Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Всебічно обдаровані Кричевські втілили неабиякі здібності в різних жанрах мистецтва”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ К КРРИ ИЧ ЧЕЕВВС СЬЬК КИ ИЙ Й (до 110"річчя від дня народження)

Слово Просвіти, №10 за 2011 рік

Дмитро МАЛАКОВ, старший науковий співробітник Музею історії Києва Перед нами — листочок із “Ук# раїнського народного кален# даря” на п’ятницю 18 березня 2011#го: “110 років від дня народ# ження В. В. Кричевського (1901— 1978), українського живописця у США”. Видавництво “Преса Украї# ни”. Наклад 72 000 примірників. Звісно, все знати неможливо. Але ж хто так впевнено й коротко — трьома словами висловив дефіні# цію майстра? Мабуть, просто від# крили біографічний довідник “Мис# тецтво України”, виданий за редак# цією А. В. Кудрицького “Україн# ською енциклопедією” імені М. П. Бажана 1997 року, де на сторінці 337#й у статті про Василя Васильо# вича Кричевського (11 рядків) пер# ше слово — “живописець”, а остан# нє — “у США”. Аби шановні читачі мали повні# ше уявлення про сьогорічного юві# ляра, наведемо повний енциклопе# дичний текст: “Василь Васильович Кричев; ський. (18.ІІІ.1901, Харків — 16.VІ.1978, Маунтен В’ю, Каліфор# нія) — живописець. Син В. Г. Кри# чевського. Закін. 1923 Київ. худож. ін#т, де навчався у батька. Працю# вав на Одес. та Київ. кхф (оформив 16 фільмів, у т. ч. “Земля” О. Дов# женка). Згодом зайнявся станко# вим живописом (писав портрети і краєвиди) та графікою (оформляв книжки та нотні видання). З 1949 — у США” (підкреслення наші — авт.). Хай буде на совісті видавців “Календаря” і така деталь: відомий український оперний співак Михай# ло Іванович Донець, народний ар# тист УСРР із 1930 року (!) народив# ся 1883 року, а от помер, за “Ка# лендарем”, двічі: 24 січня і 10 ве# ресня одного 1941 року! Але повернімося до В. В. Кри# чевського. Формально все начебто так, але ж живописцем Василь Ва# сильович був не тільки в США. Батько Василь Григорович Кричев# ський (1872—1952), у якого нав# чався, був визнаним майстром жи# вопису, архітектури, графіки, ху# дожником театру і кіно, майстром декоративно#ужиткового мистец# тва, педагогом, професором. До В. В. Кричевський. Автопортрет. 1946, олія речі, він є автором дизайну сучас# ного герба України — Тризуба, створеного 1918 року. Вчився Ва# силь#молодший і в професора Фе# дора Григоровича Кричевського (1879—1947), свого дядька, теж видатного українського живописця і педагога. На студентській лаві познайо# мився з Оленою з дому Коломійців, теж художницею та майбутньою дружиною. Шлюб брали в Олексан# дро#Невській церкві на Липках. 2 вересня 1926 року в них народила# ся дочка — Катруся, нині теж відо# ма українська художниця. Старший брат Василя Васильо# вича — Микола Васильович Кри# чевський (1898—1961) 1919 року з театром Миколи Садовського ви# їхав на гастролі до Чехословаччини та в Україну вже не повернувся. По закінченні Художньо#промислової школи в Празі, 1928 року поїхав до Парижа, де й залишився назавжди. Щодо роботи в кіно, зокрема й співпраці з Олександром Довжен# ком і кінооператором Данилом Де# муцьким, варто нагадати, що в ті часи кожен постановочний епізод створював художник: декорації, костюми, освітлення тощо. Так зні# мали 1930 року всесвітньо тепер визнаний шедевр кіномистецтва фільм “Земля” та решту — 15 стрі# чок, повноправним співавтором яких був Василь Кричевський. Ціка# во, що натурні сцени знімалися то# ді на Полтавщині, на тлі справжніх хат, клунь, вітряків і млинів, а учас# ники масових сцен фігурували у власному українському одязі, а не запозиченому з костюмерних кі# ностудій. Принагідно Василь Кри# чевський малював чарівні полтав# ські краєвиди, а потім не раз по# вертався до цих етюдів, повторю# ючи їх за чудовою зоровою пам’ят# тю. Його мистецький талант розви# нувся і сформувався під впливом батька й дядька, але кожен із членів мистецького й родинного клану Кричевських залишився виключно самобутнім і оригінальним. Всебіч# но обдаровані Кричевські втілили неабиякі здібності в різних жанрах мистецтва. Це стосується не тільки старшого покоління, чоловічої гіл# ки, а й жіноцтва Кричевських — дружини Василя Васильовича — Олени Євгенівни та їхньої дочки — Катерини. У 30#х роках Василь Ва# сильович викладав у Київ# ській художньо#промисловій школі, співпрацював із книжковими видавництва# ми. Серед станкових творів цього періоду — портрети, краєвиди Полтавщини, Ка# нева, Криму, Києва. Василь Васильович особливо май# стерно зображав небо й хмари, досконало компону# ючи сюжет, де так відчутне саме його, В. В. Кричевсько# го, бачення й відчуття стану природи, ніжність і сокови# тість кольорів, загальний піднесе# ний, радісний настрій — усе те, що так відповідало вдачі митця. Назав# жди в серці художника залишилася своєрідна, замріяна краса Полтав# щини: Лебедин, Ворожба, Шишаки — навіть назви цих місць заворожу# ють! Коли почалася війна, Василь Васильович як старший за призов# ний вік не підлягав мобілізації. Але з них, “підстаркуватих” солдатів сформували якийсь підрозділ та відправили пішим маршем до Пол# тави. Так він опинився в оточенні та мусив повернутися додому, у Київ. Засобів до існування не було, щоб виживати, писав разом із дружи# ною етюди тої ж Слобожанщини, Криму та Києва — на продаж і пор# трети на замовлення. Усі троє — Василь Васильович, Олена Євге# нівна та юна Катруся брали участь удвох київських художніх виставках, які експонувалися в “музеї з лева# ми” влітку 1942 та 1943 років. Мали успіх. Нагадаймо: українське обра# зотворче мистецтво на другій вис# тавці представляли 216 київських художників — від молоді до таких “метрів”, як брати Василь та Федір Кричевські, Григорій Світлицький, Анна Крюгер#Прахова, Іван Хво# ростецький, Борис Крюков, Люд# В. В. Кричевський. Полтавщина. 1943, гуаш мила Морозова, Федір Коновалюк, скульптори Володимир Климов, Іван Кавалерідзе та інші. 23 вересня 1943 року невбла# ганний перебіг історичних подій змусив Кричевських залишити за# тишне київське помешкання на Об# серваторній, 10 та переїхати до Львова, потім до Праги. Там Василь Васильович зустрівся з Вратісла# вом — приятелем по київській 4#й гімназії, а Катруся дістала змогу продовжити художню освіту, розпо#

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин