Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У розкритих долонях я долі – · мені високо, як на престолі”. Читацьке віче 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗

Життя продовжиться завтра

Слово Просвіти, №10 за 2021 рік

Дмитро Павличко Кожному (i собi) читачевi Лесi Українки Збагни її безмежжя духу, Її життя iз трьох проклять – Неволю, гiркоту, недугу – I хай тебе думки болять! Хай батогом їх сполосує Жада великої мети! Її не клич до себе всує, А сам до Лесi долети! Iз нею стань на трудогорi Свойого сяючого дня, I мозком ти врости у зорi, Як у горiх вроста зерня! Iз серця вирви сумнiв потай, Неначе заржавiлий цвях! I сто разiв спiткнись-пошпортайсь Не в славi, а в її словах! Розбий свої тендiтнi стопи У скелях дум її – розбий! Не гнись в поклонах до Європи, Бо ти не єсть жебрак слiпий! Iз нею ти – всесвiтнiй генiй – Доглянь заобрiйнi вiтри, Як радiй у пiтьмi рентгеннiй, Усе, що сховане, уздри! Ти син її – не пасербина, I знай: тебе ми проклянем, Якщо твоя зiгнеться спина Пiд гранiтовим тягарем, Що пiднiмала жiнка квола; Неси його в чужi свiти – Похиленi у працi чола Вогнем досвiтнiм освiти! Ти не шукай плиткого броду, Над плесом не чекай зими! Собi iм’я свого народу Навiки, як вона, вiзьми! Вiзьми не в сiру паспортину – Вiдчуй його помiж легень, Як мати вiдчува дитину Перед пологами за день! I бережи його, як Леся, Для всiх народiв i вiкiв, I смiливо ступай на леззя Гадючих пiдлих язикiв! Роди новий народ, а стогiн Народження розчав на щем, Щоб ворог, iдучи на погин, Не тiшився твоїм плачем! Не пофальшуй! Будь камертоном! Затям: грядуть новi бої! Ти костi поклади бетоном Під вічний пам’ятник її. Юлія ТКАЧОВА *** “Опромінена часом” Л. Голота Опромінені часом люди ходять у масках. Відвернутися вчасно від обіймів – це жаско! І здивована птиця позирає з гіллячки: “Чом закриті всі лиця, лише погляди лячні?” Вітерець приголубить і погладить волосся. Від смертельної згуби Вберегти не вдалося… Пташка вгору знялася чи душа полетіла? Світ живе в позачассі з покаліченим тілом. 17.04.2020 *** Кажете, що хата моя скраю? Може й так. Та я напевно знаю, що людська кожнісінька провина – це мій біль, в якому я теж винна. Всі рядки мої, жагучі письмена, кожна літера – ваш гріх – моя вина. 06.05.2020 Колись Ми проминальні – це простий урок. Це твій, любове, невловимий крок. Колись і я прозоро тут стоятиму… Лише тоненько – чуєш? – пахне м’ятою. Вдихни і заспокойся – не журись! Зустрінемось. Обіймемось. Колись… 14.05.2020 *** Поезії крилечко золоте! Душа квітує пишно, як у травні. Слова в мені підсвічені, проте навчитися літати треба вправно з птахами, щоби небо доторкнуть! Я мріями своїми, вони – зором. Іду стежиною, проходжу свою путь, та думкою постійно прагну вгору. 31.05.2020 Виклик Вітер куйовдить волосся, мокре лице від дощу. Щось і тобі не збулося! – Тихо іду і мовчу. Вперто пройду крізь негоду, сльози небесні зітру. Стріну любові я вроду й смерті нахабну мітлу. Та не страхатимусь більше, як завивають вітри: Слово. Кохання. І вірші. Зайве – візьми і зітри! 13.06.2020 Вечір Накидає повільно вечір Темно-синю пухнасту шаль На великого міста плечі. День закінчився цей, на жаль. Та життя продовжиться завтра: Кава зранку, дитячий сміх. Зачаровує вічна мантра – Вечір знову на місто ліг. 17.08.2020 *** Я молюся за тебе у травах! Кожній квіточці в серце загляну. Ти прийшов, наче сонячний спалаху життя моє зимне і тьмяне. Я молюся за тебе хмаринам, відчайдушно краплини збираю! Невагомо у небо полину напувати пташину зграю. Кожну квітку ім’ям твоїм кличу, несподівана літня злива – все тут гарно, яскраво, незвично! Я молюся. Кохаю. Щаслива!.. 22.09.2020 *** Душа дитинно тягнеться до тебе, вбирають очі твій кохання блиск. З тобою поруч – більшого не треба. Усе було до нас, було колись… А нам здається, що любов між нами – то диво на усенький білий світ. Минають дні, проходячи роками – ми їм щасливо дивимося вслід. 30.09.2020 *** У розкритих долонях я долі – мені високо, як на престолі. Мені легко, мов пташці у хмарах – ми з тобою – закохана пара. А на серці так ясно, весняно – мені молодість в очі загляне. Щось немає в житті? Надолужим! Бо зі мною ти, любий, в подружжі. 05.10.2020 Надих Наповнює кімнату срібна тиша, стає хвилина кожна все густіша, неначе та хвилинонька остання! …вже ллється на папір моє писання. 08.10.2020 Доля Розчахнута доля навпіл – долоні з обох сторін. Великі прозорі краплі й безмежжя бетонних стін. Тут літери, творчість, книги і дивний кохання цвіт. Немає ні зим, ні криги – лиш долі зійшли з орбіт. І що я маю зробити? І що я можу змогти? Малюк у яслах сповитий, тож будуть інші світи! 16.10.2020 Сон Я прокинулась в казці: сніг у танго пішов. Ми зимові обранці! Де ж сліди підошов? Кришталеві дерева і синичка в вікно. А життя, наче мрево… – Де ж реальність? – За склом. 15.12.2020

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин