Суспільство · “В ХХІ столітті не працює логіка, що більший завжди перемагає меншого”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Стародубщина: де вона є і коли увійшла до складу Росії?
Слово Просвіти, №09 за 2024 рік
У цьому матеріалі розшифровуємо, що означає фор# мулювання “історично населені українцями території РФ”. Йтиметься про Стародубщину, а також про спільну історію українців та цих територій. Ці землі нині перебу# вають у складі РФ.
ський трон, та козацького війська на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним, Стародубщина повернулася у Велике Князівство Литовське вже у складі Речі Посполитої. Це був час інтенсивного економічного розвитку. Стародуб, а також міста Почеп, Погар, Мглин, Новгород-Сіверський отримали магдебурзьке право. За часів національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького на цей край поширюється козацька адміністрація. Близькі до сучасних північні, східні та західні межі Стародубщини з’являються після Зборівської угоди 1649 року. У цей час регіон входить до різних козацьких полків. А в 1663 році створено Стародубський полк, який виокремили з Ніжинського. У складі Гетьманщини Стародубський полк був центром козацького літописання. Саме тут з’явився один з перших Літопис Самовидця. Також у Стародубі був знайдений рукопис Історії Русів. Після ліквідації козацького самоврядування у 1782 році Стародубщина опинилася в складі Новгород-Сіверського намісництва, з 1796-го – у другій Малоросійській губернії, а з 1802 року і до повалення Російської імперії – в Чернігівській губернії. Протягом 270 років з часів Хмельниччини Стародубщина безперервно перебувала у складі козацької держави або адміністративних утворень з центрами на українському Лівобережжі. Зі Стародубщиною були пов’язані чимало діячів української історії. Місцеве коріння мали Микола Миклухо- Маклай, Леся Українка, Павло Скоропадський. Ще за часів Гетьманщини Стародубщина стала об’єктом колонізації білорусами та російськими старообрядцями, які рятувалися від царських репресій. Згодом вони істотно змінили етнічний та культурний ландшафт регіону. Етнографічні карти 2-ї половини ХІХ століття вже фіксують переважно білоруський характер Суразького повіту, а перший російський перепис 1897 року вже констатував абсолютну меншість українського населення в усіх чотирьох повітах Стародубщини. У листопаді 1917 року Стародубщина разом з усією Чернігівською губернією увійшла до Української Народної Республіки за ІІІ Універсалом Центральної Ради. Протягом 1918 року значну частину Стародубщини, включно з самим Стародубом, контролювала Українська Держава гетьмана Скоропадського. Лише в лютому 1919 року на нараді у Москві ухвалили рішення про кордони між УСРР та РСФРР, за яким Стародубський, Мглинський, Суразький та Новозибківський повіти Чернігівської губернії визнавалися частиною РСФРР. Остаточно північний кордон оформився у 1925 році після передачі Росією незначної частки земель Стародубщини до складу УСРР.
За матеріалами офіційного сайту УІНП сандр Новіков, Володимир Перегінець, Іван Заєць, Віктор Фіалковський, Алла Ковтун поділилися із присутніми своєю зацікавленістю даною проблематикою, бажанням допомогти в подальших проєктах. Згадували на зустрічі і видатного українського археолога Івана Борковського з Городенки на Івано-Франківщині, який зробив для чеської науки стільки, як для нас В. Хвойка. Похований І. Борковський на Ольшанському кладовищі у Празі. Вдячні земляки поставили йому пам’ятник. На його відкриття ми з М. Відейком спеціально приїздили з Києва. Долучилася до обговорення даної теми і вчений секретар бібліотеки КПІ Світлана Барабаш. Для книгозбірні були подаровані наукове видання М. Відейка та часопис. Бібліотекарі гостинно запрошують відвідати і картинну галерею Київської політехніки.
Галина ІЛЬЄВА, кандидат філологічних наук Світлина Олександра Авраменка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
