Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На перехрестях історії · “Обов’язковими для “Просвіт” були музично-драматичні гуртки”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Полтавські віхи «Просвіти» «Просвіта» на Полтавщині в добу Української держави (гетьманату) Павла Скоропадського (з квітня до груд$ ня 1918 року). Розбудова і діяльність

Слово Просвіти, №09 за 2019 рік

квітні 2018 року було проголошено Українську державу, до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Українським збройним силам спільно з німецькими союзниками вдалося звільнити значну територію України і Полтавщини зокрема, від російсько-більшовицьких загарбників. Ось як відгукнулася на це 21 березня 1918 року газета Гадяцької земської управи “Рідний край”, редактором якої була голова Гадяцького повітового товариства “Просвіта”, активна учасниця Української революції 1917—21 рр., письменниця, перекладач, фольклорист, публіцист, мати Лесі Українки Ольга Петрівна Косач (літературний псевдонім — Олена Пчілка): “11 березня союзне нам німецьке військо вступило в м. Гадяч і очистило його від більшовицьких банд, давши тим змогу приступити всім законним установам УНР до роботи, давши громадянству спокій і забезпечивши всім недоторканність та інші найпростіші права людські і громадянські, які так жорстоко зневажалися диким Московським військом... Більшовицькі орди біжать, безглуздо грабуючи наші села і міста, руйнуючи залізниці, все, що здобуто руками українського народу, вбиваючи людей; без сорому і без совісті все забирають вони і вивозять з України. Не жалують ні бідного, ні багатого, ні старого, ні малого. Чи знайдеться ще хоч одна людина з совістю, яка повірить поганим брехням московських та інших більшовиків про мир, землю, свободу, рівність і братство? Хто ще повірить Лєніну, прохвосту Троцькому, приставу Муравйову і всій більшовицькій шайці після всього того, що вони зробили? Де їхній мир, свобода, рівність, братерство, хліб і все інше, що вони обіщали? Оббріхуючи всіх, оббріхуючи старих захисників народних, справжніх борців за народні права, темні большовицькі шайки бувших каторжан, стражників, дезертирів, злодіїв та інших хижаків організували неволю ще гіршу, ніж найстрашніші Московські царі...” Гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності: розбудовувалися регіональні адміністрації, які контролювали найбільшу за весь час Української революції 1917-21 років територію; велися перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані; Українську Державу визнали 30 країн; відкривалися університети й інститути, засновано Академію наук; закладено основи Української автокефальної православної церкви. А “Просвіти”, як і в добу Української Центральної Ради (далі — УЦР) лишалися ядром національно-культурного відродження українського народу. Наприклад, у жовтні 1918 року Київська, Полтавська та ін. “Просвіти” підготували меморандум, в якому йшлося про небезпеку від затвердження російської мови як державної. Гетьман погодився і запропонував просвітянам представити йому проект закону про державну мову. Перший крайовий з’їзд “Просвіт” Полтавщини Однією з найпомітніших подій на Полтавщині періоду Гетьманату став Перший губернський з’їзд “Просвіт”, який розпочав роботу у Полтаві 10 травня 1918 року. Відкрив його завідувач педагогічного бюро Полтавського губернського земства, діяч “Просвіти”, археолог, педагог, музейний діяч, учений секретар Українського наукового товариства дослідження й охорони пам’яток старовини та мистецтва на Полтавщині Михайло Рудинський. Головою президії з’їзду обрали відомого просвітянина і педагога, одного із засновників “Просвіти” на Полтавщині, голову міського товариства у 1917 році, історика, письменника, художника Григорія Коваленка. Делегати з усіх повітів краю проголосили об’єднання місцевих філій у Полтавську губернську спілку “Просвіти” і обрали від неї посланця на 2-й Всеукраїнський з’їзд “Просвіти”, який відбувся 3—5 листопада 1918 року. Просвітянський рух Полтавщини на ньому репрезентував Д. Довженко. А ще делегати підсумували діяльність “Просвіт” за 1917—1918 роки, обмінялися досвідом просвітянської праці, визначили стратегічні напрямки, назвавши пріоритетом усіх інституцій “Просвіти” видавничу справу: “Нехай “Просвіта” несе книжку, а через книжку несе знання й добробут своєму народові”. Мережа “Просвіт” зростає Розбудова просвітянських структур, започаткована у добу УЦР, тривала. Крім Центральної, яка існувала при Українському клубові, у Полтаві діяли Павленківська, Кобищанська, Підмонастирська і Бериківська “Просвіти”. Осередки у селах, як і при УЦР, відкривали з ініціативи сільської інтелігенції, передусім учителів, і утримували їх за раху0 нок прибутків, одержаних від вистав, лекцій тощо. Фінанси виділяли кооперативні товарис0 тва та волосні земські управи. За даними Вікіпедії, “на 15 серпня 1918 на Полтавщині функціонувало 112 зареєстрованих осередків “Просвіти”. Факти, які підтверджують зростання просвітянської мережі оприлюднив у книзі “Полтавщина в огні Української революції (1917—21 рр.)” знаний полтавський історик Віктор Ревегук: “За неповними даними у дев’яти повітах губернії діяло 363 “Просвіти”. Протягом 1918 р. лише в Полтавському повіті було відкрито 82 товариства “Просвіти”. Товариства “Просвіти” у Зіньківському повіті влітку 1918 р. вже були відкриті в Куземині, Більську, Груні, Бірках, Загрунівці, Романівці, Попівці, Лютеньських Будищах, Малій Павліці, Комишах, Яковенщині, Водяній Балці, Дейкалівці і на Голубових хуторах”. “Просвіта” у Полтаві 11 вересня 1918 року Раду Полтавського міського товариства “Просвіта” знову очолив український учений, педагог, перекладач, директор Полтавського учительського інституту в 1917— 1919 рр. Олекса Августович Левитський, а його заступником став В. С. Чуйко. За ініціативою Павленківської, Кобищанської, Підмонастирської і Бериківської “Просвіт” (місцеві осередки міського товариства) відкрито 8 українських гімназій і дві вищі початкові українські школи. При кожній з них існували бібліотеки. 15 листопада 1918 р. в передмісті Полтави Кобищанах з ініціативи місцевої “Просвіти” урочисто відкрили Народний дім. Навесні 1918 року просвітяни Полтави урочисто вшанували пам’ять Тараса Шевченка з нагоди 104-ї річниці від дня його народження. Діяч “Просвіти”, музикознавець, фольклорист, педагог Володимир Щепотьєв наголосив, що в особі Тараса Шевченка Україна має національного пророка. Народний хор під орудою Гавриленка, поряд з українськими піснями, виконав кантату Миколи Лисенка “Помер поет” та “Прометей” Стеценка. Вітали виступи солістів театру А. Петраківської, Ф. Лопатинської, О. Дроздова, М. Костюченка, кобзаря з Харківщини Г. Кожушка. Святковий концерт завершився декламуванням віршів поета та співом національного гімну “Ще не вмерла Україна”, який підхопили всі присутні в залі. 9 і 14 квітня концерт повторили для учнів середніх шкіл Полтави. Навесні 1918 року слухачі тримісячних курсів української мови при Центральній полтавській “Просвіті” виявили бажання й надалі навчатися. Так виникла ідея Українського народного університету. “Головою Українського народного університету став Вадим Щербаківський — завідуючий археологічним відділом Земського музею, а членами правління — Володимир Щепотьєв, Н.Мірза0Авакьянц (Дворянська), Михайло Рудинський та ін. Велику матеріальну допомогу університетові подавала Полтавська спілка споживчих товариств (ПССТ). Університет мав три відпілення: історико0філологічне, соціально0 правниче і педагогічне. Щоденне відвідування університету слухачами протягом першого семестру пересічно становило 150 чоловік, а протягом другого — у зв’язку з воєнними подіями — число скороти-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин