Незабутні · “Надто катастрофічне духовне існування мого народу, щоб можна було сидіти, склавши руки”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
П Пррииппііззннііллаа ззууссттрріічч
Слово Просвіти, №10 за 2012 рік
хне: “Дописую мої “Шумлять жорна”. А через два дні, 17 жовтня, запише в нотатник, ніби аж сам собі не вірячи: “Здається, “Жорна” скінчив”. Насправді ж, до роботи над драматичним твором письменник долучався ще й у наступні дні. Видно, для автора ця річ важила немало. Адже головний герой драми такий схожий на самого Самчука, а дійові особи так виразно нагадують конкретних осіб із його рівненського оточення! Тож над творцем тяжіла особлива відповідальність перед живими і полеглими. Тому й в авторських нотатках за 21 жовтня знову читаємо запис: “Все ще потію над “Жорнами”, переписую їх третю дію”. А із запису за 30 жовтня довідуємося про таке: “Наступного вівторка (4 листопада) маю бути на конференції МУРу в Майнц-Кастелі, присвяченій емігрантській драматургії… Читатимуть свої драматичні твори: Іван Багряний — “Морітурі”, Д. Гуменна — “Епізод з життя Европи Крицької”, І. Керницький — “На ріках Вавилонських”, Л. Коваленко — “Домаха”, Ю. Косач — “Змова пана К.”, І. Костецький — “Близнята ще зустрінуться”, І. Майстренко — “Кінець Страхова”, Л. Полтава — “Пам’ятник”, ну і я наміряюсь показати мої “Шумлять жорна”, дарма що вони все ще не як слід опрацьовані”. На думку автора, той “показ” відбувся досить успішно. І був напружений, але радісний для автора день 11 квітня 1948 року, коли на Третьому з’їзді МУРу доповідач Ю. Шерех назвав Самчукову драму “Шумлять жорна” серед трьох найвизначніших драматичних творів українських письменників. У літературі тоді були модними і сильними віяння модернізму. Однак на Самчукові “Жорна” ці віяння не поширилися — автор і тут стояв на своєму засадничому принципі: “Сьогоднішній стиль — класичний стиль. Модернізм у зовнішньому та внутрішньому підході до предмету — це своєрідне світосприймання… Але ні в якому разі стилізація літер і знаків, що закривають брак творчого напруження. Нема нічого легшого, як писати “модерновим” стилем навіть без таланту”. Нині, зачувши словосполучення “шумлять жорна”, дев’ятеро з десяти українців просто нерозуміюче знижуть плечима — тільки й того. А був же цей вислів загальнознаний, бо влучно характеризував цілу епоху — життя українців під німецькою окупацією. Він із найпопулярнішої тодішньої народної пісні: Небо синє, земля чорна, та земля чорна, та гей! В Україні шумлять жорна, та шумлять жорна, та гей!.. Ця пісня стала блискавичною відповіддю українців на сувору заборону окупантів користуватися млинами і жорнами. Відповіддю, в якій недвозначно звучить тверда народна віра, що українські жорна перемелють не тільки біду-нужду, а й самого окупанта. Самчукові “Шумлять жорна” обіцяли і надрукувати, і поставити на сцені. Обіцяли і письмово, і усно люди поважні, поряд-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
