Дитяча сторінка · “Дзвони – це теж архетип нашої історії”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
«Пригоди в княжому Звенигороді» Середньовічний Звенигород відтворили у віртуальній реаль
Слово Просвіти, №09 за 2021 рік
ності (ТзОВ “Галицька видавнича спілка”, 2020). Про це повідомила прес-служба Львівської ОДА. “У Середньовіччі Звенигород був одним із найбільших міст Західної України – столицею Звенигородського князівства. Припускають, що він на 200 років старший за Львів. Для нас важливо підтримати такі проєкти (відтворення історичних та культурних об’єктів у віртуальній реальності)”, — сказала директорка департаменту архітектури та містобудування Львівської ОДА Олена Василько.
Богдан ДЯЧИШИН, член НСПУ, доктор філософії, доцент
Авторка ідеї Наталя Войцещук Поезія Андрія Содомори Художниця Леся Квик
Нині ж помандруймо сторінками книжки для дітей Андрія Содомори – про древній Звенигород. А ця місцина справді райська, якою була й колись:
Дальній обрій... Гологори... Понад ними – небо-море, Білі човники-хмарки. Сонце в сонячну годину День у день на ту місцину Споглядає з-під руки.
Бачимо світ у всіх трьох його іпостасях: небо, море, суходіл. І це бачення – творче: на небі “човники-хмарки”, сонце дивиться на цю чарівну місцину “з-під руки”… Все тут живе (персоніфіковане), все тут дихає, втішає світлом, повниться красою... До речі, я мав можливість зо два десятки років тому споглядати цю долину із пагорбів дороги Старого Села. Тепер маю приємність споглядати її зі сторінок цієї книжки, яку так талановито й розкішно проілюструвала Леся Квик, – малюнками, що тонко й чуттєво гармоніюють із поетичним словом.
Автор поетичного тексту,
йдучи за ідеєю Наталі Войцещук, описує будівництво княжого міста, за яким спостерігають звірята:
Хідники, мощені дубом, А обабіч, глянуть любо, – Дім у дім, мов з-під різця... Слів бракує, що й казати, Якби взявсь те описати – Не було б тому кінця. ...............................................
Той різьбить щось, той шліфує, Цей – видзенькує-кує, Інший забавки майструє, Хтось – на гуслях виграє.
Хто може заперечити працьовитість, гостинність, любов до навколишнього світу українців, які дари природи перетворюють на смаколики? І жодна гостина не обходиться без музики і пісні. Гостина – це спілкування, радість зустрічі…
За хвилинку – вже гостина: Хлібчик, кріпчик, капустина У світлиці, у саду... Залюбки вгощались квасом, Вовчик ласував і м’ясом, Йванко взяв до рук дуду.
Своєрідним звуковим акордом цих “Пригод...” – гра дзвонів у княжому Звенигороді (“Тай заграли зрання дзвони, / Мов пустились в перегони...”), зворушлива музика, яка через віки долинає й до наших часів. Адже дзвони – це теж архетип нашої історії (“Задзвонили в усі дзвони / По всій Україні”).
Єдність, тяглість поколінь,
збереження пам’яті про минуле й праця задля майбутнього – чиє щось важливіше?..
Щось казали зайчик, мишка, Вовчик, жабка і лисичка, Врешті – сам домовичок: “А цікаво, милі друзі, Чи колись у тій окрузі
Нас спімнуть бодай разок?.. А спімнуть-таки, гадаю, Бо що в серце западає – З серця випірне колись. Лиш би дивні ті істоти, Добрі, сквапні до роботи Тута не перевелись...”
Запрошуємо відвідати княжий Звенигород, що в двадцяти кілометрах від Львова, щоб ще раз зіставити реальне з описаним у книжці, поєднати в уяві сьогоднішнє з давно минулим...
Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 1 Вартість передплати
ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА”
(з доставкою і поштовими витратами):
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
