почалася війна в Югославії, то цей уривок глядачі зустрічали оплесками, настільки він був гострий і точний. Коли ситуація у цьому регіоні нормалізувалася, відповідно інтерес глядачів до цього уривка зменшився. Тобто, в різні періоди епізоди геніальної п’єси можуть звучати гостріше, актуальніше. За 19 років змінилося спілкування акторів і залу. Ми возили “Шельменка-денщика” до Львова і Севастополя, Вінниці і Мінська, Москви і Черкас. Це різні глядачі, але я бачив, як актори ловлять енергетику залу. Заслуга багаторічного успіху
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
