Про-читання · “Коли убивають віру, зникає сенс і мета життя”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ТАКИХ КНИГ НА СВІТІ МАЛО
Слово Просвіти, №10 за 2009 рік
В. КОРОСТИЛЬОВ, учитель, колишній методист біб-фондів, м. Гуляйполе Запорізької області
У нашого народу є така книжка — “Геноцид, етноцид, лінгвоцид української нації: хроніка”. Вона з’явилася з-під пера визначного журналіста, доктора філологічних наук, професора Львівського національного університету, академіка Василя Лизанчука. Надруковано її 2008 року у Видавничому центрі Львівського університету. На сторінках хроніки автор подає шлях українського народу крізь терни своєї бездержавності, крізь кайдани і нищення сусідніх імперій. Наведені документальні дані розкривають очі на політику заборон, переслідувань, утисків, які тероризували український народ, його мову, культуру, освіту, духовність, звичаї й традиції протягом багатьох століть. Факти подано у хронологічній послідовності. Тема цієї книжки, на жаль, і тепер залишається гостро актуальною і важливою для української нації. Образно її можна назвати “Криваві дати української історії”. Серед їх великої кількості є рядки про знищення бійців і командирів Революційної Повстанської Армії України (махновці). Їх розстрілювали сотнями і тисячами. 13 липня 1920 року чекістські батальйони з Харкова, Петрограда, Москви біля залізничної станції Курахівки, що на захід від Донецька, розстріляли 2000 полонених махновців; 26 листопада 1920 року на північній околиці села Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області ленінські курсанти розстріляли 1000 махновців (полк Клерфмана), які лягали спати бійцями Червоної армії, а розбудили їх як тих, хто підлягав розстрілу. 15 січня 1921 року в Гуляйполі було закрито дві (хлоп’яча і дівоча) гімназії товариства “Просвіта”. А восени 1927-го заарештовано колектив місцевого театру “Колізей”, у репертуарі якого було 29 п’єс української класики і сучасності. У 70—80-х роках минулого століття наказом і ударом кулака по столу першого секретаря Гуляйпільського РК КПРС Беляєва М. С. було зросійщено найбільшу середню школу №1 міста Гуляйполя. (На вимогу гуляйпільців, українську мову навчання і виховання повернено в цю школу ще до набуття мовою державного статусу.) Книжка В. Лизанчука “Геноцид, етноцид, лінгвоцид української нації: хроніка” — це твір про кількасотрічний біль України. Ця книжка не перша в автора. Раніше були “Навічно кайдани кували: факти, документи, коментарі про русифікацію в Україні” (1995); “Завжди пам’ятай: Ти — Українець” (1996); “Не лукавити словом” (2003). Без використання книжок академіка Лизанчука не буде повноцінною праця вчителя в школі, викладача у ВНЗ. Навчально-методичний посібник “Геноцид, етноцид, лінгвоцид української нації: хроніка” повинен бути в активі кожної мислячої людини. Погоджуються з професором НаУКМА Ларисою Масенко щодо цінності цього навчального посібника: “Значення праці В. Лизанчука важко переоцінити”. Раджу вчителям звернутися по книжку до Видавничого центру Львівського національного університету. Щиро дякуємо автору за його працю!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
