Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Сила духу незборима”. Ми чинимо опір значно дужчому за визначенням агресору, ворогу. Але ми нездоланні, незламні, поки ми в дусі стоїмо”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Перемога на засадах справедливості ніколи не девальвується Чому ідеї Сковороди актуальні сьогодні

Слово Просвіти, №10 за 2023 рік

У ніч проти 7 травня 2022 року російські терористи завдали ракетного удару по Національному літературно-меморіальному музею Григорія Сковороди на Харківщині. У пожежі, що охопила приміщення музею, вигоріло 280 кв. м, але зовнішні стіни будівлі та статуя поета, що стояла водній з кімнат, вціліли. Як і прострілений у бронзове чоло та скроню пам’ятник Тарасові Шевченку в Бородянці під Києвом, статуя філософа в селі Сковородинівка на Харківщині стала символом війни рф з українською культурою та національною ідентичністю. Після того, як світлини статуї Григорія Сковороди на тлі згарища, що залишилося від музею, облетіли світ, вкотре стало очевидним, що на цій війні воюють не тільки солдати й армії, а й національні символи та наративи, до яких належать і Тарас Шевченко, і Григорій Сковорода, 300-річчя від дня народження якого Україна відзначала саме в 2022 році. Війна рф проти української культури й історії промовисто показує, наскільки символи є важливими, як вони дратують окупантів і наскільки все українське не сприймається ними. Оскільки імперська логіка будується на викривленні минулого, то, безумовно, Григорій Сковорода, разом з іншими діячами, які уособлюють українську національну ідентичність, сприймається ними як ворог. Як солдат на культурному, історичному фронті. Про Григорія Сковороду спілкуємося з доктором філософських наук, професором, провідним науковим співробітником Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Віталієм Шевченком та доктором педагогічних наук, професором, ректором Хмельницького інституту соціальних технологій Університету “Україна”, головою Подільського товариства ім. Г. Сковороди Михайлом Чайковським. Приводом для зустрічі стала книга поважних науковців “Феномен Григорія Сковороди і сковородиністика на позвах часу”, яка щойно вийшла друком з нагоди 300-річчя славетного українського філософа. – Чи актуальні думки Сковороди для на8 шого сьогодення, зокрема, воєнного часу? В. Ш.: – Сковороду можна назвати во8 їном духу. Це християнський мислитель, людина, яка вірою і правдою слідувала Бо8 жим обітницям. Його знамените “Світ ло8 вив мене, та не спіймав” є найкращим під8 сумком його життя. Інша річ, що хотів то8 го чи ні, Сковорода залишив у скарбниці вітчизняної духовної культури ті надбан8 ня, спадщину, які неабияк можуть знадо8 битися будь-якій людині, незалежно від того, чи є вона християнином, чи просто цікавиться духовною культурою. Бо окрім того, що Сковорода був християнським мислителем, він вправно послуговувався і античною спадщиною, і набутками індобуддійської цивілізації. Тобто він допома8 гає заглибити погляд на все і вся в духовній культурі в найпосутніших вимірах цього слова. Сковорода – це ідеальний вираз українського національного духу, нашого субстанційного я. Він – частина нашого єства, горній вимір його. Але коли Сковороду допікали – пристань до визначеного стану – чи ти будеш окрасою церкви, чи на іншому служінні себе прославиш, він відповідав: “Якби я був хоч дрібку войовничої вдачі, то взяв би шаблю і пішов турка воювати”. Але його покликання, місія були іншими. М. Ч.: – Сковорода – це справжнісінь8 кий образ воїна. Так, як він обстоював свою філософію, свої бачення, – так і ми повинні поводитися в житті. Якщо ми ук8 раїнці, якщо мислимо себе українцями, українським народом, тут народилися предки наші, то ми мусимо це обороняти, щоб бути тими, ким ми є. А відповідно ма8 ємо розвивати країну і захищати її. Сково8 рода – воїн, усе його життя було захистом цінностей, які він декларував, пропагував і впроваджував. Якщо екстраполювати це на наше життя, то ми повинні не тільки декларувати національні почуття і гасла, ай практикувати їх. Захист – це найкраща практика, що мий показали рік тому – ніхто не вірив, ніхто не думав, а люд проявив дух українського народу – підсвідомо, масово. І бойовий дух привів до того, що всі песимістичні прогнози не справдилися, а українці переконали світ, що Перемога обов’язково буде за нами. Ми вже принципово виграли, тому що дух проявився. І в цьому прямі паралелі зі Сковородою, з його боротьбою за своє. Як боровся він, так і ми маємо боротися за своє культурне й національне. – Сковорода з козацького роду. Козак уту епоху був еталоном воїна. Що мислитель писав про козаків, як їх характеризував? М. Ч.: – Сковорода справді народився в традиційній козацькій родині, виріс в Україні, вивчився, їздив по світу, постійно повертався в Україну, що свідчить про йо8 го високий патріотизм. І помирати повер8 нувся до України, хоча мав можливість за8 лишитися під Орлом, у свого друга. Але Сковорода – людина Божа, посланник космосу в Україну. І він виконував набагато серйознішу місію – був матрицею українського духу. Він мало писав про своїх батьків, майже не згадував свого брата… В. Ш.: – Сковорода був залюблений в український етнос, мав козацьку етноген8 ну вдачу. І постійно шукав нагоди, щоб шанобливо висловитися про українців. І це підкреслювали навіть його недруги, яких він за життя мав чимало. Один із пер8 ших дослідників життя і творчості Сково8 роди Александру Гиждеу, послуговуючись матеріалами, які до нас не дійшли, наво8 дить тепер уже знаменитий вислів філосо8 фа: “Якщо ти француз, то французюй, як8 що ти німець, то німечствуй…”. І цей ряд він подовжив. Якби ми сьогодні поставили перед собою завдання знайти “формулу Сковороди”, то ці слова могли б бути пе8 чаттю його духу та матрицею мислення як на нинішні реалії. М. Ч.: – Тобто будь справжнім. Якщо ти українець – будь українцем. Сковорода – це образ, символ свободи, він нікому не покорився, окрім Бога, і все життя проніс свою свободу. А інший образ свободи – це козацтво. Між ними непряма, проте дуже потужна паралель, корінна єдність: у суті своїй, в духові. З одного боку, Сковорода – козацького роду, з іншого – божественно8 го. І все це разом об’єдналося в ньому в ду8 ховну свободу. – Найвідоміший філософський концепт Сковороди “Нерівна всім рівність”. Розкажіть про нього детальніше. М. Ч.: – З одного боку, це демонстра8 ція вищої божественної справедливості. Бог, як фонтан, справедливо і щедро роз8 ливає благодать для людей. А навколо сто8 ять, як каже Сковорода, рурочки-люди, вони різні. І ємності різні, і вхідні отвори різні. Хто здатен впустити в себе Бога – той має більше, хто не здатен чи не хоче – має менше. Але рівність полягає в тому, що всім дається максимум. А проблема люди8 ни – чи сприйме вона цю вищу благодать, істину, правду божественну, чи наповнить8 ся максимально. Ось приклад: велика російська держава – ємка, ресурсна, яка підрахувала, що максимум за місяць зможе нас завоювати. Але вона закрилася від благодаті Божої. Вони думали, що танків, літаків, людей, агресії буде достатньо. Проте вони категорично, принципово помилилися. Бо Україна, можливо, трохи складна, невпорядкована, але відкрита, вільна, щира країна, наповнена Божою благодаттю. І ми бачимо результат: черги в військкомати, добровольчі формування, люди, які танки спиняють руками, які виходять без зброї проти окупантів, не відчуваючи страху. Це прояви духу. Бо ми правдиві в серці своєму, в духові, бо ми українці і не маємо іншого шляху. В цьому паралелі зі Сковородою: масовий вияв його заклику до духу. А уявіть, якби всі читали Сковороду і намагалися жити за його “сродністю”! Порядку було би більше, адже на основних державних посадах завжди були б люди, які рівнем свідомості відповідають займаній посаді. І це ключові речі: ти здатний управляти військом – маєш успіх, і кожна дитина в школі скаже, що ти на своєму місці. І якби на кожній посаді так склалося – від Президента до найдрібнішого чиновника – ми були б прогресивною країною, ніхто б ніколи на нас не думав нападати. Це “сродність” Сковороди. В. Ш.: – Це чудовий, феноменальний меседж філософа – “Сила духу незбори8 ма”. Ми чинимо опір значно дужчому за визначенням агресору, ворогу. Але ми нез8 доланні, незламні, поки ми в дусі стоїмо. І поки ми огорнуті Божою любов’ю спра8 ведливості й добром. А ми сьогодні ніби в них купаємося. Перемога, здобута лю8 бов’ю, або базована на засадах справедли8 вості і добра, ніколи не девальвується. Во8 на назавжди, на віки. – 9 березня – день народження Тараса Шевченка, ще одного нашого Генія і Пророка. Що спільне і що відмінне у Шевченка та Сковороди? В. Ш.: – Звичайно, те, що Шевченко читав, “списував”, як він писав у своїй по8 езії, Сковороду ще змалечку, є прекрасним свідченням того, що феномен Сковороди, легенда про Сковороду пішла в народ і не оминула навіть маленького Тарасика, який у такий спосіб доторкнувся до нього. Інша річ, що сприйняття феномену Сковороди, в тому числі Шевченком, було неодноз8 начним. Одному з героїв твору Шевченка приписують непоштиві висловлювання про Сковороду та його життєву позицію… М. Ч.: – Шевченко, найімовірніше, чув перекази про Сковороду. Він не читав творів філософа, може, якісь окремі. А пе8 рекази – це перекази. Люди не дуже добре розуміли спосіб життя Сковороди, прос8 тим людям він видавався диваком. І ця дивність обростала всілякими нісенітни8 цями й ходила, як легенди, серед людей. Тому таке могло бути ставлення. Але з іншого боку – знайдіть в Україні бодай одну відому людину будь-якого періоду, яка б не торкалася творчості Сковороди. Поет, прозаїк, політик, громадський діяч, кожна поважна творча людина – всі намагалися осмислити феномен Сковороди. І, пропускаючи його через власне серце, вони писали різні речі – це природньо. Але що ж то за феномен, що кожна людина до сьогодні намагається його осмислити? Вже сам цей факт говорить про глибину й висоту явища Григорія Сковороди насамперед в українській духовній культурі. В. Ш.: – Микола Костомаров, коли хтось висловлювався непоштиво про Ско8 вороду, ставав у його обороні та відзначав, що в світлиці чи не кожного українця є

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин