Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Письменник5мислитель уміє злучити минуле з майбутнім”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

“Хазяйка крамниці”: реальність і демонологія

Слово Просвіти, №09 за 2024 рік

Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ Звичайно ж, рішуче відмежуватися від себе неможливо. Іза уважного прочитання помічаємо й те, що так чи інакше постає у своїй логічній тяглості. Як ось уміння вияскравлення характерів у їхній індивідуальній виразності, тяжіння до діалогу. Хоча останнє потребує уточнення. “Хазяйка крамниці” – суціль діалог, що пов’язано з неабияким ризиком. Бо тільки динамічність подій, неабияка майстерність можуть порятувати текст, де персонажі весь час говорять. І діалог цей, за окремими винятками, справді динамічний. У попередній книжці “Хай святиться ім’я Твоє” М’ятович на матеріалі області (на жаль, досі Кіровоградської) явив зріз українського суспільства даністю на 2010 рік. У новій повісті фабула віддалена в часі. І стосується тієї пори, коли про найбільшу трагедію України – Голодомор – мовилося з кон’юнктурними засторогами, з озиранням на офіціоз. Коли ще далеко не всі усвідомлювали її кричущу аномальність і масштаби, і воліли заплющувати очі на незручну правду. Як це сталося з очільниками районної газетки, куди випало потрапити молодому журналістові Федору Луговому. Сюжет повісті, його силове поле – розкручування карколомних подій навколо “Хазяйка крамниці” – нова книжка прозаїка з Кропивницького Валерія М’ятовича (Кам’янець#По# дільський, ТОВ “Друкарня “Рута”, 2024). Книжка, яка дивує несхожістю з попереднім твором автора “Хай святиться ім’я Твоє”. Зауважити це важливо не лишень тому, що з цієї несхожості починається від# лік загадковостей, яких у ній предостатньо. А й то# му, що небагатьом авторам щастить постати в новій переконливій якості. цього факту з наростаючою інтригою. Приціл на читабельність, налаштованість на те, щоб тримати читача на гачку, не дати йому розслабитися, очевидні. І письменнику це вдалося. Він веде свою сольну партію цілеспрямовано і впевнено. Цей солоспів – поєднання раціонального й ірраціонального. М’ятович, певна річ, не перший, хто вдається до цього прийому. Але його практика підтверджує: талановитий автор неодмінно привносить свіжинку до вже задіяного. Українські реалії й українська демонологія, містика і будення, дивовижні придибенції спонукають озирнутися на раннього Гоголя, на чудовий, нині майже забутий роман Ільченка “Козацькому роду нема переводу”, ба більше, навіть на одіозного для свідомого українця Булгакова з його “Майстром та Маргаритою”, зрештою, на невмирущого барона Мюнхгаузена. Та це принагідно. У М’ятовича, зрозуміло, це має вияв локальніший. Уява – з чеснот, без якої письменника не уявити. У цього автора вона живиться яскравими місцевими реаліями. Повість “Хазяйка крамниці” – порятунок від психологічної втоми, накопиченої нами за роки звірств російського фашизму. Вона притягальна світлом мирного життя, яке, з огляду на пережите, видається майже нереальним. Дуже доречні в ній ілюстрації Олександра Кир’янова. Вони увиразнюють текст, додають йому правдивості і притягувальності. Ловлю себе на думці: а якою ж буде наступна книжка Валерія М’ятовича? З огляду на задіяні ним несподівані резерви він ще не раз подивує читачів своєю світоглядною свіжістю, вигадливістю і динамічністю письма.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин