“У розкритих долонях я долі – · мені високо, як на престолі”. Читацьке віче 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗
Ношу трійцю імен у душі
Слово Просвіти, №10 за 2021 рік
Дмитро ПИЛИПЧУК, член НСПУ, заслужений працівник культури України
25 лютого 2021 року світ відзначив
150-річчя від дня народження геніальної Лесі. (Підкреслюю: геніальної, а не “відомої”, як згадували деякі працівники радіо, для яких Леся – не “геніальна”, не “славетна” і навіть не “видатна” чи “визначна”, а просто “відома”).
А мені згадалося, як ранесенько 1 серпня 1963 року, у день 50-річчя від дня смерти Лесі Українки, я, хлопчина з подільського села, йдучи на перший вступний іспит до Київського університету, купив у кіоску “Літературну Україну”. Першим текстом, який прочитав перед іспитом, був вірш Дмитра Павличка “Кожному (і собі) читачеві Лесі Українки”, що й визначило тему твору, яку я обрав для себе на тому іспиті. Не пам’ятаю, чи цитував я його в екзаменаційному творі, але вірш вразив мене на все життя. І ще одна подія сталася зі мною того дня: на літературному вечорі в театрі Лесі Українки, присвяченому великій поетесі, я почув цей вірш у виконанні самого автора, а Олесь Гончар, який вів цю академію, написав мені автограф на новенькому виданні його роману “Тронка” у прекрасній суперобкладинці. Відтоді ношу цю трійцю імен у душі як благословення увійти до храму українського Слова і Духу.
Подаю текст згаданого тут вірша, який допоміг самоідентифікації не одного покоління українців, в останній авторській редакції поета-класика. Цим віршем принагідно вітаю всіх, хто відчуває свою належність до того самого роду і народу, що й Леся, і самого автора такої пам’ятної поезії – Дмитра Васильовича Павличка!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
