Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Якими дорогими були козацькі церкви українському генію”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ККооззааццььккуу ццееррккввуу П Пооккррооввии П Пррреессввяяттооїї ББооггооррооддиицціі ввііддттввоорреенноо

Слово Просвіти, №10 за 2014 рік

Нещодавно у Каневі, на мальовничому узвишші під Тарасовою (Чернечою) горою, за пам’ятним знаком гетьману Івану Підкові постала дерев’яна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці. Ще задовго до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка особливої актуальності набуло питання відтворення історико-культурного ареалу Чернечої гори та її довкілля, зокрема, вивчалось питання відродження козацької церкви. Ольга БІЛОКІНЬ, Віта ДЗИМА, наукові консультації Зінаїди ТАРАХАН-БЕРЕЗИ Фото Юрія КАРДАША Пошуками документальних джерел про цю втрачену нашим народом історичну церкву вже кілька десятиліть займається провідний науковий співробітник Шевченківського національного заповідника, кандидат філологічних наук, заслужений працівник культури України Зінаїда Тарахан-Береза. В результаті проведених нею досліджень вдалося зробити сенсаційне відкриття, встановивши, що у XVIII столітті біля західного підніжжя Чернечої гори справді була невеличка козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці. Її існування підтверджено численними документами (універсалами, Жалувальними грамотами царів, Привілеями королів, картографічними матеріалами тощо), знайденими науковцем в архівах Києва, зокрема, в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського та Центральному історичному архіві України, а також в архівах зарубіжжя — Росії та Польщі. Тому Шевченківський національний заповідник і вирішив на заповідній території відтворити історичну козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка розкриє мільйонам людей таємницю походження самої назви Чернечої (Монастирської) гори та її історичне минуле, водночас збереже її заповідність і допоможе кожному збагнути, якими дорогими були козацькі церкви українському генію, з якою любов’ю він увічнював їх у своїх творах: А онде, онде за Дніпром, На пригорі, ніби капличка, Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом (Т. Шевченко, “Гори мої високії…” (Сон). 1847). Відтворення на території Шевченківського заповідника церкви Покрови Пресвятої Богородиці, засвідченої історичними документами, відповідає вітчизняному та світовому пам’ятокоохоронному законодавству, яке в подібних ситуаціях допускає проведення “…реконструкції культурної спадщини, втраченої в результаті стихійних чи спровокованих людьми лих… коли для історії та культури відповідного регіону конкретна пам’ятка становить надзвичайну художню цінність, має символічне значення чи особливо важлива для збереження історичного середовища” (“Ризька хартія з автентичності та реконструкції історичних об’єктів у контексті збереження культурної спадщини”, 2000 р.). Саме такою пам’яткою і є дерев’яна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка була духовним центром Канівського Свято-Покровського чоловічого монастиря під Чернечою горою. Цей монастир і церква в урочищі Монастирок народилися завдяки турботі українського гетьмана Івана Мазепи в 1701—1703 роках. Першим ігуменом цього монастиря був єпископ Переяславський Захарій Корнилович. Останнім — Елпідіфор Дяківський. Ця церква, як засвідчують документи, зазнала численних випробувань і руйнувань. Її тричі зводили (відновлювали) на канівській землі. 1776 року її перенесли до зруйнованого турками та татарами Успенського собору. Саме на цьому місці її і замалював видатний французький митець Жан-Анрі Мюнц. Зображення цієї церкви (олівцевий та акварельний малюнки) 1781 та 1783 років, виконані цим художником, З. П. Тарахан-Береза знайшла в архівах Варшави та Москви. Відрадно, що саме зараз, у переддень 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка, ця історична багатостраждальна церква повертається в Україну, відроджується на наших очах завдяки меценату С. М. Терещуку, котрий усім серцем відчув всесвітнє значення цього святого для України місця. Її повернули з небуття найкращі спеціалісти зі спорудження козацьких церков в Україні із села Соколівки Косівського району Івано- Франківської області (ПП Рибенчук В. П.) — творчі, свідомі важливості покладеного на них завдання люди — Василь Пророчук, Іван Лосюк, Петро Бичинюк, Василь Олексюк, Василь Яремчук. Майстри, прибувши до Канева, передусім піднялися на Тарасову (Чернечу) гору по благословіння до поета, вклонилися могилі Великого Кобзаря, відвідали музей Т. Шевченка, “Тарасову світлицю”, залишили зворушливий запис у книзі вражень. А перед від’їздом із Канева прийшли до національної Святині вдруге, щоб прозвітуватися перед нею про успішне завершення робіт із відновлення церкви. І справді, вони доклали всіх зусиль, щоб впоратися з поставленим перед ними нашим народом завданням — якнайкраще передати історичну достовірність при відтворенні козацької церкви Покрови Пресвятої Богородиці за її зображенням на акварельному малюнку Жана-Анрі Мюнца. Будівництво церкви розпочали 6 жовтня 2013 року і завершили 3 листопада. Звели дерев’яну конструкцію, влаштували лаги та балки перекриття, виконали покриття даху гонтом, провели внутрішні опоряджувальні роботи. Майстри Черкащини завершують виготовлення іконостасу відповідно до барокових зразків доби козаччини нашого краю. Водночас в церкві облаштують куточок музейної експозиції, що розкриватиме минуле Тарасової (Чернечої) гори та історію Свято-Успенського стародавнього Канівського монастиря, який зароджувався в околицях Чернечої гори. Відроджена сьогодні церква допоможе мільйонам шанувальникам глибше збагнути унікальність цього місця, пов’язаного і з Тарасом Шевченком, і з історією України. Важливо й те, що сигнатуру Богородиці в духовній культурі України науковці, численні дослідники історії та етнокультури розглядають як Покрову національної та конфесійної єдності України, до якої закликав у своїх творах Тарас Шевченко. Для внутрішнього наповнення церкви необхідно ще чимало речей XVIII ст. Але було б чудом відшукати хоч єдину річ, яка, можливо, збереглася в одному з українських храмів. Хранителі національної Святині сподіваються на це, адже серед документів про монастир Покрови Пресвятої Богородиці З. П. Тарахан- Березі вдалося відшукати перелік врятованих його монахами деяких церковних речей, складений 1776 року намісником цього козацького православного монастиря ієромонахом Варлаамом, який подаємо нижче: Опис церковного майна монастиря Святопокровського Канівського, скільки і що саме перед нападом і розоренням мо- Малюнок Ж.2А. Мюнца настиря василіанами, перевезено на збереження до Святовознесенського Мошногірського монастиря, і є в наявності, що нижче цього видно: 1776 року, листопада 4 дня. Різне церковне начиння Антимінс полотняний покійного преосвя2 щенного Гервасія 1. Ризи штофові на білому полі різними квіта2 ми ткані, внизу і на комірі золотою сіткою об2 шите чорною крашаниною. Підшивка нова. 1. Єпитрахіль того ж штофу срібним даліон2 ком обкладена, і також крашаниною підши2 та. Нова.1. Підризників два: один голандського по2 лотна з лиштвою внизу. Різними шовками, сріблом і златом вишиті, другий такого ж по2 лотна, на якому внизу лиштва срібна широка даліонком зеленою матерією навколо обши2 та. Обидва нові. 2. Стихар дияконський, посистої каламай2 ки на зразок шовкової, внизу … жовтим мі2 шурним даліонком обкладений, підшитий крашаниною. Новий. 1. Орар матерії жовтої і блакитною матері2 єю обкладений. 1. Воздушков парчевих білих два, золотим газом обшиті. Підшитіє тонке каламайкове. Нове. 2. Воздушков штофових жовтих два, сріб2 ним даліонком обшитих, червоне підшиття такеє нове. 2. Воздушков штофових білих два, срібним даліонком обкладених, крашаниною чорною підшиті. Нові. 2. Воздух більший жовтого штофу, срібною сіткою обкладений, червоною підшитий та2 фою, з двома червоними стрічками. Новий. 1. Поручів дві пари на червоній тканині шовковими квітами срібними і золотими ви2 шиті, нові і всього. 4. Поручів пара сріблославні, даліонком обшиті. Нові. 2. Поручів пара білі штофові, срібним далі2 онком обшиті. Нові. 2. Поручів пара штофові жовті з срібними хрестиками навколо, нічим не обшиті. Нові. 2. Катапетасма червоної таї венецької. Нова. 1. Пояс пасистої каламайки притертий. 1. Набедреник зелений грезетовий домон2 кот біля обкладення з чорною до нього при2 шитою стрічкою. Новий. 3. Індитія напрестольна червонувата вибій2 чана. Нова. 1. Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Листопад 2013 р. Хустки різні. Хустка зеленої таї, малими золотими кві2 точками навколо вишита. Нова.1. Хусток дві з матерії різного кольору, па2 систі. Нові. 2. Хусток паперових три; одна жовта квіт2 часта, друга синя, третя різнокольорова. Но2 ві. 3. Хустка вибійчана квітчаста темнувата. Нова. 1. Утиральник вишитий заполоччю на по2 лотні. 1. Утиральник вишитий заполоччю на по2 лотні. 1. Рушничок тканий простий. 1. Срібні речі різні Хрест, що стоїть на престолі, кипарисний в срібло оправлений з визолоченим підніж2 жям, великий. 1. Дискос срібний великий з підніжжям, зверху виблащений. Новий. 1. Зірка срібна, посеред якої в облямівці зображено.Боже всевидяче око. Нова. 1. Лжиця срібна. 1. Хрест кипарисний, в срібло оправлений, з ручкою. 1. Книги церковні. Євангеліє аркушеве печерського друку, синім оксамитом обкладене і срібними штучками, на якому з одного боку пророчать Євангелісти, а посередині Воскресіння Христове зображене; з другого — квітчасти2 ми бляшками обкладено, з закладками в ньому різнобарвними стрічками. Нове. 1. Книг шість по два місяці Міней на цілий рік, києвського друку, просте, шкірою оправ2 лене. Нові. 6. Книги чотири прологи по три в кожному місяці на цілий рік. Старі. 4. Книга Кирил аркушева, в червону шкіру оправлена, московського друку. 1. Книжечка2посланіє: Ігнатія Богоносця четверкова в червону шкіру оправлена. Но2 ва. 1. Служебник півчвертковий київського друку, позолотою оправлений, притертий. 1. Різні речі церковні. Ламп мосенжних великих чотири, а чоти2 ри менших. Нові і всього 8. Воску два круги. Один ширший вагою в доході “30” фунтів, другий грубший, вага в нього рівно “5” фунтів. 2. Ладану також вагою “2” фунтів.1. Тарілки циновії добрі дві. 2. Папір з різними шовковими і простими нитками, шнурками, обрізками тканини, в яких і позументу [галун, тасьма з шовкової або шерстяної основи з металічним утоком; застосовується для нашивання на одяг] срібного небагато, що зберігаються для риз2 ничної направки. 1. Бодня дерев’яна, в якій кращі речі скла2 дені містяться. Стара. 1. Замок при ній висячий добрий. 1. Свято-Покровського Канівського православного монастиря намісник ієромонах Варлаам Хранителі Шевченківського національного заповідника звертаються до всіх церковнослужителів України, всіх музеїв, колекціонерів, співвітчизників, небайдужих до цієї історичної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, — з проханням взяти участь у відтворенні внутрішнього її наповнення предметами, які представлені у наведеному списку, а також іконами та іншими церковними речами XVIII ст.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин