“Крізь чорні намули брехні, Я знаю, зійдуть правди квіти”. Й. Дудка «Просвіта» сьогодні 4 · с. 4сторінка оригіналу ↗
Сценарії добра
Слово Просвіти, №10 за 2017 рік
Василь ВАСКАН, член НСПУ, заслужений працівник культури України
Отож нині слово про Остапа Савчука — заслуженого діяча мистецтв України, лауреата обласної літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича, художнього керівника обласної філармонії, голову обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка. Він зійшов на буковинський мистецький небосхил впевнено і природно. Таких не треба тягти. Такі не пробиваються ліктями, а входять у двері, які потім не зачиняються, бо такі потрібні всім і завжди. Їх не помічають, коли вони є, і катастрофічно не вистачає, коли вони відсутні чи вже нема. Остап Савчук у культурному житті краю посідає своє, видне і запатентоване місце режисури добра. Природна інтелігентність, настояна на кіцманських традиціях і правилах духовності, вигідно виділяють його у будь-якому рядку культурної президії в самий центр, і це вже потім його незмінне “Будьмо! Жиймо!” завершує будь-яке свято, яке без нього, Остапа Васильовича, могло й не відбутися. Згадую свій творчий вечір у філармонії. Безліч великих і малих проблем, якими довелося перейматися, ніби впірнули в чудово зрежисоване свято. Він, Савчук, слухав мої міркування про цей вечір, про учасників, запрошених гостей, елементи дійства, приємно, але таємниче усміхався, а в глибині добрих, розумних і лагідних очей блискотіло живим вогником те, що потім зійшло на сцену, заговорило, заспівало, зацвіло. Він талановито скоординував через оригінальний сценарій і чудову ведучу, артистку Марію Фантух виступи яскравих виконавців творів автора. Лунали естрадні, камерні пісні, співали хори й ансамблі, дарували пісні солісти, звучала поезія автора. Майже чотири години спілкування з переповненою залою прихильників творчості не лише автора, а й режисе-
Людмила РОМЕН, член НСПУ, лауреат літературних премій імені Олександра Олеся та Анатолія Погрібного
Ім’я Йосипа Михайловича Дудки – українського поета, палкого патріота України, Вчителя з великої літери знане не лише на Роменщині, а й далеко за межами України. Замовчуваний за життя, таврований і гнаний, без доступу до видань і творчої самореалізації, залишався і залишається світлом правди і безмежної любові до життя, до рідних берегів Сули, до краю, до України! Ціною самопожертви, попри всі земні страждання, що випали на його долю, він щохвилини працював над словом, і тим словом проклав нам дорогу до нас. …болючу тривогу за нашу дорогу, За батьківське поле, за рідні долини, За прапор, за квітку, за кетяг калини, За кожен твій подих, За рідного слова красу повнозвуку — У серці нестиму і щастя, і муку. І те його слово озивається живлющою силою, що дає рости молодому пагінню. Ради життя, ради обнови — Пильнуй, пильнуй!.. Підводь чимдуж На світлих витоках любові — Собори світлих, чесних душ!.. Через 100 років після його народження творча інтелігенція, просвітяни Сумщини спільно з Роменською районною державною адміністрацією для учнівської молоді започаткували літературний конкурс імені Йосипа Дудки “Собори душ”. До Дня Соборності відбулося нагородження учасників першого конкурсу — близько 30 дітей — учнів загальноосвітніх навчальних закладів району з Миколаївки, Перекопівки, Бобрика, Гаїв, Пустовійтівки, Перехрестівки, Андріяшівки, Анастасівки, Великих Бубнів, Погожої Криниці, Смілого та Хмелова. Голова журі поетеса Людмила Ромен, підсумовуючи конкурс, відзначила високий рівень дитячих робіт, їхній глибокий зміст, патріотичну налаштованість і духора, заслуженого діяча мистецтв України Остапа Савчука. Глядач приходить насолодитися дійством, і його чинить справжній маестро, прекрасний режисер, тонкий знавець не лише сценічної класики, а й таємниць жанру і буковинської мистецької школи. Таких щасливців, яким у той вечір був я, в Чернівцях і на Буковині багато, бо сценарії оригінальних мистецьких свят, приурочені творчим людям, котрі вносять свою лепту в скарбницю буковинської культури, її оригінальних традицій, — то плід праці Остапа Савчука. Або такий момент. Народжувалася книжка пісень композитора й виконавця, заслуженого артиста України Івана Дерди на слова автора цих рядків “Невмируща моя Україна”, що містить десять пісень патріотичного звучання. Остап Савчук пише вступне слово разом із народним артистом України, лауреатом Шевченківської премії Андрієм Кушніренком і академіком Костянтином Поповичем. Він розробляє сценарій і організовує презентацію пісень у Будинку письменників України. Завдяки його організаторському і мистецькому таланту теплого квітневого вечора у позолоченій залі НСПУ в присутності еліти українського письменства на вулиці Банковій, навпроти президентського палацу, зазвучали твори буковинських авторів. Не забулася й ще одна подія міжнародного значення. 2006 року спільними зусиллями культурологічних товариств Буковини і Молдови розроблений проект увіковічення в українських громадах сусідньої держави славетних українців. Уряд Молдови присвоїв ліцею в селі Унгрі Окницького району ім’я Ольги Кобилянської. Ухвалено рішення відкрити в селі, де мешкає 99 % етнічних українців, музей О. Кобилянської, встановити пам’ятну стелу та погруддя Гірської Орлиці. Товариство української культури Молдови звернулося до обласного відділення товариства “Україна—Молдова” з проханням надати допомогу, оскільки Чернівці — центр літературної спадщини славетної письменниці. Остап Савчук, який щойно став до виконання обов’язків начальника управління культури облдержадміністрації, негайно підписав розпорядження, згідно з яким
Якщо прагнути залишити письмові свідчення про людей незвичайної долі і таланту, то мушу визнати, що не встигаю часом за плином подій. А порядних людей у житті зустрів чимало, і вони варті не одного рядочка в часописі чи книжці. Тож намагаюся надолужити згаяне, щоб доповнити галерею своїх героїв, поки вони самі можуть оцінити те, що вдалося вихопити з життя, і обігріти побачене добрим і свіжим словом.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
