Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана “Маймо його слово в душі і віру в Бога”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

На прощу до Тараса

Слово Просвіти, №10 за 2014 рік

У ці бентежно-тривожні, але позбавлені безнадійно-розгубленого настрою березневі дні численні делегації, організовані й неорганізовані групи українців, ідуть і їдуть на прощу до Тараса — у Канів, на Чернечу гору. В рамках ювілейних заходів УВКР із відзначення 200-річчя українського Пророка вклонитися його могилі, увібрати в свої серця бодай часточку його бунтівливо-нескореного духу приїхала делегація Української Всесвітньої Координаційної Ради і просвітян. Президент Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні: “Цей клаптик землі на Чернечій горі…” Микола ЦИМБАЛЮК Фото автора Після покладання вінків і квітів до Тарасової могили голова УВКР Михайло Ратушний біля підніжжя пам’ятника Кобзареві від імені Президії оголосив і провів перше нагородження ювілейною медаллю “200 років з Дня народження Т. Г. Шевченка”. Цю спеціальну нагороду УВКР встановила, як зазначається у положенні про медаль: “Задля відзначення активної і плідної діяльності представників українських громад за кордоном та кращих громадських, культурних, наукових і освітніх діячів України, які вносять вагомий вклад у збереження української національної ідентичності світового українства, сприяють поширенню та висвітленню творчості Тараса Шевченка у світі”. — Рішення про нагородження, — сказав Михайло Ратушний, — ухвалює навіть не Президія, а наші численні українські й закордонні організації. Медаллю №1 (хоча номер і не має особливого значення) нагородили Василя Яковича Бабенка, відомого вченого, українського фольклориста і етнографа, засновника і співголову національно-культурного центру “Кобзар”, який народився, живе і працює в Башкортостані (Російська Федерація). На превеликий жаль, Бабенко не зміг прибути на землю своїх прадідів. Як живеться і працюється українцям у Росії, тим людям, які не зреклися своєї національної ідентичності і не зраджують світлій пам’яті своїх предків, свідчать останні події навколо цієї відомої не лише в Башкортостані, а й цілій Росії людини, науковця, педагога. Бабенкове захоплення українською темою не лише як ученого, а й громадського діяча не залишилося непоміченим російськими “компетентними органами”. Були застереження, погрози, навіть спроба спалити його квартиру в Уфі. Викликали його Група нагороджених представників української діаспори на “співбесіду” з відомою установою, де настійно вимагали і “рекомендували” не їхати в Україну. Висловлюючи спільну думку нашої діаспори, представник української громади в Росії, керівник товариства “Провісник” (Москва) Тарас Миколайович Дудко сказав, що вони попри всі негаразди й заборони будуть, доки Бог дасть сил і життя, працювати, щоб Україна була вільною і такою, про яку мріяв Тарас Шевченко. На Шевченкових ідеях добра, злагоди, любові й готовності до самопожертви в ім’я вільної і незалежної України, що практично втілюють у життя українці в Україні і в близькому й далекому зарубіжжі, наголосив і представник Конгресу Українців у Росії, член Президії УВКР, голова

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин