Шевченкіана · “Кобзар” відкриває глибокі ведичні знання, яким уже понад сім тисяч років”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
СВІЧА НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІ
Слово Просвіти, №10 за 2012 рік
Нехай же серце прагне, просить Святої правди на землі!.. Тарас Шевченко
О як ми ждем, гуртуючись в ключі Відболених у пожаданні прощі!.. Наш час — самозапалення свічі, Наш час — коли вершать молитву мощі.
Наш час — коли спливає кров із ран, Ясніють стигми, рветься дух до зброї: Не марно ж ми єднались на Майдан Шукати правди — правди пресвятої.
І вже — ясний архангел при мечі, І ми, предвічній вірності підлеглі: Наш час — самозапалення свічі, Наш час — коли встають з могил полеглі.
Скипає лють і давній жах пощез, Ступає з гір Покрова ясносвітла. О як ми ждем громів з ясних небес І щоб душа у кожного розквітла!
Однак же ми не сліпли уночі, Зійшовшись до Кобзарської могили: Наш час — самозапалення свічі, Та так, щоб наші душі заіскрили!
Гартуймо ж їх, гартуймо в молитвах, В тяжкім труді, твердім правдивім слові: Уже злітає в небо віщий птах, Уже серця ясніють для любові.
Це ми, які єднаємось в ключі, Це ми, які гуртуємось при зброї: Наш час — самозапалення свічі, Наш час — для правди, правди пресвятої!
Микола ПЕТРЕНКО роб”. На сторінці десятій “Псалтиря Божої Матері” також є згадка про волхвів: “Радуйся, яко Йому волхви поклонялися”. Між іншим, у поемі “Єретик” поет називає першопричину загибелі слов’янських знань: “Отак німота запалила/ Велику хату./ І сім’ю,/ Сім’ю слав’ян роз’єдинила,/ І тихо, тихо упустила/ Усобищ лютую змію”. Чи не до нас з вами “волає” із сивої давнини голос Тараса: “Доборолась Україна/ До самого краю./ Гірше ляха свої діти/ Її розпинають”. І далі: “Обніміться ж, брати мої./ Молю вас, благаю!” (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”). Ненарожденні — це ми з вами. Бо коли Великий Поет писав ці рядки, то Він звертався тоді до нас, для нього ще НЕНА- РОЖДЕННИХ. Санскритське слово “хата” у вустах поета слід розглядати як космічну, а звідси й “велику хату”, бо санскрит був першою мовою на Землі, до нас дійшли тільки його осколки у вигляді окремих слів, яких, до речі, в українській мові найбільше. І на завершення. Батьки поета назвали сина Тарасом, а не якимось іншим іменем. Хоча могли назвати Іваном, Захаром, Євгеном чи Федором. Саме імена цих святих відзначає православний календар 9 і 10 березня. Кажуть, що імена майбутніх дітей батькам нашіптує майбутній янгол-охоронець дитини. Батьки прислухалися до того прасущого голосу. Тарас грецькою означає… бунтівник. А Іван (євр.) — милосердний, Захар — Божа пам’ять. Ім’я кожної людини несе в собі певну закодовану космічну програму. Програму свого імені “Тарас”, яка була дана зверху, Шевченко “виконував” сумлінно. І згідно з нумерологією, число імені і прізвища “Тарас Шевченко” означає — творча реалізація за будь-якої ситуації. Постійна активна віддача енергії світу через самопізнання і самореалізацію. Ще раз згадаю мудрого Євгена Сверстюка, який в одному з інтерв’ю “Літературній Україні” (15 жовтня 2009 року) зізнався: “Тимчасові герої приземлюють образ України і в наших власних очах, і в очах світу. Щоб здобутися на власну долю, потрібно багато духовних зусиль і великої віри”. Щиро, відверто, влучно. Вчитуюсь у них і бачу за ними образ нашого сонячного ТаРАса. (РА — образ сонця і світла).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
