Наголос · “Монголи й більшовики були-таки великою загрозою для існування назви “Дорогожичі”. 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
Замах на нашу історичну пам’ять
Слово Просвіти, №09 за 2020 рік
полягав у тому, що давнє дохристиянське слово наших предків, закарбоване у назву станції метро, стало на сторожі державних інтересів України, підтверджуючи тим самим, що ми, українці, не вчорашні на цій землі, що наша історія розпочалася не пізніше дохристиянських часів. Ця назва заперечує брехливу московську тезу про те, що українці, нібито, вилізли з тримісної колиски братніх народів лише у 14 столітті. Слово “Дорогожичі” за своєю значимістю стоїть в одному ряду з графіті Софійського собору, які написані українцями давньоукраїнською мовою. Воно свідчить про те, що Дорогожичі — така ж давня й дорога для киян назва, як Хрещатик, Печерськ, Видубичі, Оболонь, Золоті Ворота та інші, що звучать для киян як музика голосами наших предків. І в цю світлу музику не повинна вриватися темним дисонансом назва “Бабин Яр”. Ми повинні пам’ятати про цю велику трагедію людства і дбати, щоб вона не повторилася, але створювати образ Києва як осередок нещасть і трагедій, не варто. Це негативно вплинуло б на майбутні покоління українців — ми повинні думати й про них, піклуючись про їхній здоровий життєвий оптимізм. У нас багата й славна історія, багато історичних назв, якими ми пишаємося, якими варто називати станції метро і на тлі цих назв виховувати молодь.
Назва “Дорогожичі” або “Дорогожич”
згадується в літописі 5 разів, перший раз — за 10 років до хрещення Русі. Походить вона від імені Дорогож, Дорогожко, яке подібне за структурою до імен відомих руських князів: Василько, Олелько, Федірко та ін. Наголос у ній, на думку філологів, потрібно ставити на складі го.
Варто нагадати, що саме це слово має доволі детективну історію. Після монгольської навали на Київ 1240 року воно зовсім зникло зі вжитку, кияни його начисто забули. Тільки тоді, коли знайшлися давні літописи, воно знову, через 700(!) років забуття, відродилося: у 1869 році одну з вулиць Києва назвали Великою Дорогожицькою. Але прийшли більшовики, і слово “Дорогожичі” знову зникло, бо Велику Дорогожицьку перейменували на вулицю Мельникова. Зрозуміло, що монголи й більшовики були-таки великою загрозою для існування назви “Дорогожичі”. Але сьогодні, в незалежній Україні, що може їй загрожувати? Сьогодні — більш нічого, крім великих грошей, здатних відсунути державні інтереси на задній план заради чиєїсь неправомірної вигоди. Господи, подай же мудрість і велику силу волі нашим чиновникам, щоб не піддатися спокусі, вистояти перед лицем цієї справді великої загрози, якщо така трапиться.
Пропозицію центру Голокосту про перейменування “Дорогожичів” можна порівняти хіба що з таким гіпотетичним прикладом. Припустимо, якась народна община, що утворилася в Парижі, запропонувала б перейменувати станцію паризького метро “Нотр-Дам де Лорет” на якусь іншу назву, пов’язану з трагічною подією під час фашистської окупації Парижа в роки Другої світової війни. Як би на це зреагували французи? М’яко кажучи, просто проігнорували б. А якщо й відреагували, то пояснили б тій общині, що значить для французів історична назва “Нотр- Дам де Лорет”, а не побігли б запопадливо організовувати електронне голосування, щоб дізнатися у населення, чи потрібно її зберігати й надалі.
До речі, електронне голосування не дає об’єктивно правильного результату, бо в масі голосів тонуть голоси фахівців, тобто тих, хто глибоко знає проблему, а таких завжди меншість. Це підтверджує один цікавий експеримент — гра в шахи читачів дуже масової газети “Комсомольская правда” з чемпіоном світу Анатолієм Карповим. Було умовлено — черговим ходом від численних читачів, які присилали свої варіанти ходів у відповідь на хід Карпова, вибирався той, який набирав більшість. Які очікувалось, гра закінчилася повним роз
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
