Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Особиста україноцентричність абсолютно не залежить від регіону”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Качанівка нагадує Білий дім…

Слово Просвіти, №10 за 2023 рік

Завдяки культурному центру “Український Дім” (Ukrainian House) у Вашингтоні відкрито фотовиставку “Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону”. Автором художніх робіт є відомий ентузіаст, власник “Соколиного хутора”, що біля знаменитої Качанівки, Микола Череп. Він розповідає: “Виставка – це 62 фотокартини (світлини 2007–2021 років), у центрі уваги яких виступає монументальна ар- Сергій ЛАЩЕНКО Що ж за цим стоїть – любов певної частини українців до театральних ефектів? А, може, це закономірний порух козацької душі? Коли на теперішніх захисників України дивляться з небес душі загиблих козаків-характерників, то дехто цей погляд таки відчуває... А відтак підсвідомо підлаштовується під військову моду наших войовничих предків. Все це сигналізує про внутрішні зміни, які відбуваються з учасниками російсько-української війни. Особливо, якщо людина і раніше була україноцентричною. Причому, що цікаво, ця україноцентричність абсолютно не залежить від регіону. Так, Олександр Шипілов народився в селі Широкому під Сімферополем, тобто був кримчанином за місцем народження. У 9-річному віці він із родиною переїхав на Луганщину – батьківщину матері. Це не Волинь і не Галичина, навпаки – близько до Росії. У відповідному віці Сашко відслужив строкову, потім закінчив Казанське військове танкове училище. У 1990-му отримав погони лейтенанта, був направлений у танковий полк, що базувався в Білгород-Дністровському. Там застав розвал СРСР. Там же Олександр одним із перших прийняв присягу на вірність Україні. Чому кримчанин з російським прізвищем приймає присягу одним із перших? Очевидно, давалося взнаки щось внутрішнє, героїчно-козацьке, принаймні, по лінії матері. Тут варто процитувати самого “Козака Росомаху” – так інколи підписувався, спілкуючись із друзями, підполковник танкових військ Олександр Шипілов. Тож послухайте його розповідь про буремні події 2014 року: “Коли в моєму рідному Криму запахло неспокоєм, я зрозумів, що моє місце в армії. У військкоматі відповіли, що на старших офіцерів рознарядки немає. Почув по телевізору, що в Києві формується добровольчий батальйон “Донбас”. Того ж дня увечері поїздом вирушив до столиці. У Нових Петрівцях, де формувався підрозділ, нас зібралась велика кількість. Жили в дірявих хітектура та незабутні пейзажі мальовничого парку садиби XVIII – поч. XX ст. “Качанівка” (Чернігівська обл.), поряд з якою мені неймовірно пощастило жити”. Завдяки гармонії парку, вишуканості архітектури, щедрості та гостинності господарів, унікальна Качанівка майже 100 років була осередком культури і просвіти, місцем тяжіння та творчого натхнення для художників, композиторів, істориків, письменників, науковців тощо. Одним із найшановніших гостей був Тарас Шевченко, який, за історичними фактами, відвідав Качанівку щонайменше чотири рази. З 1981 року Качанівка – Національний історико-культурний заповідник, територія якого займає 560 га. Кожен гість, незважаючи на те, вперше він тут чи всоте, відкриває для себе нові сторінки історії України та відчуває цілющу силу чарівної української природи. Особливо контрастною є Качанівка для тих, хто приїздить із великих міст, адже тут зупиняється час, відпочиває тіло й душа, приходять відповіді на життєві запитання. “Через свої фототвори, – каже Микола Череп, – я маю на меті познайомити громадян та гостей США, які всіляко підтримують українців в цей надскладний

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин