“Україноцентризм — єдиний принцип, який повинен домінувати і бути реалізований у всіх сферах життя”. «Просвіта» сьогодні 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
чинник держави»
Слово Просвіти, №10 за 2018 рік
З лютого ц. р. за рішенням львівської міської ради усі працівники сфери обслуговування відтепер зобов’язані послуговуватися винятково українською мовою. Вся публічна продукція: від плакатів, вивісок, афіш до цінників, чеків, квитків, меню — має бути лише державною мовою. Подібне рішення у лютому ц. р. ухвалила і міська рада Чернівців та Кропивницького. Так, рішенням “Про зaходи щодо зaбезпечення регiонaльної мовної полiтики в мiстi Кропивницькому” встановлюється, що на “території Кропивницького всі назви установ, підприємств, організацій, вивіски, плакати, афіші, публічні повідомлення, рекламні оголошення та будь-які інші форми аудіоі візуальної рекламної продукції, інформація для споживачів товарів та послуг виконуються державною мовою відповідно до законодавства України. Крім того, в усіх сферах громадського обслуговування громадян в обласному центрі при реалізації товарів і наданні послуг першочергово використовується державна мова. І лише на прохання споживача суб’єкт господарювання може використовувати будь-яку іншу іноземну мову для повного донесення інформації про товари та послуги та для належного обслуговування споживачів. У всіх закладах сфери громадського харчування обов’язкова наявність меню, виконаного державною мовою. При обслуговуванні відвідувачів персонал зобов’язується першочергово пропонувати меню українською мовою і лише на вимогу відвідувача надати меню будь-якою іншою мовою за його наявності”. Варто додати, що це рішення розроблялось у взаємодії з експертами “Асоціації Політичних Наук”, “Руху захисту української мови” та “Просвіти”, в рамках діяльності коаліції “Рада Експертів”. Думається, що цей поступальний рух української мови у суспільстві відтепер стає невпинним. У зв’язку з цим хотів би звернути увагу на ще один аспект, який наразі залишається поза увагою і держави, і суспільства. Це багатоваріантність української мови, яка живе своїм життям у регіонах і навіть в окремих геопозиційних точках, наприклад, місцях компактного проживання невеликих етносів — німців, албанців, греків, болгар тощо. Це мовне розмаїття, на нашу думку, є живильним середовищем передусім для української і значно посилює її, якщо розглядати перспективу подальшого активного розвитку мови. Щодо проблеми функціонування державної мови в повсякденні, то тут вбачається необхідність застосування одного універсального підходу: українська має використовуватися скрізь і всюди апріорі — за замовчуванням. Починаючи від мови комп’ютерних програм та соціальних мереж і закінчуючи бізнес-перемовинами. ...“Мову можна порівняти із зором”, — стверджував Олександр Потебня. Подібно до того, як найменша зміна в будові ока і діяльності зорових нервів,
писав він, неминуче дає інше сприйняття і цим впливає на весь світогляд людини, так кожна дрібниця в будові мови повинна давати без нашого відома особливі комбінації елементів думки. Вплив таких мовних дрібниць на думку в своєму роді є унікальним явищем. Нам, услід за Потебнею, варто усвідомити, що у практиці застосування мови, що має наслідком зміну (перспективний розвиток) світоглядних позицій українського суспільства, дрібниць не може бути. Наша мова — це наша перемога.
Прохати квоти — це принизливо
Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України:
— Згадаю 1990 рік. Тоді після ухвалення “Декларації про державний суверенітет України” відбувся велелюдний мітинг. Зібралися українці, Товариство української мови переформатовувалося в Товариство “Просвіта”. Говорили багато. Назвали страшну цифру, що нас 376 років поневолювали в мовному плані і ми мали 480 циркулярів нищення українськості, нищення української мови. А потім в італійського професора Рікардо Піккіо запитали, чи виживе Україна. Він відповів, що виживе лише за однієї умови: якщо наші діти вивчатимуть, знатимуть і любитимуть українську мову, свою історію і культуру. Відомий філософ Колен ще сто років тому говорив, що людина багато що змінює в своєму житті, навіть інколи зраджує. Але вона не може змінити лише одного — своїх дідів. Не можна зраджувати, не можна змінювати дідівську традицію ставлення до своєї мови, до своєї національної культури, до своєї церкви, віри і до своєї історичної національної пам’яті. Це ті стрижневі основи, на яких вибудовується світ. Чому в “Декларації про державний суверенітет України”, що ухвалювали ще в УРСР, були два потужні поняття — націєтворчі й державотворчі, а зараз про них не згадують. Ми багато втратили, починаючи з 1990 року. Адже тоді було закладено поняття націо нальна держава. А в Конституції 1996 року ми не вибороли цієї позиції. А далі — страшна методологічна низка ідеологічних та політичних помилок. Це та методологія, яка не дозволяє розвивати українськість як таку. Часто ми читаємо лише перший абзац 10-ї статті Конституції України. А є ще й другий абзац — той, що зобов’язує. Він є нормою прямої дії. Зобов’язує
с. 5 · сторінка оригіналу ↗
Конструктивності навколомовним дискусіям додасть також створення майданчиків, таких, як “Портал мовної політики”, де б громадяни мали змогу не лише висловлювати своє емоційне ставлення до ідеологічних прибічників, а й обговорювати законодавчі ініціативи, програми тощо в конструктивному руслі. Ще один аспект дискусій у соціальних мережах — це неврахування того факту, що побудовані вони так, що попри ілюзорну відкритість простору, користувачі все ж перебувають у замкнених тематично відібраних спільнотах і не мають змоги бачити ширшу картину. Відтак у багатьох людей створюється хибне враження про те, що вони живуть серед однодумців. Недарма є навіть поняття “український Фейсбук”: навкруги лише дописи українською мовою, відповідна тематика матеріалів і ракурс висвітлення новин.
Щоб нас почули і зрозуміли, треба бити в дзвін
Леонід МУЖУК, кінорежисер:
— Мова зникла практично з усіх сфер інформаційного простору. І насамперед там, де вона берегла українську націю, — на українському радіо і українському телебаченні. Апелювання до двох букв “UA” — це технологія, яким має бути українське телебачення. Наче вже не московське, а начебто європейське. Але це маніпуляція, яка переконує в тому, що той олівець, який тепер став фломастером, вимальовує нам все, що стосується культури кадру, культури мови, історії України, що стосується української ментальності і що впроваджується як система безкультур’я. Чому я про це кажу? Тому що голова Суспільного телебачення не володіє українською мовою, а його заступники не знають, хто такий Василь Стефаник. А та челядь, яка перебуває на центральних позиціях, спілкується між собою в соціальних мережах лише матюками. Якби хтось проаналізував світогляд цих людей, то жахнулася б не лише наукова, а й пересічна Україна. Я розумію, що треба бити в дзвони. Але, на жаль, цей дзвін глухий, оскільки всі комерційні телеканали працюють проти України абсолютно безкарно. Вони мають конкретну мету. На одному з телеканалів з’явився Піховшек, який тридцять років знущався зі святійшого Філарета. У цивілізованому світі йому ніхто б не подав руки. Але він проліз через щілини антиукраїнської політики і все те, що хоч трохи має український інтерес в інформаційних джерелах, подає з антиукраїнської позиції. Я абсолютно переконаний, що вся та челядь і її керівники — це агенти, які сьогодні працюють системно, в злагодженому ритмі, за поставленими операційними завданнями. А формування наглядової ради для Суспільного телебачення, очевидно, теж відбувалося під впливом цієї агентури. Вони призначили людей, які нічого не тямлять і нічого не вміють. Вони нищать тих професіоналів, які утверджували культуру слова на радіо і телебаченні, які мають чітку україноцентричну позицію. Цей ворожий хід пояснити дуже просто. Заборонили російські телевізійні канали, закрили доступ до інформаційного продукту, що йшов із Росії, то матимете всередині різні диверсійні операції. Це ідеологічне спрямування, яке сьогодні поширюють Ганапольський і Кисельов. Я колись прогнозував, чим закінчиться участь Кисельова на каналі ICTV. 2013 року навіть натякав, що готується війна, що відбудеться перерозподіл. І це був не прогноз, а елементарний аналіз джерел, які йшли з Росії в Україну. Сьогодні друга фаза. Більше того, влада прикриває європейськими літерами “UA” російську експансію всередині нашої території. Тому необхідно вимагати від Національної ради з питань телебачення змінити склад наглядової ради, щоб там були спеціалісти, причетні до культурної та інформаційної сфери. І необхідно щоденно моніторити наш інформаційний простір. За порушення законів, про які ми говорили, треба карати кадровими відрахуваннями. Сьогодні вже неможливо повернути назад державні структури на телебаченні, але треба хоча б зупинити його нищення. Щоб нас почули і зрозуміли, треба бити в дзвін. Ми будемо щоденно підтримувати всіх, хто стоїть на українських позиціях, без яких неможлива Україна.
Мовна інтервенція
Лариса МОРОЗ, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України:
— Я не мовознавець. До попередніх високодержавницьких промов можу лише додати кілька спостережень із життя. Ми між собою можемо поговорити… Але то є фактично умовляння одне одного — а всі ми й так однодумці у цих питаннях… І всі ми одного рівня. Принаймні у рідному Інституті (як і у своїй родині) я не чую тих мовних “ляпів”, тих дурниць безграмотних, від
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
