Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Там далеко на Волині зродилась армія УПА, щоби воскресла Україна й запанувала свобода”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Олексію Борису — 90!

Слово Просвіти, №09 за 2018 рік

Лілія СЛЕДЗІНСЬКА, голова Кременецького районного об’єд] нання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка 21 січня, напередодні державного свята Соборності, Кременецьке районне об’єд] нання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка щиро вітало старійшину нашого громад] ського гурту, учасника визвольних змагань у роки Другої світової війни на теренах Кременеччини — Олексія Бориса з його подвійним ювілеєм: 90]річчям від дня на] родження і 60]літтям подружнього життя. Попри свій поважний вік, Олексій Бо] рис із нами буває завжди і всюди: він серед нас у повстанському таборі в Антонівцях на Шумщині, біля криївки Гамалії в с. Стіжок, на місці нерівного бою з енкаведистами під Гурбами, під час вшанування пам’яті воїнів УПА, які загинули біля села Лідихів, на посвяченні пам’ятника “Борцям за волю України” в селі Кімната, під час відкриття пам’ятної дошки братам Мислинським на хуторі Вірля, разом із просвітянами біля пам’ятника в с. Дунаїв Герою Небесної Сот] ні Сашку Капіносу, в почесній варті під час відкриття і посвячення дубового хреста на місці загибелі останнього районного про] відника армії УПА Орла в урочищі Ворону] ха тощо. Він з нами і в день написання дик] танту національної єдності, і в дні нашої колективної діяльності. Олексій Борис цікаво розповідає про співпрацю з братами Борисом, Ігорем та Олександром Мислинськими, з Борисом Ворочуком і його сестрами Тетяною та Зі] ною, з патріотично налаштованою молод] дю села Савчиці та хутора Вірля на Креме] неччині під час війни. Особисто привітала ювіляра у місті По] Просвітяни вітають ювіляра зродилась армія УПА, щоби воскресла Ук] раїна й запанувала свобода”. Дивуюсь, як могла зберегтись оця фо] токартка в хаті Гафії Мислинської, тієї ма] тері з хутора Вірля на Кременеччині, яка віддала боротьбі за волю України всіх сво] їх синів. Як не потрапила оця світлина до рук енкаведистів, які нишпорили тоді всюди. Якби знайшли, то спалили б хату і пустили б по світу матір, вивезли б у дале] кий Сибір на люті морози… Це їй, Гафії Мислинській, присвятив свою поезію почесний громадянин нашо] го міста поет Дмитро Павличко. Три сини Неонілі Крем’янчанці Мати Гафія. Три сини. Три повстанці. Три бандерівці збройні. Три свободи мечі. Мамо, я знаю, як ви молилися й плакали вранці, Коли виряджали дітей, як ридали за ними вночі. Три брати, наче різні, та одна непокора шалена, Кров палахкоче — і сліпнуть од неї лякливі хахли. Мамо, я знаю, що ви цілували синів у рамена, Як зброю взяли вони в руки й вмирати пішли. Три сини, три, московськими зайдами вбиті, Два сотенні, а третій — кулеметник роя. Мамо, я знаю, що для них сорочки були вшиті, Вишиті чорноFчервоним, як сорочка моя. Три сини, три Гафіїні з хутора Вірля, Три сини твої, Господи, три криваві хрести. Ти дав силу їм вийти на смерть, на широке прострілля, Дай же сили й мені до свойого хреста підійти. 4.IV.2017 р. Олексій Борис серед учасників визвольної боротьби. 1942 р. …Була зима 1942 року. 15]річний юнак Олексій Борис активно співпрацював з борцями за волю і незалежність рідного краю на теренах Кременеччини. Вони уд] вох з Олександром Мислинським копали криївки на хуторі і поза ним, допомагали господарчому Новосаду Григорію збирати продукти, шукати зброю, гуртували навко] ло себе молодь сусідніх сіл… Минули роки. Всього було на віку на] шого ювіляра. Вчився, працював. З прос] того робітника на підприємстві виріс у майстра]викладача Почаївського вищого професійного коледжу. Яким педагогом був пан Олексій, свідчить такий факт: на ювілей — 90]річчя від дня народження вчителя прибула аж із Харкова Лілія Бла] говірна, уродженка с. Кімната. Вона пра] цює на одному з металургійних заводів і продовжує справу учителя. Та не тільки во] на. З усіх куточків України прибули вдячні учні до Почаєва, щоб подякувати за добро, яким він обдаровував їх упродовж бага] тьох років. Олексій Борис — щасливий чоловік! У 30 років одружився з 20]річною красунею із села Савчиці — Олександрою Барабаш. Удвох прожили 60 років. У них двоє синів. На долю Петра і Павла, які побачили світ водну годину 1960 року, випали тяжкі ви] пробування. Їх силою погнали на чужу вій] ну в Афганістан, були поранені й нагород] жені чужою владою медаллю “За відвагу”. Під час Революції Гідності Павло Бо] рис з 24]річним сином Василем були на Майдані від початку і до кінця. 18 лютого 2014 року, перед розстрілом Небесної Сотні, Павло Борис був по] ранений осколками від гранати… Друзі врятували йому життя. Отак і живуть батьки і діти однієї з українських родин. Живуть з Украї] ною в серці і великою любов’ю до людей та світу. І якщо хтось каже, що Олексій Борис — людина похилого віку і пора відпочивати, я заперечую. Пан Олексій ще не вичерпав за 90 ро] ків фізичні й духовні сили. Спілку] єшся з ним і відчуваєш, що, якби “сурми заграли” і “час розплати” настав би, Олексій Борис взяв би зброю до рук, бо ще не навоювався, не нажився, не напрацювався, не на] милувався красою рідної землі. Віримо в те, що наш побратим ще довго тішитиме усіх своєю активною гро] мадсько]патріотичною діяльністю. П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 88 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин