Новини культури · “Завжди відчували себе невід’ємною частиною могутньої колись Київської Руси і Козацької держави”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
“Дві вистави – одна Україна”
Слово Просвіти, №10–11 за 2024 рік
Ольга РУДАНЕЦЬ, заслужена працівниця культури України, відповідальна секретарка Коломийського МРТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Однією з таких знакових подій, яка за інших умов мусила б увійти до загальнодержавного календаря ювілейних дат і бути відзначеною на державному рівні, є дата започаткування українського театру на західноукраїнських землях отцем Іваном Озаркевичем – 8 червня 1848 року. Будучи на той час розділеною між різними імперіями, Україна тяжіла до об’єднання. І доти, поки цього не можна було досягти політичним шляхом, передові свідомі українці, просвітителі свого часу намагалися гуртувати українську спільноту по різні боки кордонів, готуючи підґрунтя і наближаючи час національного визволення. Сьогодні, в час жорстокої війни, розпочатої нашим віковічним ворогом і поневолювачем – російською імперією, підступної і спотвореної інформаційної агресії не тільки проти української нації, а й проти демократичних засад і міжнародних правил співжиття, роль національної самоідентифікації значно зростає і потребує поширення не тільки в усіх регіонах України, а й в українських спільнотах Європи і світу. Успадкувавши історичну традицію і визначену нею місію, Коломийський театр, відновлений волею Коломийської громади в 1989 році в статусі професійного, з самого початку був зорієнтований на досвід розвитку національних театрів Європи і світу, які зберегли своє виразне національне обличчя, не були заражені бацилами космополітизму, демонструючи своїм розмаїттям багатство й велич європейської і загальнолюдської культури. Виробивши таку художньо-мистецьку концепцію і репертуарну політику, вже впродовж майже 35 років новітнього періоду театр крок за
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда Межула
– Програму “Місія” я готував роками, – сказав народний артист України, продюсер проєкту Кирило Стеценко. – Це музика української ідентичності у творах професійних композиторів від ХVІІІ століття до наших днів. Кожен твір ретельно добирався, щоб в межах одного концерту показати не лише схематичну логіку зміни та утвердження певних стилів і жанрів. Одним з головних критеріїв добору творів був пошук зв’язків та резонансів з традиційною українською народною музикою на рівнях інтонацій, мотивів, ритмічних формул, образно-емоційних архетипів, стихійного світовідчуття та форм саморозвитку. Уперше граю на сцені Національної філармонії України твори Володимира Івасюка для скрипки з фортеп’яно. Дякую родині композитора за подаровані “Інструментальні твори В. Івасюка”. Саме тепер настав час визнати, що Володя був не лише генієм пісень “Червона рута” або “Водограй” – він справді мав крила видатного творця академічної музики, які так брутально обтяли йому московитські найманці, коли нашому Орфеєві виповнилося тільки 30… Допомогла здійснити подорож у неповторний світ української музики ведуча концерту, заслужена діячка мистецтв України Світлана Корецька. А пролокроком намагається бути культурним майданчиком для об’єднання всіх українців – в Україні та поза її межами. Саме таким підходом і умовами воєнного стану був вибраний формат “Коломийських представлень 175”. З усвідомленням того, що не на часі і не в змозі з питань безпеки відзначити ювілей в повному форматі Всеукраїнського театрального фестивалю, організатори вирішили в особливий спосіб спільного проєкту з нашими постійними партнерами і добрими друзями – Полтавським академічним музично-драматичним театром імені Миколи Гоголя – ще раз привернути увагу всього українства до особливо важливого питання національної ідентичності. Красномовними свідченнями такого підходу є історичні реалії: Іван Котляревський, ставши директором Полтавського театру у 1816 році, був незадоволений його репертуаром, у якому не було вистав з народного життя. Тому спеціально для цього театру він написав п’єсу “Наталка Полтавка”. Відомо, що вона написана до 1819 року, проте точної дати створення не залишилось, тому прийнято вважати датою її появи на світ 1819 рік. Отже, за простою арифметикою цього року славнозвісній “Наталці Полтавці” виповнюється 205 років. За висновками Інституту мовознавства НАН України, це перший драматичний твір нової української літератури. А Іван Карпенко-Карий назвав п’єсу “праматір’ю українського народного театру”.
гом вечора стала мелодія галицького композитора Миколи Вербицького. Нині це державний Гімн України на слова Павла Чубинського “Ще не вмерла України ні слава, ні воля” в обробці для скрипки соло Кирила Вадимовича Стеценка. Багатьом композиторам, твори яких виконувалися того вечора, випав тернистий шлях. Але на цьому тернистому шляху від давнини до сучасності ми не втратили ані краплі своєї ідентичності. Навіть у наш драматичний для новітньої української історії час ми відчуваємо, що у світі все більше розкривається наша етнічна неповторність. На мармуровій плиті Болонської академії поруч з іменем Моцарта написано ім’я
22 липня 1819 року на сцені Полтавського театру відбулась прем’єра вистави “Наталка Полтавка” – і одразу ж шалений успіх. Її поширенню по всіх великих театральних сценах могли б справедливо позаздрити сучасні драматурги. Успіх і слава докотилися і до віддаленої провінції західноукраїнських земель, які перебували в складі Австро-Угорської імперії, але завжди відчували себе невід’ємною частиною могутньої колись Київської Руси і Козацької держави, єдиною спільнотою українців-русичів. Український театр у Коломиї постав саме як прагнення національної ідентичності в середовищі української спільноти, яка волею історичної долі опинилась по різні боки кордонів, в різномовних середовищах. Священник Української Греко-Католицької Церкви, коломийський парох, видатний подвижник і просвітитель українства отець Іван Озаркевич на 175 років випередив Закон України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”, прийнятий Верховною Радою України 13 грудня 2022 року і підписаний Президентом України, що набув чинності 1 січня 2023 року. Так “Наталка Полтавка” Івана Котляревського прийшла до галичан, як висловився Іван Франко, “в гуцульському кептарі” і розпочала літопис українського театру на західноукраїнських землях “Дівкою на виданні, або На милування нема силування” Івана Озаркевича. Наталка стала Анничкою, мова Котляревського – покутською говіркою, східно-українські пісні – коломийками. Але, так чи інакше, започаткування українського театру на західноукраїнських теренах саме з адаптованої “Наталки Полтавки” засвідчило неабияке тяжіння українців, розділених кордонами імперій, до єднання і через багате розмаїття традицій, діалектів і народної творчості – до гуртування в єдину соборну націю, до якої доведеться подолати чималий шлях боротьби, помилок і поразок, щоб, нарешті, зрозуміти всю важливість національної ідентичності для націєтворення і утвердження власної держави. Саме цей аспект став визначальним для вибору формату відзначення 175-річного ювілею Коломийського театру. Спільний проєкт озарківчан і полтавчан “Дві вистави – одна Україна” дозволив зійтись на одній сцені Котляревському і Озаркевичу, Наталці і Анничці і засвідчити, що прагнення українців до об’єднання мають глибоке історичне коріння і є запорукою нашої перемоги. А разом з тим, була пошанована ще одна важлива віха Коломийського театру, який пережив дві світові війни, працюючи: 15 грудня 1918 року (105 років тому) в часі Української революції на сцені Коломийського театру (тоді кінотеатр “Гвязда”) була зіграна “Наталка Полтавка”. Ці історичні реалії і надихнули організаторів на оригіналь-
Насичена драматичними подіями українська реальність часто-густо залишає поза кадром важливі сторінки нашої історії, культури, національної самоідентичності, які складають цілісну, правдиву, очищену від будь-якого окупаційного накипу, живу і всеперемагаючу силу українського духу, що протистоїть сьогодні жорстокій ординській агресії, захищаючи не тільки наше право на самовизначення, наше життя й нашу землю, а й загальнолюдські цінності, демократичний вибір, європейську і світову безпеку.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
