Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
2 “Державницька просвіта потрібна українцям і дасть свої плоди”. Суспільство · с. 2сторінка оригіналу ↗

Пошук найкращої моделі української влади

Слово Просвіти, №10 за 2017 рік

Суспільство бідніє і готове безконечно змінювати владу в особах, не знаючи достеменно, якої системи влади варто хотіти. Єдиної думки не існує і дійти згоди неможливо, бо потрібне інакше розуміння демократії і держави. Криза української державності виникла через надмірне захоплення процесом демократизації радянської системи влади з допомогою чужих моделей і сторонніх порад. Цей шлях довів державу до стану неймовірно складного переплетіння, делегування і дублювання повноважень так званих гілок влади, перетворення парламенту на священну корову без страху, жалю і хазяїна. Держава неухильно втрачає функціональність, і саме це фатально позначається на добробуті й захищеності громадян. Для народу добра та система влади, яка дешево і надійно працює для блага громадян. Тому пошук найкращої моделі влади зводиться до відновлення функціональності державних структур влади. Це під силу українському суспільству, народній демократії. Варто лиш зрозуміти як, і мати план змін... Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Для початку слід відкинути успадковані від СРСР чи нав’язані шкідливі стереотипи. Найшкідливіший — народ делегує права обранцям, які творять державну владу від імені народу, які між собою обмінюються повноваженнями, взаємно обмежують один одного, борються із корупцією і, як наслідок, така держава втрачає функціональність і відповідальність, здатна переважно задовольняти власний апетит та повільно реагує на загрози світу. Другий шкідливий стереотип — намагання здійснювати аматорський, стихійний громадський контроль влади в особах без раціонального плану і засобів для її виправлення та вдосконалення. Це дуже схоже на депресивну трату безцінного часу особистого життя, ведучи гру з чиновництвом, яку виграти нереально. Зловживання у системі влади мають лише дві причини — збій її функціональності і недотримання принципу персональної відповідальності людей влади. Варто не контролювати дії персон, а моніторити дії влади. Молоде, високоосвічене покоління українців замість шукати щастя на чужині, може і повинно створити придатні для цієї мети громадські структури сучасного типу. Для еволюційного виправлення функцій державної машини достатньо розумної (не стихійної), організованої громадської дії і один-два виборчі періоди, тобто 10—12 років. Усе залежить від того, скільки громадян сприймуть ідею розумної трансформації системи державної влади, і від рішучості долати спротив вищого чиновництва — паразитів на бюджеті народу. Неважко здогадатися, що головним джерелом наростаючого збою функціональності держави є український парламент. Він пише закони, контролює їх виконання, призначає виконавчу владу, суддів, ЦВК, здійснює розподіл ресурсів, як завгодно встановлює витрати та платню собі та залежним від себе чиновникам. Парламентарі недоторканні й не відповідають за результат своєї діяльності. Необмежені, непідконтрольні функції парламенту здебільшого обмежують і дублюють функції інших структур влади, що вносить безлад і ступору всю систему державної влади. Чого варта монополізація і мультиплікація парламентом так званої боротьби з корупцією, хоч це елементарна функція всієї державної машини! Як вилікувати парламент? Він не повинен призначати уряд — на його діяльність він може впливати з допомогою законів, не повинен затверджувати бюджет, який виконує не він, а уряд. Парламент не повинен призначати суддів, чиновників і тим паче — всіляких верховних борців з корупцією. Парламент має для контролю сумлінності президента, стимулювання виконання законів і вдосконалення державної машини та правосуддя єдиний, але найпотужніший інструмент — закони і ще раз закони. Жодного іншого способу взаємодії з урядом і президентом, окрім ухвалення законів, у парламенту не може і не повинно бути. Ні хто не повинен мати монополію на так звану законодавчу ініціативу — це право і обов’язок громадянина та об’єднання громадян, президента і чиновника. Ніхто не повинен мати права розпускати парламент, зате народ має право дуже швидко, за визначною законом простою процедурою, відкликати народного депутата, незалежно від якої громади виборців він був обраний. Це збільшить відповідальність парламенту. Процес виборів та референдуму повинен забезпечувати аполітичний чиновник, а не політизовані ЦВК та комісії, створені тими, яких обирають. Термін “представницька влада” від лукавого, бо всяка влада представляє народ, але влада має бути строго функціональною. Функцію парламенту варто суворо обмежити лише законотворчістю. Повернути функціональність парламенту може сила організованої громадської думки і дії, яка вимагатиме радикальної зміни конституційних функцій парламенту, але передовсім ця ідея мусить стати провідною в головах українців. При цьому народ не має права довіряти змінювати Конституцію адептам державної машини, бо результат буде той самий або стократ гірший. Не треба вірити нісенітницям про те, що конституцію народ писати не може, бо це справа академіків конституційного права. Конституція в жодному разі не є суспільним договором народу з державою, а головним законом життя народу, і вона повинна писатися простою народною мовою, легко читатися простим народом, сприйматися однозначно, без жодних тлумачень. Будь-які ускладнення та неоднозначності тексту Конституції неодмінно матимуть наслідком збій функціональності влади і працюватимуть проти інте ресів народу. Яка роль президента? У сучасному світі для кожного народу життєво важливо мати інструмент швидкого реагування на зовнішні та внутрішні загрози, потужно і миттєво відповідаючи єдиною інформаційною, економічною і воєнною дією, невідкладно і вигідно змінюючи господарство та гуманітарну сферу суспільства з єдиною метою, — щоб добробут і захищеність громадян зростали, принаймні не погіршувалися. Відповідальність такого суспільного інструмента мусить бути найвищою і персоніфікованою. Ідеться про посаду президента, яка в інформаційному, глобалізованому світі повинна тяжіти до монархії пропорційно зростанню загроз, що надходять зі світу. Якщо парламент обмежити лише створенням законів, ніхто вже не повірить у байки про узурпацію влади президентом, адже він матиме владу для виконання головних функцій держави і персонально відповідатиме за відчутний результат — добробут і безпеку суспільства. Ця відповідальність повинна бути найвищою, її має визначати закон. Щоб виконати функцію єдиного персоніфікованого центру прийняття швидких і життєво важливих для суспільства рішень, президент повинен повністю відповідати за формування і дії уряду, одноосібно і тому відповідально призначати та звільняти чиновників правосуддя і судей та представляти державу у стосунках зі світом. Президент має володіти даром ідеолога державності та виразника мети громадянського суспільства. Яка роль уряду? Уряд як виконавча влада мусить бути абсолютно аполітичним, суто функціональним інструментом досягнення універсальної мети суспільства — зростаючого добробуту і захищеності населення держави. Зміна та вдосконалення уряду може здійснюватися лише шляхом призначення ефективніших чиновників. Уряд керується законами та універсальною потребою суспільства в захищеності й зростаючому добробуті та виконує настанови і розпорядження президента. Голова уряду поза політикою і виконує функції менеджера, який організовує діяльність чиновництва, затверджує державний бюджет та персонально відповідальний за ощадне його використання винятково на досягнення мети суспільства. Платня чиновників уряду не може бути вищою за середню платню в суспільстві й повинна зростати в порядку, встановленому законом, пропорційно зростанню добробуту і захищеності громадян. Яка роль правосуддя? Правосуддя повинно чинити лише волю закону. Суддя не може призначатися колективним рішенням, тобто безвідповідально. Призначення судді відбувається лише під персональну відповідальність президента. Він же має право і зобов’язання особисто і невідкладно виправити помилку — негайно звільнити недостойного суддю чи іншого чиновника правопорядку. Прокуратура є зай вою структурою, невідповідною принципу функціональності держави. Порушники закону повин ні звинувачуватися іменем народу рівними між собою народними захисниками права — прокурорами, яких призначає президент. Ієрархія прокурорів позбавлена сенсу і шкідлива для їхньої незалежності, а їхня кількість повинна забезпечувати потреби судів пропорційно кількості адвокатів. Адвокатів призначає президент аналогічно із призначенням прокурорів. Кожен громадянин повинен мати право захищати себе і членів своєї родини в суді особисто, а також додатково скористатися послугами адвоката, оплачуваними з державної скарбниці тільки для осіб з доходом, нижчим від середньостатистичного у державі. Яка роль освіти та інформації? Народна демократія починається і завершується на питанні освіти та інформації. Якщо інформацію повністю контролює приватний власник засобів її поширення, а освіту контролює водночас парламент, уряд і зовнішні грантодавці — народна демократія неможлива. Весь інформаційний простір і засоби поширення інформації повинні постійно контролювати громадські організації на предмет сприяння народній демократії з правом невідкладно припиняти порушення в порядку, визначеному законом. Освіта має на меті виховання і навчання активного громадянина, здатного підтримувати народну демократію з метою досягнення успіху, добробуту, свободи і безпеки на батьківщині. В умовах глобалізації суспільство передовсім захищає систему освіти та інформаційний простір, щоб не дозволити зовнішньої експлуатації свого демографічного та інтелектуального потенціалу та корупцію вищої влади. Саме в цих галузях суспільства відбувається боротьба інтересів держав, захищаються добробут і самобутність громадян. Без активної народної демократії, передовсім через домагання зміцнення захисних функцій держави, сама держава з цим впоратися не зможе. Бо держава дуже вразлива до зовнішніх фінансово-інформаційних впливів. Корупція відбувається тільки з метою здачі основ ідентичності та інформаційного простору, відтак створення умов зовнішньої фінансової залежності. Всі інші види корупції є похідними і другорядними. Народна демократія не зможе подолати корупцію державної машини, не захищаючи інформаційний простір, освіту і фінанси держави від зовнішнього впливу. Звісно, це має бути народна демократія вищого кваліфікаційного рівня — системно діючі громадські організації та партії. Яка роль громадської організації та політичної партії? Громадська організація не може мати іншої мети, аніж досягнення мети суспільства — зростаючого добробуту, свободи і захищеності життя громадян. Організація ретельно слідкує за станом функціональності держави і мобілізує суспільство для підтримування високої здатності державної машини задовольняти потреби суспільства та громадян. Партія — це та ж громадська організація, яка виконує місію народної демократії більш фахово, постійно і в перспективі позитивного розвитку та вдосконалення мети суспільства. Партії започатковуються як громадські рухи народної демократії, розвиваючись до вищого фахового рівня громадської діяльності. Якби не світова мода на партійну політику, без партій можна було б обійтись. Сучасні партії повинні позбутись засадничо помилкових амбіцій здобуття влади з метою виконання програм в умовах сталої політичної системи влади. Справжня, корисна для суспільства роль партій — підготовка і просування у виборні та урядові структури кваліфікованих і совісних громадян-особистостей, здатних якнайкраще виконувати роль депутата і урядника та розуміють роботу єдиного державного організму. Якщо партія не змогла виправдати сподівання суспільства або не реалізувала програмні зобов’язання, вона де-факто завжди опускається до рівня пересічної громадської організації або припиняє діяльність. Яка роль громадянина? Ніхто не може змусити громадянина взірцево дотримуватися Конституції, законів і здійснювати чин народної демократії. Він повинен робити це добровільно, особисто для себе і водночас для всіх, якщо хоче мати змогу заробити на ресурс якісного добробуту, бути духовно вільним, щасливим і захищеним. Чин народної демократії — це розуміння функції держави, пропозиція вдосконалення цієї функції особистою ідеєю та підтримкою акцій громадських організацій з метою реалізації проектів вдосконалення функціональності держави. Дуже важливо, щоб суспільство передавало виборній владі й державі не повноваження, а функціональні завдання, маючи впливати передовсім на функції державної машини. P. S. Українське суспільство, на жаль, не готове зрозуміти життєву важливість справжньої народної демократії і тим паче не може саме так організуватися. Чимало з нас не дочитає цей текст до кінця або сприйме як фантазію автора. А дехто зрозуміє і по-справжньому перейметься ідеєю зміни політичної системи з допомогою народної демократії, Це означатиме, що державницька просвіта потрібна українцям і дасть свої плоди.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин