Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана “І мова від Тараса, як матінка, — одна”. 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗

Юнь у дорозі до Кобзаря Із передсвяткових відвідин Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку, що у Шевченківському районі м. Києва, на бульварі Тараса Шевченка

Слово Просвіти, №10 за 2014 рік

— Василю Сергійовичу, дорога до Шевченка у кожного своя. Як Ви прийшли до Кобзаря, коли душі і серця торкнулося його безсмертне слово? — Портрет Шевченка висів у нашій хаті біля образів. Таке шанування Поета дорослими відгукувалося в дитячих душах, і ми сприймали Кобзаря як пророка. Для себе я відкрив Тараса Григоровича у шкільні роки, і відкривав двічі — спочатку в пісні, потім — у поезії. Я ще не вмів читати, а вже наспівував “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Думи мої” і “Заповіт”. Творчість Т. Г. Шевченка завжди вселяє любов до поетичного слова, свого народу, своєї землі, надихаючи до праці. — Як Ви і весь педагогічний колектив наближаєте до Шевченка своїх вихованців, чи знаходить відгук у їхніх серцях Кобзареве слово? Якою є програма училища на Шевченкові дні? — Це справжнє щастя для нації — мати такого поета, як Тарас Шевченко. Справжнє щастя для керівника та педагогічного колективу бути посередником між Великим Кобзарем і юним поколінням громадян України. У нашого навчального закладу дуже насичена програма, присвячена святкуванню 200-річчя від дня народження генія українського слова. Це й інформаційні хвилинки “Незабутній Шевченко”, різноманітні конкурси, зокрема конкурс стіннівок “Тарасе, ми тебе пам’ятаємо”, театралізоване дійство, уроки з іноземної мови “Шевченко мовами світу”, захист учнівських проектів “Світове значення творчості Великого Кобзаря”, літературний вечір пам’яті поета. Для всіх поколінь вихованців нашого училища Шевченко — явище велике і вічне. Він невичерпний і нескінченний. Всі ми на вічнім шляху до Шевченка. До розмови долучається Зоя Ружин — керівник училищного гуртка “Золоте зерно”, поетеса, заслужений працівник культури України, почесна громадянка села Шевченкове. Зоя Володимирівна справжній ентузіаст і подвижник українського націєтворення, багаторічний пропагатор життя і творчості Т. Г. Шевченка. — У “Біблії” сказано: “Ділами своїми докажи віру свою…”. Сьогодні вже десятками обраховуються патріотичні та просвітянські акції, які відбуваються в училищі на честь поета. Починаючи з 2001 року, їздимо на батьківщину Тараса — у село Шевченкове, зустрічаємося з активом села, працівниками Національного заповідника. Особливо радо Шевченкові земляки зустрічали училищні колективи — вокально-інструментальний ансамбль і дівочий оркестр ударних інструментів. Минулого року здійснили акцію “Дорогами, якими сходив Великий Кобзар”. Загалом учасники походу пройшли майже 5 тисяч кілометрів населеними пунктами Черкаської, Полтавської, Кіровоградської областей. Обстежили стан пам’ятних місць і пам’ятних знаків, пов’язаних з іменем Шевченка, здійснили посильні відновлювальні роботи. Садили дуби у селах Моринці, Шампань, Шевченкове. Ініціювали та провели акції “Тарасова верба” спільно з Меморіальним музеєм-садибою Максима Рильського та фондом “Троянди й виноград”. Маємо пропозицію створити парк “Мрія Тараса Шевченка”. У центрі парку має бути Хата-мрія Тараса Григоровича, про яку багато писано, говорено, але ніхто так і не втілив її у життя. Звісно, що ця хата Фото Анни ОБОРСЬКОЇ Це засвідчили й заходи, які відбуваються в київській спеціалізованій школі-інтернаті І-ІІ ступенів. У рамках проекту “Я і Україна” школярі закладу разом із педагогами підготували й реалізували низку оригінальних ідей: кожен клас школи протягом місяця розробив і презентував свою програму з ушанування Тараса Шевченка. Знайшлося місце і книжковій шевченкіані, і конкурсам знавців і декламації Тарасового слова, концертам і міні-виставам. Наш кореспондент побувала на одній із цих святкових подій, яку організували під керівництвом класного керівника Вікторії Микомає нести духовно-просвітницьке наповнення з національно-ужитковим напрямом навчання: лозоплетіння, гончарне виробництво, вишивка, поетична студія тощо. Скориставшись кресленнями та малюнками Шевченка, все можна естетично вписати в інтер’єр садиби. — Училище (і учні, і вчителі) неодноразово здобували призові місця в конкурсах та олімпіадах з української мови та літератури… — Наші учні активні учасники олімпіад з української мови та літератури, щорічного всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Т. Г. Шевченка, мовного конкурсу імені П. Яцика, конкурсу читців поезії Шевченка і нерідко здобувають призові місця. Творчість наших вихованців наповнена духом патріотизму, любові до рідного краю та мови, бо наші таланти завжди пам’ятають про велич Тараса Шевченка, і без перебільшення скажу — живуть ним. У рамках святкування 200-річчя від дня народження Кобзаря з-посеред багатьох інших заходів готуємося до конкурсу авторської поезії, присвяченої славетному поетові. Конкурси авторської поезії — традиційне явище у нашому училищі. Учні з гордістю говорять про те, що вони — українці, про те, що вони живуть у Шевченковому краї, про те, що доки живий дух незламного Тараса, доти Україні бути: Ольга Габець стверджує: “І мова від Тараса, як матінка, — одна”, а випускниця училища Марина Рудник проголошує: Моя скарбнице, рідна моя мово, Тебе я славлю й твій терновий шлях, Тарасове сміливе й влучне слово — Твоє багатство, що зроста в віках. Поезії, певна річ, учнівські, але сповнені щирості, душевного чуття. — Василю Сергійовичу, завершімо нашу розмову поетичними рядками Кобзаря. — Складно обрати щось одне. Адже Шевченкова поезія розмаїта і афористична, це справжня Книга мудрості. Я обираю такі рядки: Свою Україну любіть, Любіть її… Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Спілкувався Володимир БУРБАН У самому центрі столиці, на бульварі Т. Шевченка, 56, є навчальний заклад, добра слава про який лине Україною та поза її межами. Це — Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку. Заклад, здавалося б, не гуманітарний. Та варто побувати тут, аби переконатися, яким повнокровним духовним життям наповнені його будні та свята. Вихованці училища вже давно позбулися принизливого стереотипу “петеушника”, “бурсака”. Окрім професійної підготовки тут дбають про душу кожного учня, його культурний розвиток. Тому учні училища — і фізики, і лірики водночас. До їхніх послуг — етнографічна студія “Золоте зерно”, учнівський аматорський театр “Нова зоря”, гурток декоративно-ужиткового мистецтва “Соняшник”, духовий оркестр “Либідь”, дівочий вокальний ансамбль “Перлинки”, відомий у столиці гурт юних барабанщиць “Киянки”. Щорік, коли в Україну приходить Шевченкове свято, училище немов здобуває потужний імпульс, новий духовний злет. Із цього починаємо нашу розмову з директором училища, заслуженим працівником освіти України, віце-президентом Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти В. С. Петровичем. Я і Україна Особливо активну участь у вшануванні українського генія бере шкільна молодь, інтерес якої до життя і творчості Кобзаря зростає, спонукаючи її до творчих пошуків. лаївни Андрієнко третьокласники цієї школи. Ось що вихопив її фотооб’єктив із потоку побаченого. Олександра Ялушкевич з однокласницями під час урочистого заходу, присвяченого 200-річчю Шевченка Учениця старших класів Настя Олійник знайомить учнів початкових класів з книжковою полицею, присвяченою творчості Тараса Шевченка Фрагмент сцени дитинства Тараса Шевченка у виконанні учнів Раїси Побережної та Ігната Іванілова

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин