15 Театр · “Наші мрії можуть здійснитися тільки тоді, коли ми в парі”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Чеховський «Ведмідь» з українським корінням
Слово Просвіти, №10 за 2020 рік
Актриса вже 25 років самовіддано служить театру. 20 років працювала у Київському академічному театрі юного глядача на Липках, а нині — у КХАТі. Також вона виконує обов’язки завідувачки трупи та заступника директора театру. В її репертуарному листі ролі, про які може тільки мріяти будь-яка актриса — Королева Гертруда в “Гамлеті” Вільяма Шекспіра, Мадмуазель Ку-ку в “Зірці Б…” Міхая Себастіана, Марція та Мелхола в “Йоганні” Лесі Українки, Анарда в “Собаці на сіні” Лопе де Вега, Федора Іванівна в “Ночі з графом Каліостро” за мотивами Олексія Толстого, Віка в “Морзі № 5” Неди Нежданої, Інна в “Придурках” Олександра Карабчієвського, Проститутка та Лікарка в “Єврейському годиннику” Сергія Кисельова та Андрія Рушковського, дружина Олена в “До і потім” Катаріни Сінчілло, Попова у виставі “Ведмідь. UA” Антона Чехова. А зараз вона репетирує Машу в чеховській “Чайці”. Наразі Тетяна Лозіна зіграла в театрі КХАТ навіть більше ролей, ніж його засновниця Катаріна Сінчілло.
— Може, це прозвучить і не романтично, але роль Олени Попової не була моєю мрією, — зізналася актриса. — Це вибір керівників театру, але я їм вдячна за це. Працювати з таким матеріалом завжди щастя для актора. Тому що це драматургія найвищого ґатунку. До того ж, не кожному актору випадає такий фарт — мати у своєму репертуарі роль у п’єсі Чехова. Олена Попова, роль якої я виконую, — особистість неоднозначна, в принципі, як і належить справжній жінці. Вона чутлива і сильна, пристрасна і віддана. Такі ролі завжди цікаві. Перші покази виявили, що вистава зацікавила глядачів, але водночас викликала і суперечки. Бо для когось це цікаво, інтригуюче, весело і глибоко, а для когось це зовсім не Чехов. Однозначно, що вистава є… Вона відбулася… А далі починається шлях вдосконалення, можливо, навіть змін…
Це вже друге звернення театру до творчості Чехова. До цього була “Чайка”.
— Чехов не просто цікавий, він геній світового масштабу як письменник. А як драматург — він такий неповторний, що навіть порівняти його немає з ким, — наголосила художній керівник КХАТу Катаріна Сінчілло. — Не всі актори можуть грати Чехова, не всім режисерам він відкрива
Глядач мав нагоду подивитися виставу про долю України. Авторів цих літературних творів вже давно немає серед нас, але слово, написане ними, актуальне і тепер.
— Вже протягом шести років я не прив’язуюсь надовго до жодного конкретного державного театру, бо люблю працювати самостійно, — розповідає Людмила Колосович. — Вирішила створити свій театр і назвати його “Solo”. Адже соло — це не лише віртуозний виступ одного співака чи інструменталіста. В спорті, скажімо, це той факт, коли людина сама йде в гору. Тобто до своєї мети. Мені ця ідея сподобалася. До речі, саме так називається один з європейських театральних фестивалів.
Для здійснення своїх проєктів обрала
Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Працюючи над створенням вистав, почуваюся комфортно, маю повну свободу. Адже не люблю, коли мене стримують у моїх творчих фантазіях. Центр Курбаса — це театральний майданчик в самому серці столиці, це чудове місце для різноманітних театральних експериментів.
У моновиставі використала твори
Остапа Вишні “Різдвяний сон кобили вороної” та “Ярмарок”. Коли українці згадують про цього письменника, то на обличчі відразу з’являється усмішка. Але насправді він писав і про дуже сумні речі. Остап Вишня — найтрагічніший комік України, який свого часу постраждав через свій гумор, через те, що критикував у своїх творах тогочасну владу.
Я поставила виставу про Україну. Остап
Вишня написав алегоричне оповідання про стару конячку, яка згадує ті часи, коли була молодою. Колись у неї було щасливе сите життя — перше кохання, перше материнство кобиляче, перший добрий господар. А ється. Це дуже витончений майстер, який заглиблюючись у психологію стосунків, характерів та вчинків своїх персонажів, дозволяє глядачам у кожному впізнати себе.
Наша вистава називається “Ведмідь.
UA”, а не просто “Ведмідь”, як п’єса Антона Чехова. Тому місце дії (Україна) закладено вже в назві. Певною мірою цю виставу можна назвати продовженням та розвитком теми спектаклю про графа Каліостро, яка нам з заслуженим артистом України Віктором Кошелем, як режисерам-постановникам, дуже сподобалася. Але це все ж таки інша історія, дуже сучасна і актуальна саме сьогодні.
Ідея цієї вистави народилася влітку, коли ми з Віктором відпочивали у Чорногорії, де відбувається фестиваль “Котор- Арт”. Ми намагаємося не проґавити жодної театральної події цього міжнародного проєкту. Нас вразила моновистава за Чеховим і захопила ідея зробити власну українську самобутню й неповторну версію цього твору. Коли повернулися до Києва, то вже у вересні розпочали сезон з втілення у життя своїх намірів. Під час репетицій відбулася заміна актора, що мав грати Смірнова, і все стало на свої місця.
Ми ніколи не доповнюємо світових шедеврів своїми авторськими текстами. Але фішка КХАТу — це відтворення подій, які є в п’єсі, але відбуваються за лаштунками, або просто без слів. Ми ставимо те, що написано в автора, треба тільки уважніше читати. Це, на мій погляд, і є справжня режисура. Не дописувати свої фантазії до текстів автора, а відкривати те, що єв його текстах.
вий стрій, але це було б дуже просто. А я хочу, щоб у кожного глядача виникали свої асоціації. Тому в сценічному костюмі героїні є лише натяки на події останніх років. Ми знайшли довге чорне пальто, схоже на шинель. На нашій героїні благенька українська сорочка, якій вже понад 50 років. У ній вперше виходили на сцену студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Вона створює певну атмосферу, бо просякнута потом молодих студентів, які в ній грали свої перші ролі. Берці для вистави подарували військові з Дніпра. Кожна річ на сцені щось означає. Приміром, вінок, який зробили зі справжніх квітів та трави, є символом молодості. На екрані бачимо зимовий пейзаж — та раптом на ньому зацвітають вишні. У цей
Одна з найглобальніших проблем людства сьогодні, про яку ми говоримо у виставі, це самотність чоловіків і жінок, які живуть поруч, але не сприймають одне одного через неідеальність кожного. Бог розділив нас на дві половинки — чоловіків і жінок, і це був його найкращий жарт. Наші мрії можуть здійснитися тільки тоді, коли ми в парі, коли приймаємо свою половинку, хоч би якою недосконалою вона здавалася б.
Для актора Володимира Волка (Григорій Смірнов) це була перша головна роль з таким великим текстовим навантаженням в театрі, до цього він більше працював у кіно. Його природна привабливість, притаманна йому органіка, зовнішність позитивного персонажа, почуття гумору, що співпало з почуттям гумору одного з режисерів вистави, допомогли Володимиру зробити свого героя зрозумілим всім глядачам та симпатичним усім глядачкам в залі.
Для актриси Ангеліни Грищенко (Лукерія) це теж перша серйозна роль в театрі, яка була створена власне під неї, з урахуванням її психофізики. На першій прем’єрібенефісі Тетяни Лозіної майже кожна реприза молодої виконавиці викликала сміх та оплески. Ми, режисери, намагалися створити максимум ситуацій, в яких вона б могла розкрити свою акторську обдарованість. На другу виконавицю цієї ролі, Тетяну Бучацьку, ще очікує випробування сучасним прочитанням Чехова. На першій прем’єрі вона грала невеличку роль Одарки, яку в наступному складі виконуватиме актриса Валерія Московенко.
Сценографія вистави — це сімейний склеп, де під портретом померлого чоловіка, що зраджував і не кохав свою дружину, живе весільна сукня та гротескно величезна конвалія. Костюми та пластика підкреслюють принади жіночого царства, в яке потрапляє головний герой сновидінь їхньої хазяйки.
Найближчу історичну подію, яку готує
КХАТ, можна буде побачити 13 березня удень народження нашого театру — найновішу версію програмної вистави, КХАТівської візитівки — “Чайки” Антона Павловича Чехова в головній ролі з легендою театру і кіно, яку визнав і нагородив навіть Голівуд, народною артисткою України Ларисою Валентинівною Кадочніковою.
час ми говоримо про молодість, а молодість — це весна життя.
Також на екрані можна побачити героїв вертепу. Ці персонажі у кожного викличуть свої асоціації, але Ірод, напевне, багато кому нагадає президента нашої північної сусідки. До речі, у “Вертепі” Пантелеймона Куліша також йдеться про Московію. А один з персонажів нашого “Вертепу” — Козак — оперний співак, Герой України Василь Сліпак.
Вистава пройшла вже чотири рази. І щоразу вона творчо зростає. Щораз додаємо щось нове. Можливо, змінимо відеоряд. Хочемо представити нашу нову роботу на театральних фестивалях.
Сторінку підготував
Едуард ОВЧАРЕНКО
Новою роботою Класичного Художнього Альтернативного Театру стала вистава “Ведмідь.UA” за Антоном Чеховим. Вже традиційно нову постановку представили в Будинку актора. Вистава стала бенефісом однієї з провідних актрис театру Тетяни Лозіної.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
