Музи не мовчать! · “Завдяки українській місії фільм “Пекельні обійми” поширений майже у всіх країнах-членах ООН”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Пекельні обійми”. Звільняємось!..
Слово Просвіти, №10 за 2023 рік
Ранок 24 лютого 2022 року російські війська розпочали з ударів по мирних українських містах з різних напрямків, у тому числі з боку тимчасово окупованих Донбасу та Криму, а також північно-східного регіону. В Україні запроваджується воєнний стан... Що ж сталося?! Спробуємо озирнутися далеко назад, щоб з’ясувати, які історичні механізми задіяні в цьому сюжеті, що став сюжетом вселенським… Війна… рашистсько-українська війна! Без перебільшення термін “рашистсько-”…
Дмитро ЛОМАЧУК, кінорежисер, доктор мистецтвознавства, заслужений працівник культури України
Це нове явище, яке ми тільки сьогодні зуміли означити як явище. Його генеза значно глибша і заходить далеко за межі тридцятиліття нашої незалежності, відходить від тих дрібних політичних сюжетів, що мали місце в новітній історії України в протистоянні промосковських та національно зорієнтованих чи проєвропейських сил. Тому в документальному фільмі “Пекельні обійми” ми говоримо про сенс самої історії, який неминуче призводить до апокаліптичності… Формування порядку денного сучасної російської політики рідко обходиться без згадок про “російську народність”, “єдиний російський народ” як базис населення держави. Нерідко мова заходить про необхідність підтримки “представників народів Росії”, а також надання їм умов для розвитку елементів національної культури. Однак у більшості випадків при публічному тлумаченні поняття “російський народ” і йому подібних повністю охоплюються всі громадяни Росії, громадянство і національність тут ототожнюються. Загалом це концепція історії Росії, у якій чітко вказано місце завойованих народностей в імперському дискурсі, яка існує й нині. Це так звана теологічна і політична концепція “Москва – третій Рим”, яка стверджує, що Москва є наступницею Римської імперії. Світоглядну і політичну доктрину “третього Риму”, яка мала потужний вплив на історію християнської цивілізації сходу Європи і центру Євразії, сформулював головний ідеолог великого князя Василія ІІІ Івановича православний чернець Філофей Псковський (близько 1500 року). Ця ідеологема і стала смисловою основою месіанської світоглядної концепції періоду формування Московської централізованої держави, а також постає прологом усієї філософії російської історії. Концепція обґрунтовується тим, що вони єдині є спадкоємцями справжньої віри Христової, принесеної Андрієм Первозванним на наші землі. Фактично формула, що стала чинною і задіяна сьогодні в тій страшній трагедії, якої зазнали українці в Бучі, Ірпені, Маріуполі, Ізюмі і на всіх землях, які опосіли нинішні московити. Вони йшли з одним прапором – прапором часів Філофея та Івана ІV Грозного… Про все це – у документальному фільмі “Пекельні обійми” (сценарій Павла Мовчана, режисер Дмитро Ломачук). Фільм створено Всеукраїнським товариством “Просвіта” ім. Тараса Шевченка та Об’єднанням кінематографістів “Кінологос” завдяки неоціненній допомозі Миколи Голомші, Василя Даниляка, Віталія Антонова… Перших два прем’єрних покази стрічки відбулися 28 лютого 2023 року в місті-герої Гостомелі, мешканці якого сповна пізнали жахи наслідків “світоглядної і політичної” доктрини “Москва – третій Рим”. Це містечко на околицях Києва першим прийняло жорстокий бій із рашистами 24 лютого 2022 року. Гостомельці пройшли окупацію, знищення домівок, вбивства рідних і близьких, біль та розпач… Своїми враженнями діляться присутні в залі глядачі.
Ольга Успенська, почесний працівник культури України, авторка творчого проєкту “Відродження починається з духовності”, володарка міжнародної мистецької премії ім. Валентина Михайлюка: – Знайомство з творчістю режисера Дмитра Ломачука відбулося досить давно. Цікавлюсь усіма експедиціями, дослідженнями, новими цікавими й повчальними стрічками та презентаціями в Інтернеті. А 28 лютого 2023 року відбулося ще одне, нарешті очне знайомство з новою документальною стрічкою “Пекельні обійми” у селищі-герої Гостомель. Усім нам було цікаве розуміння історії країни, що прийшла до нас як загарбник, вбивця, злодій, ґвалтівник. Кожен із нас опинився в епіцентрі цих історичних подій. Перегляд стрічки змусив кожного задуматись про розуміння подій у світі. Ще були розмови про громадянську пильність, що кожному з нас треба не ховати шаблі та згортати бойові знамена, а долати безвихідь, зміцнювати дух та, нарешті, зрозуміти, який сусід поруч. Прикро, що таких зустрічей із показами кіно обмаль, а головне – їх немає на широкому екрані для загалу. Чому жодної копійки на зйомки не виділено державою? Хіба не потрібні нашій державі подібні історичні екскурси, густо пронизані глибинною національною свідомістю, міцно укоріненою та засвоєною українцями на генетичному рівні? Щиро дякую творцям стрічки за духовне збагачення.
Ольга Ходацька, членкиня Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури: – Після завершення показу стрічки в залі якусь мить панувала тиша. Кожен гостомелець/гостомелянка, заглибившись у спогади, аналізував пережите, що, мов коралі, нанизувалось на струни серця, зіставляв побачене й почуте з тим, що пережив сам під час окупації чи почув від родичів, знайомих, сусідів, бо імперія зла не тільки поклала руку на плече кожному, а й затисла в пекельних обіймах. Дмитро Ломачук емоційно розповідав про історію створення фільму, про свою місію – просвітницьку діяльність, адже на рахунку режисера понад 100 фільмів про українців і для українців. Сценарист Павло Мовчан стверджує, що “сенс історії полягає в тому, щоб зреалізувалися всі духовні сили і всі світові суперечності були з’ясовані, і весь людський інтелектуальний запас був зреалізований для того, щоб зрозуміти, що людина себе або вичерпує, або має продовження у різних формах існування і в різних формах державності”. Обговорюючи фільм, гостомельці ділилися пережитим, зокрема про невичерпність людського ресурсу, силу доброти й милосердя, яка додавала людям, загнаним рашистами в підвали, міцності духу й жадоби до життя. Спостерігаю за емоціями глядачів, коли демонструються кадри, як Кіріл благословляє росіян на вбивство українців, і серце вискакує з грудей, адже в залі є люди, які втратили рідних, близьких і самі були за волосину від смерті. У момент, коли на екрані було продемонстровано, як у людей забирають худобу, зерно, мої нерви дали збій – я розплакалася, згадавши ті 15 днів, які я з рідними та сусідами в холоді-голоді провела в підвалі одного з будинків окупованого Гостомеля, бо в наших квартирах на правах господарів осіли рашисти, повибивавши скрізь двері, знищивши наше майно, залишивши не тільки на стінах, а й у наших душах свій ганебний слід – Z. Про це я написала оповідання “М’яка сила душі”, в якому йдеться про
Тетяна Негрій неймовірну силу єднання, взаємопідтримки українців і силу протистояння рашистському злу… Росія думає, що, знищивши наші школи, музеї, театри, вб’є українськість у нас. Ні! Ворог відправляє патріотів у фільтраційні табори, вбиває, депортує, нищить людські життя. І цей почерк тягнеться ще з часів Петра І. Павло Мовчан зазначає, що “ми є протидія так званому “третьому Риму”. “Третій Рим” буде знесено, бо москва ніякий не “третій Рим”! Сьогодні українці звільняються з тих пекельних обіймів росії зі зброєю в руках, на жаль, втрачаючи найкращих...
Окрасою творчої зустрічі став виступ народної артистки України Тетяни Негрій, яка веснянками закликала переможну весну в Україну, красивою піснею доторкнулася до обпалених війною людських сердець, подарувавши їм прекрасні миті радості. Було ще багато розмов у глядацькій залі, чимало запитань до авторів документальної стрічки і відповідей на них, слів подяки за такий потрібний нині і для прийдешніх поколінь фільм. Адже це наша історія: хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. На завершення культурно-мистецького заходу начальниця відділу культури, молоді і спорту Гостомельської територіальної громади Катерина Павленко від імені присутніх подякувала авторам документальної стрічки, учасникам заходу і подарувала сувеніри. Водночас із прем’єрою документального фільму “Пекельні обійми” в Україні відбувся показ його англомовної версії на іншому боці планети Земля – у США, точніше – в Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку.
Меланія Іщук, заступниця голови Національної Ради жінок України, почесний працівник культури України: – Багато українців війна розкидала по всьому світу. Вони щораз переконуються, що багато неправдивої і антиукраїнської інформації ллється зі ЗМІ країни-агресора. Далеко не всі люди можуть відрізнити, де правда, а де брехня. Якось в інтернеті натрапила та переглянула документальний фільм “Пекельні обійми”, і щось всередині мене стрепенулось, захотілось закричати: “Це має знати увесь світ!”. А ще так співпало, що голова Національної Ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська саме в цей час перебуває в Нью-Йорку, багато працює з місіями ООН та з чисельними українськими громадами діаспори США. Я негайно зателефонувала пані Людмилі і повідомила про своє “відкриття”, і ми вирішили, що цей фільм має бачити якомога більше людей у світі. “А ще для кращого сприйняття людьми, які не володіють українською мовою, було б добре адаптувати фільм англійською”, – порадила я, хоча розуміла, що це не так дешево. На це Людмила Андріївна з гумором відповіла: “Буду колядувати!”. Вона оперативно показала фільм у кількох українських громадах США, де зібрала необхідну суму для перекладу дикторського тексту та синхронів, озвучення, монтажу тощо. За два тижні в студії Дмитра Ломачука фільм було повністю адаптовано для англомовного середовища. Ця версія була терміново передана в Українську місію при Організації Об’єднаних Націй, де транслювалась у кулуарах і секціях. Завдяки українській місії фільм “Пекельні обійми” поширений майже у всіх країнах-членах ООН. Сьогодні ми звільняємося з цих “пекельних обіймів” зі зброєю в руках, на жаль, втрачаючи найкращих… У Господа всі рівні і перед Господом всі рівні. Ми маємо можливість сьогодні донести саме цю істину! Москва – це погніздовище всього того, що пов’язане з насильством. Слово і господня молитва єдині нас утішають і надихають, дають можливість вірити у формулу – Україна переможе! А самозваним братам кажемо: “З мокші вийшли, в мокшу і підете!”. Живімо життя! Бережімо рідних, творімо свою історію, наближаймо Перемогу, захищаймо Україну! Слава Україні!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
