Шевченкіана · “Українське слово тепер стало найважливішим чинником нашої національної ідентичності й нашим духовним щитом”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Уклін Пророку
Слово Просвіти, №10–11 за 2024 рік
Україна відзначила 210 років з дня народження Тараса Шевченка. Відбулося багато заходів у всіх куточках країни і поза її межами. Розповідаємо про деякі з них.
Конференція просвітян З ініціативи голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павла Мовчана в Києві відбулася конференція “Шевченкові заповіти”. Вона розпочалася з перегляду фільму лавреата Шевченківської премії кінорежисера Дмитра Ломачука про нашого національного Пророка, а продовжилася коментарем одного з героїв документального фільму – Павла Мовчана. Він розповів, як ще за радянщини працювалося над художнім фільмом “Тарас Шевченко. Заповіт”, сценаристами якого, крім Мовчана, стали літературознавець Іван Дзюба, поет і на той час один із керівників Спілки письменників України Борис Олійник. Сценаристом і режисером був Станіслав Клименко. Фільм, що складався з одинадцяти серій, свого часу показували, але як цікаво було б його переглянути в нашу епоху! За словами Павла Мовчана, чинній владі Тарас Шевченко не потрібен ні в культурному, ні в інформаційному просторі! Думку очільника “Просвіти” підхопив директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко, який сказав, що як за свого життя поет був “викликом для імперії”, так і зараз “влада боїться Шевченка”. За словами Павла Гриценка, влада не бачить свого народу, не приймає його, сам Тарас Шевченко є під негласною забороною, і в Україні з’являються нові форми боротьби проти України. “Втягуючись у це протистояння з владою, ми втрачаємо час, а значить втрачаємо майбутнє”, – сказав Павло Гриценко. Громадський діяч і культуролог Ігор Ліховий у своєму виступі запропонував заснувати Інститут Тараса Шевченка при “Просвіті”. Член редколегії “Слова Просвіти” і письменник Євген Букет сказав, що в інформаційному просторі ім’я Тараса Шевченка не забуте. За його словами, поет входить у трійку найбільш запитуваних у Вікіпедії імен, він сучасний для нинішнього покоління. Шевченківський лавреат, кінорежисер Леонід Мужук розповів про роботу над своїм фільмом “Розрита могила”. На думку автора, за десятиліття, що минули після його створення, суспільство і державні інститути так і не піднялися до розуміння, що росія і її п’ята колона є найбільшими ворогами українців. Народний депутат України багатьох скликань Іван Заєць закликав уважніше читати Шевченкові “Три літа”, які назвав “книгою буття українського народу”. “Пророки завжди національні”, – наголосив Іван Заєць. На конференції виступили також Микола Голомша, Сергій Файфура, Сергій Присухін, Тарас Марусик, Андрій Демиденко, Микола Кульчицький, Петро Чернега, Георгій Філіпчук, Віталій Франчук, Кирило Стеценко, Володимир Семистяга та інші науковці і громадські діячі.
Слово, що об’єднує За традицією 9 березня в Києві, біля пам’ятника видатному українцю зібрався чималий гурт його прихильників: представники творчих і громадських організацій, українські письменники, політики, співаки, декламатори, шанувальники творчості Пророка. Це, зокрема, Микола Жулинський, Михайло Сидоржевський, Олександр Божко, Любов Голота, Юрій Ковалів, Сергій Лучканин, Борис Пономаренко, Леонід Петровський, Ігор Зоц, Інна Ковальчук, Тетяна Фольварочна, Ніна Шаварська, Василь Куйбіда, Петро Засенко, Сергій Пасько, Юрій Вітренко, Віктор Горбач, Олександр Ліщенко, Йосип Запаловський, Володимир Кривий, Людмила Красицька, Галина Ільєва, Владлен Ковтун, В’ячеслав Гук та інші. Модератором заходу був відомий український письменник, секретар НСПУ Борис Пономаренко. На заході виступив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він зазначив, що український народ заслуговує на гідну владу, яка має бути тим осердям держави, яке об’єднує навколо всіх нас, вона має бути прикладом для гуртування, тому що тепер, коли йдеться про долю України і збереження не лише її територій, а і її народу, мови, національної ідентичності, питання проукраїнської влади стає гострим і тим, від якого залежить наше майбутнє. Чвари у владі підривають підмурівок України, позбавляють можливості адекватно сприймати ту жаску дійсність, у якій опинилася наша країна. Тому в цей темний і жахливий для України час війни нас усіх об’єднує українське слово – те слово, яке заповів нам берегти великий Тарас Шевченко. І саме українське слово тепер стало найважливішим чинником нашої національної ідентичності й нашим духовним щитом. Голова НСПУ наголосив на важливості гуртування нації і прочитав вірш Тараса Шевченка “Косар”. Також на заході виступили: відомий український поет Петро Засенко, який наголосив на гуртуванні нації і збереженні духовних заповітів нашого Світоча; український політик, голова земляцтва Житомирщини Йосип Запаловський, який зазначив, що Тарас Шевченко – це геній України, ми маємо популяризувати його творчість, а його незабутні слова “Борітеся – поборете…” – це наш життєвий дороговказ; хор “Просвіта”; письменник і громадський діяч Владлен Ковтун; артистка Леся Луців, яка щемко заспівала “Думи мої, думи…” на слова Тараса Шевченка; народний депутат кількох скликань Василь Куйбіда; праправнучка Тараса Шевченка, поетка і журналістка Людмила Красицька, дипломат Сергій Пасько, журналістка Галина Ільєва та інші. Насамкінець Борис Пономаренко зазначив, що цим урочистим заходом ми вклонилися світлій пам’яті українського Генія і щиросердно подякував Збройним Силам України за мужність у боротьбі з рашистською навалою, а хор “Просвіта” заспівав пісню на слова Тараса Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий…”. Пресслужба НСПУ
Зустріч у Пашківці Разом із Світланою Касьяненко, авторкою-виконавицею, дитячою письменницею, волонтеркою і громадською діячкою, на запрошення Пашківського ліцею, що на Київщині, взяли участь у святі – конкурсі читців-декламаторів поетичних творів “Безсмертне слово Кобзаря”, започаткованому 2023 року (до речі, мала за честь бути членом журі і на першому). Цьогоріч організатори конкурсу вирішили розширити можливості виявити учасникам свій декламаторський талант – ді-
Ця скульптура в центрі Покровська на Донеччині під варварськими обстрілами рашистів вистояла, а від будівлі Донецького національного технічного університету залишилася тільки стіна з колонами. У Шевченків день сюди приходили з квітами. Фото Маргарити Дрозд ти, окрім поезій Т. Г. Шевченка, читали твори Лесі Українки, Івана Франка, улюблені вірші Ліни Костенко та інших авторів. “Ну що б, здавалося слова…” – і пам’ять одразу вихоплює продовження рядків: “Слова та голос – більш нічого, а серце б’ється – ожива, як їх почує!.. Знать од Бога і голос той, і ті слова ідуть меж люди”. Як же натхненно читали вірші учасники конкурсу, з яким хвилюванням усі співали Гімн України, приклавши руку до серця; слухали поезію в авторському виконанні своїх учителів – Галини Кудименко (“Сирота”) і Ганни Маковської (“Україно, молитво моя!”) як взірець чудового декламування; зацікавлено дивилися фільм про життя Тараса Шевченка; оплесками підтримували однокласників (а коли хтось збивався – підказували)! – Слово “оживало”, знаходило відгук у серцях слухачів, розчулювало до сліз і нас, дорослих, і старшокласників, які вже більш глибоко
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
