Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Нинішня культура існує для окремих громадян, а не для мас. Настав час розширювати її ауру”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

“У березні зійду найпершим рястом...”

Слово Просвіти, №09 за 2024 рік

унікального “поета поза часом і поза Течіями”, як влучно висловився відомий критик Михайло Слабошпицький. “Моя впертість – це моя совість. Вона внутрішній цензор, який змушує за будь-яких суспільних умов залишатися самим собою. Може тому, за жодну з написаних книжок мені не соромно”, – так говорив про свою творчість Володимир Затуливітер. Свою громадянську позицію поет задекларував в “Українській культурі” ще в 1993 році: “Маємо параліч влади. Наше президентство має приблизно таку ж саму силу, як і гетьманство за часів Розумовського. Віками в свідомість українців вбивали, що вони – хуторяни, а росіянам – що ті становлять найвеличніший народ з найрозвинутішою літературою і мистецтвом. Хоча звідки взялася російська культура? Від експропріації української. За часiв Пушкіна еліта не знала рідної мови, розмовляла французькою. Така культура рихла, тому що вона не виплекана в собі, а позичена. Це однаково, що взяті в борг гроші: позичаєш чужі, а віддаєш свої. Звідти й така живуча шовіністична зухвалість. До речі, як і наша рабська покора. Чому на великодержавні амбіції ми не відповідаємо адекватно? Та через те, що росіяни постійно воювали, загарбували, а українці ходили за плугом на своїй землі. Діяли так не від браку хоробрості. Згадаймо військо Запорозьке: сильне, але не окупаційне, а боронитильське. Не випадково ж владики Франції та Австрії запрошували на поміч козаків, а не московських генералів, хоча ті були професіоналами. Російські засоби масової інформації донині замовчують ті факти, що практично кожне село в Україні мало школу, а кожна жінка вміла читати. Нам є на що зіпертися в устремліннях. На жаль, нинішня культура існує для окремих громадян, а не для мас. Настав час розширювати її ауру. Це наше прагнення зрозуміли шовіністичні ділки – от вони й чинять відчайдушний опір”. Талант мусить знати собі ціну. Нібито і в кожного є межі, але кинеш погляд угору, на зорі, і знову розумієш, яка твоя справжня висота. Пам’ятаймо своє і берімо приклад зі своїх поетів! Дякую директорці Ірпінської міської публічної бібліотеки імені Максима Рильського Олені Циганенко за фантастичну ауру мистецтва в бібліотеці.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин