Про-читання · “Коли убивають віру, зникає сенс і мета життя”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
БЕЗСМЕРТЯ «ЛІСОВОЇ ПІСНІ»
Слово Просвіти, №10 за 2009 рік
Ніна ГНАТЮК
Микола Рябий належить до тих плугатарів і сівачів літературної ниви, які чесно і талановито роблять свою справу. А тому і художня проза цього майстра слова з Вінниці не залишається непоміченою. Олесь Гончар у лютому 1986-го писав: “На Ваших “Земледухів” звернув увагу ще в журнальній публікації, бо кому ж не припадуть до душі оці самобутні подільські характери і такий своєрідний гумор, де також промовляє Поділля, і така багатюща, справді народна мова… Ваш роман для мене — це ніби генетичний розвиток Землякової художньої прози, і мовиться це, ясна річ, не в розумінні наслідування. У Вас своя інтонація, своя стилістика, а виходи в історію, де йдеться, скажімо, про часи Тимоша Хмельницького, просто блискучі…” А ось рядки з листа Павла Загребельного (грудень 2001 р.): “Оце читав я, дорогий Миколо, твою Божу книгу — сміявся, плакав і думав: а чи потрібні світові наші князі, гетьмани, наші верби довкола ставу і зимові небеса понад Немировом, наші плачі, сміх і наші страждання? Мабуть, що ні…” Приємно і водночас гірко читати такі відгуки наших класиків про свого молодого побратима. Приємно, бо вони вміли цінувати справжню літературу і завжди підтримували талант. А гірко тому, що світ досі належно не поцінував найкращих здобутків українського слова. Бо ж коли наклади навіть талановитих книг становлять у нас лише тисячу примірників, і за умови, що знайдуться меценати, то де знайти кошти і можливості для перекладів найкращих творів українських авторів англійською, французькою, німецькою, іншими мовами? Тут самими благодійними намірами поодиноких меценатів не обійтися — потрібна постійна опіка держави. Про ці та чимало інших проблем українського книговидання, про потребу більше популяризувати найкращі твори сучасних авторів серед учнів, студентів, у трудових колективах, про непроминальне значення художнього слова для естетичного і патріотичного виховання підростаючого покоління, про назрілу потребу вчасно оцінювати кожен високоталановитий твір ішлося на презентації нових книжок відомого прозаїка Миколи Рябого у столичному Будинку письменників. Ведучий поважного зібрання Володимир Яворівський сказав, що їхні села у Крижопільському районі Вінниччини — сусідні. Після романів “Берег”, “Вікна” Микола Рябий почав писати серію романів про давній хліборобсько-козацький рід Земледухів і зробив вибір на багато років: вчасно і доречно заглибився в надра історії подільського села, аби там “прочитати”, розгледіти в людських характерах рух народу,
Ніна ГНАТЮК
До редакції газети надійшов дарунок із Харкова. За дорученням авторського колективу Ганна Столярова надіслала ошатне видання “Лісової пісні” Лесі Українки двома мовами — українською і румейською. Геніальний твір Лесі Українки перекладено багатьма мовами народів світу. А тепер драма-феєрія вперше репрезентується румейською — одним з діалектів сучасної грецької мови. Румейська мова, як пишуть редактори книжки Г. Столярова і О. Узбек, — унікальна лінгвістична пам’ятка. Вона несе відбиток давніх історичних епох. Румейська мова поширена в більшості грецьких сіл Приазов’я, де з кінця XVI- II століття компактно проживають греки в Україні. Переклад “Лісової пісні” здійснив самобутній поет і перекладач Федір Шебаніц. Ця праця — його останній творчий доробок: не стало перекладача 6 серпня 2006 року. А до цього він здійснив переклади рідною мовою поеми О. Пушкіна “Моцарт і Сальєрі”, поезій Т. Шевченка і М. Рильського, визначних творів інших авторів. Сфера життєвих зацікавлень перекладача була невимірною. Понад п’ятнадцять років він присвятив громадській діяльності, спрямованій на відродження румейської мови, літератури і культури греків Приазов’я. 1989 року став ініціатором створення і головою одного з перших грецьких товариств України — Володарського районного грецького товариства. До 2001-го очолював це дієве товариство, де активно втілювали в життя освітні й гуманітарні проекти. Із 2001 року Ф. Шебаніц керував роботою відділу літератури, історії та етнографії районного товариства. Він опікувався проб-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
