«Просвіта» сьогодні “Як усе живе, мова завжди в русі”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ББоорриисс ББууннччуукк:: «Є мова — є ми! Немає мови — немає нас!»
Слово Просвіти, №09 за 2019 рік
амальгаму найщедріших чеснот, якими Господь обдарував українця. Ці розмірені роздуми — під притишені мотиви із сузір’я 300 000 пісень нації (Олесь Гончар вважав — 700 000!). На такій яскравій ноті і творився респект чергового, ХХ уроку у класичному виші на горі Домінік, де свого часу, навчалися, ставали почесними професорами чи бували тут, у науковому центрі, ще від австрійської доби і донині Максим Рильський, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Іван Драч… З історичним екскурсом, його хронологією в історії долі України з численними заборонами, табу, указами, що падали на людські душі, мову і землю, виступили голова обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка Остап Савчук, відповідальний секретар організації Марія
Пелех, завідувач кафедри історії та культури української мови філфаку Мар’ян Скаб (прочитав поезію Віктора Баранова “Українцям”), доцент кафедри української літератури Лариса Маркуляк. Сучасні берегині — студентки Ірина Драбчак, Олена Горбатюк і Євгенія Іпатій, виспівували душі, що красномовно посвідчують належність до Мови. Їхні ровесниці, котрі взяли участь у написанні диктанту у рамках відзначення Міжнародного дня рідної мови “Ваша величносте, Мово!”, отримали Грамоти за перемогу. Й інші дівчата виходили на імпровізовану сцену і дивували аудиторію, зокрема й гостей із Єгипту, Алжиру, Гани та Йорданії, котрі навчаються у Буковинському державному медичному університеті, класичними перлинами поезій знаних вітчизняних письменників. Гості довели, що теж знають українську мову. Це потверджують виступи семи представників цих країн. Такого, певне, Чернівецький університет ще не чув і не бачив. Відкриттям став соліст Хосам Ессам із Єгипту. Хлопець виконав шедевр буковинських авторів Миколи Юрійчука і Василя Михайлюка — вершинну “Черемшину”. Подумалося: знають же українську мову ті, хто поважає чужі терени, де долею судилося навчатися, і шанує слово цього народу. Борис Бунчук виголосив доволі-таки глибоку філософську сентенцію: “Є мова — є ми! Немає мови — немає нас!”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
