Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Театр · “Балет – симбіоз мистецтв. Хореографія, оформлення, музика – все це необхідно для того, щоб була повна яскрава картина”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Краса й любов переможуть!

Слово Просвіти, №09 за 2024 рік

Нещодавньою прем’єрою Київської опери (Київського академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва) став балет “Сойчине крило” на музику Анатолія Кос­Анатольського в постановці Георгія Ковтуна. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із сайту театру Про те, як створювалася ця вистава, розповіла головний балетмейстер театру, народна артистка України Тетяна Боровик: – Мене запросив до себе директор – художній керівник нашого театру Петро Федорович Качанов і запропонував прослухати музику. Я була вражена її надзвичайною красою. Виявилось, що це музика з балету Анатолія Кос- Анатольського “Сойчине крило”, написаного за однойменною новелою Івана Франка. Соромно сказати, але я не знала цього твору. Тож повернулася додому й одразу прочитала новелу Івана Франка. Я подумала, наскільки це прекрасна тема для балету. На художній раді театру було одностайно підтримано ідею про постановку. Постало питання про те, хто ж ставитиме виставу. Я давно мріяла, щоб на нашій сцені якусь виставу поставив чудовий балетмейстер Георгій Ковтун. Це відомий український хореограф, який з 1989 по 1996 роки був головним балетмейстером нашого театру, поставив тут близько 30 балетних вистав. Згодом Георгій Ковтун ставив у Харкові, Одесі, за кордоном, був вільним художником. Зараз він працює в Казахстані за контрактом як викладач, навчає мистецтва балетмейстера. Знала, що він дуже хотів щось поставити в нашому театрі. І от зорі на небі зійшлися. Я зателефонувала і повідомила, що у нас є чудова ідея і ми хочемо, аби ця вистава з’явилася до Різдва. Георгій Анатолійович погодився, узгодили терміни – і він приїхав. Балет “Сойчине крило” був написаний Кос-Анатольським у 1956 році і того ж року вперше поставлений на сцені Львівського оперного театру. Сценічна історія його дуже коротка – лише два роки. Через 67 років ми почали роботу над виставою, ніби з чистого аркуша. На підготовку балету було обмаль часу. Потрібно було відібрати музичний матеріал, створити декорації, зробити величезну кількість костюмів. Спочатку ми дещо сумнівалися, чи встигнемо. Почали роботу 11 жовтня, а вже 23 грудня відбулася прем’єра повноцінної вистави на дві дії, насиченої хореографічним текстом і різними трюками. В усіх було велике бажання і, дякувати Богу, все вийшло! До початку постановки в балетній залі Георгій Ковтун провів значну підготовчу роботу. Хореограф не скористався старим лібрето, а створив власне, актуальне. Нове лібрето вимагало і нової музичної редакції. Відповідно до цього лібрето Георгій Ковтун разом із диригентом-постановником вистави Василем Василенком створили нову музичну редакцію. Таким чином, замість чотирьох дій (які були в партитурі композитора і у виставі 1956 року) наша вистава має дві, де сценічне дійство розгортається дуже динамічно. У балеті залишили основну канву новели Івана Франка. Трохи змінили розвиток дії, випали деякі персонажі. Хореограф використовує різноманітну мозаїку танцювальних стилів, які органічно поєднуються в одне ціле – драматично насичене полотно. Він застосовує різноманітні балетні прийоми, що допомагають створити образи головних героїв, охарактеризувати тогочасну епоху в масових сценах кордебалету. У виставі багато яскравих картин. Уже з перших тактів глядачі поринають у дивовижну танцювальну феєрію святкування Різдва в Україні, відчувають магію радісного настрою святкового натовпу. Подібна сцена розгортається і наприкінці балету, коли героїня повертається до рідного краю. Цим двом сценам протистоїть картина пияцтва і розпусної гульні “У Купця”, куди доля заносить Манюсю. Георгій Ковтун дуже виразно вказує на відмінність традицій у святкуваннях українців та російського люду, що свідчить про їхній менталітет. Думаю, у глядачів є нагода порівняти. Роль головної героїні Манюсі виконують три балерини – Оксана Бондаренко, Яна Губанова та Анастасія Романицька. Кожна трактує цей образ, пропускаючи крізь себе, через своє ставлення до тих чи інших обставин. Вони різні, і це мені подобається. Кожну виставу ти дивишся, як нову. Дівчата технічні, виразні. Коли готували виставу, балерини сильно стомлювалися, бо репетиції були виснажливі як фізично, так і емоційно. Балет – симбіоз мистецтв. Хореографія, оформлення, музика – все це необхідно для того,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин