Очевидець і літописець · “Коли глянув на його обличчя – одразу зрозумів, що це людина великої сили волі, кремінь, моноліт”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Запитайте його сина, він повинен пам’ятати”
Слово Просвіти, №10–11 за 2024 рік
8 лютого зателефонував мій гарний приятель – народний художник із Полтавщини Іван Юхно – і дав номер телефона Георгія Никаноровича Бережного, 84 років, художника й поета з Харкова, колишнього працівника Харківської обласної прокуратури. Іван Юхно сказав, що Георгій Бережний у 1976 р. зустрічався в камері з Василем Стусом. Почав зі мною розмову Георгій Бережний українською, але десь на другій фразі попросив дозволу говорити російською... Бережний слухав “Радіо Свобода” з початку березня 1953 року. Тоді радіо називалося “Освобожденіє” і щойно почало транслювати передачі на СССР. У той час, за словами Бережного, ходив жарт, що Сталін, який послухав це радіо, розхвилювався і помер 5 березня. У 1970-х Георгій працював старшим слідчим Харківської обласної прокуратури і про Стуса вже чув на радіо “Свобода”, але мало що знав і не дуже цікавився. І раптом він довідався, що Стус у Харкові, у слідчому ізоляторі (нині це вул. Полтавський шлях). Керівник Харківської обласної прокуратори Іван Григорович Цесаренко дав завдання старшому слідчому Бережному провести допит Стуса і з’ясувати, де знаходиться підпільна друкарня. Стус зустрів Бережного в багнети – не довіряв працівникам “правоохороних” органів, ставився до них вороже. Старший слідчий признався, яке отримав завдання, але сказав, що запитання про друкарню не ставитиме, бо його це не цікавить. Таку відвертість дозволив собі, бо через свого приятеля, працівника ізолятора, домовився, що зустрічатиметься зі Стусом у камері без “прослушки”. Спільну мову все ж знайшли, говорили 2-3 години, Стус – українською, слідчий – російською. Георгій Бережний навіть свого вірша Стусові зачитав, звичайно, російською… Хотів, щоб Стус оцінив його як поета… Василь Стус сказав, що його дружина і син зараз у Харкові, але дозволу на зустріч не дають, “я її більше не побачу”. Старший слідчий пообіцяв, що допоможе з цим… І звернувся до начальника тюрми. Той: “Так єму ж нє разрєшено”. А старший слідчий: “Так єво ж дєло пєрєдалі мнє… Я ж должен к нєму войті в довєріє… Скажетє: Бережной дал разрєшеніє”. Георгій Бережний стверджував, що згодом Стус передавав подяку… Начальник слідчого відділу Харківської обласної прокуратури Іван Павлович Волченко був незадоволений діями Георгія Бережного: завдання не виконав, та ще й дав дозвіл Стусові на “свіданіє” з рідними. Невдовзі Георгій Бережний звільнився з прокуратури… І далі слухав “голоси” про Стуса… Наприкінці розмови Георгій Бережний признався, що точно не знає, чи зустрівся Василь Стус з родиною. Сказав: “Запитайте його сина, він повинен пам’ятати”. 11 лютого я зателефонував Дмитрові Васильовичу Стусу. Він не підтвердив, щоб мама шукала зустрічі зі своїм чоловіком у Харкові. Сказав: “Швидше це могло бути в Києві”. Він не знає випадку, щоб батька етапували через Харків, хоча й допускає, що таке могло бути після операції, яку батькові зробили у грудні 1975 року в Ленінграді, а потім повернули в табори… Георгій Бережний готовий розповісти ширше про зустріч із Василем Стусом. Я попрохав Євгена Букета взяти у нього інтерв’ю, і 10 лютого той розмовляв з Бережним. Тепер Євген Букет готує продовження матеріалу. Я попередив його про скептичне ставлення Дмитра Стуса до свідчень Георгія Бережного. Моя думка: інформацію колишнього старшого слідчого відкидати не варто. Звичайно, в ній можуть бути неточності, помилки – адже минуло майже пів століття! І все-таки найбільшим знавцем батькової біографії є Дмитро Васильович Стус.
Роман КОВАЛЬ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
