На часі · “Людей обурює те, як у підконтрольних священнику мережевих платформах закритого типу маніпулю5 ють громадською думкою, мстять опонентам”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Про місію “батюшок” московської церкви в українських селах
Слово Просвіти, №09 за 2024 рік
У соціальних мережах зарясніло публікаціями про ак# тивізацію священників московського патріархату в нашій глибинці. Спостерігається закономірність: із збільшен# ням кількості переходів релігійних громад із УПЦ МП до ПЦУ діяльність служителів церкви, яка юридично нале# жить країні#агресорці, поза межами своїх храмів усе біль# ше набуває характеру наступальності, нетерпимості, ма# ніпулятивності. Інформаційним приводом для написання цього матері# алу стали прислані мені колегами з Лосинівки (колись рай# центру, а нині головного осередку громади із понад 10 сіл) матеріали, які стосуються далеко не побожних дій багато# річного настоятеля тамтешнього храму отця Олега Гуги.
Микола ТИМОШИК, доктор філологічних наук, професор, журналіст
Менторство й зневага з підконтрольних мереж Упродовж останніх місяців кілька небайдужих лосинівців вимушені збирати й архівувати знімки з екранів різних соціальних мереж (по-сучасному – скриншоти), де зафіксовані свідчення публічних образ, окриків, звинувачень, критичних стріл, ато й погроз цього священника. Це стосується тих мешканців громади, хто має іншу думку, відмінну від цього батюшки, його проводу та його прихильників. Людей обурює те, як у підконтрольних цьому священнику мережевих платформах закритого типу маніпулюють громадською думкою, мстять опонентам, зневажають свободу вибору, тиснуть на “невгодних”, погрожують “відлученням від церкви”. Це породжує протистояння, емоції і смуту в громаді. Генезу й масштаби цього протистояння можна уявити, якщо мати на оці, що священник Олег Гуга активно модерує і контролює в Лосинівській громаді кілька закритих спільнот. З-поміж них: “Моя Лосинівка”, “Лосинівка православна”, “Лосинівка: історія рідного краю”. Чи не кожне село в громаді має нібито свою вільну спільноту. Та в них отець Гуга почувається як у себе вдома і вважає за потрібне скрізь і всюди залишати свої коментарі. І модератори тих нібито незалежних ні від кого спільнот чомусь дають московському “батюшці” “зелене світло”. Відкрито протистоїть о. Гузі на весь кущ спільнота “Лосинівка для всіх”, членами якої є близько двох тисяч лосинівців та вихідців із цього селища. Варто вчитатися в деякі із стягнутих із мереж та вже зафіксованих документально висловлювань цього “батюшки”, щоб переконатися: тональність, чуття міри не лише суперечить здоровому глузду, а й переходить межу прийнятої в цивілізованому сус-
Пам’ятник Тарасові Шевченку в Лосинівці
Є й категоричніші вислови з нотками начальствующої в громаді особи: “не треба лізти зі своїми порадами, коли вас не просять”, “у мене є безліч авторитетних та порядних друзів, до думок яких я завжди прислухаюся”, “о, тепер вже всі “героїні” відмітилися”. Ось такий вже грубий відсил таких, куди совєтські і постсовєтські начальники звикли всіх відсилати, але лиш іншими словами: “А не пішли б ви геть з моєї сторінки, колишні комуністки-атеїстки”… А як вам це одкровення з уст священника: “Одна жіночка звинуватила мене, що я нібито розголосив таємницю її сповіді, а я не те, що сповідь, я не пам’ятаю, коли взагалі її востаннє бачив у церкві… А щодо неї самої, то і без сповіді усім відомо про її аморальний образ життя та зовсім не християнську поведінку. Знову таки, я б про неї не згадав, якби вона перша на мене накинулася (цю змістову нісенітницю речення залишаю такою, як її автор подав у Фейсбуці, бо за змістом мало би бути “не накинулася”. – М. Т.). А тепер ще й ображається, що отримала адекватну відповідь. Що ж, продовжуємо відкривати очі сліпцям” (виділення мої. – М. Т.). Цікаво виходить з образливим клеймом “сліпці”: прихильники цієї церкви продовжують вважати всіх своїх прихожан,
Недобудована українська церква в центрі Лосинівки певне, тюхтіями й недоумками, які без порад “батюшок” не годні самостійно мислити чи приймати якісь важливі рішення. Куди серйозніше слід сприймати такі, висловлені прилюдно, сентенції о. Гуги (стиль автора збережено): “Не провокуйте мене… Я до вас не мішаюся, а якщо будете мене повчати – то й я не мовчатиму! Повірте, за 20 років мого життя в Лосинівці я багато чого можу цікавого розповісти!”. Цілком очевидно, що “батюшка” в своїх емоціях таки пребрав міру. Бо в такому необдуманому посилі вбачається натяк на деталі таїни сповіді, на компромат про тих, хто “вмішується”… Дозволю собі останній приклад, хоча маю їх добру копу. Марія Олізар на допис у Фейсбуці землячки Лідії Петрик ставить їй запитання: “Яка країна напала на незалежну Україну?! Боротьба не проти Бога, а з Богом проти демона…”. Відповідь отримала не від пані Лідії, якій адресувалося це запитання, а знову ж від “всевидячого” отця Гуги. Відповідь категорична й рішуча, я б навіть сказав, – шокуюча уяву стороннього: “Так, пішла геть з моєї сторінки, бо я зараз направлю куди слід! Про Бога вона, бачите, згадала! Недавно язичництво проповідувала, а та-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
