Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №11 за 1995 рік

Слово Просвіти, №11 за 1995 рік

| ТЕ ' "кеб 4 і І! ЧЕ тюп я шо 1 то М очі "А - "те Ря Щ У - РІ ЦІ Ра й -. б - й -б Уч 3 - ". -й г - | зойк ть - З. С о ДУ - СР "луню -Сі ї. , з суб ума | ро Хі ї г чо а ., У и ПР уч зм) Че піні В ї -ре «Ії народністі єдина іВНньоОруська І да зн 20 г ок 3 НІ с! ЗОДИ | (С 1 б . Х ПЕ Х внаслідок феодальної роздріОненост монголо-татарської навали та ПОЛЬСЬьЬКО питовСськоО!: експансі розпадається на Трі і з ре - )4ІНСЬ ї ЗІЛС | Першу, тобто російську мову, вважалиєдинок пра ок - тої С! | ї - | 1 5 "С а українську та Оілоруську мови як Так ЩО давньоруську мову російські! вчені називали превнерусским язьшіком з російську моє -- русским ЯяЗзьком Звідси випливав їх висновок «те що ВвІДКОЛОЛОСЯ, ПОВИННО Назад повернутися до свого кореня, влитися в русскоєе море», тобто має відбутися «злиття мов» у єдину, а саме в російську Але ж історикам усього світу, 8 тому числі и російським, відомо, що до часів царювання Петра ! Росія називалась Московією. Відомий український поет ХМІ ст. Себастіан Кленович у поемі «Роксоланія» (1584 р.) писав, що «славна Русь (тобто Україна) простягається до темних московських лісів». із розпадом тоталітарної системи та утворенням Української держави українські мовознавці вирішили по-науковому ПІДІЙТИ до вивчення давньоруського періоду в ІСТОРІЇ східних слов'ян і їх мов. У зв'язку з цим Інститут української мови, інститут мовознавства їм. 0. О. Потебні та інститут археології НАН України разом із Ніжинським педінститутом ім. Гоголя провели в квітні 1992 р симпозіум із цієї проблеми. Запрошені вчені Москви, Санкт-Петербурга та Білорусії не прибули на цю конференцію. Минулого року в грудні вдруге зібралися вченіякакадемічних інститутів, так і науковці з різних міст України, Білорусії та Росії. Як у Ніжині, так і в Києві на конференції більшість науковців обгрунтовували положення про те, що давньоруської народності як певної етносоціальної одиниці насправді не було, а існували східнослов'янські племена зі своїми близькими за структурою, але не тотожними мовами. «Чи можна серед них виділити саме ті племена, в яких виявляються проукраїнські етнічні риси?» -- поставив питання акад. В. М Русанівський. | ВІДПОВІВ «Звичайно можна Інша річ початок їхнього існування. Одні дослідники відносять його вже до У ст н.е (час розкладу східносСлЛОВв'ЯНСЬКОЇ ЄДНОСТІ інші - до Х-ХІЇ ст., щетнші, зокрема російські -- навіть до ще пізніших часів». Це ті, про які я говорив на початку, що мріяли та мріють про злиття східнОСЛлОоОВ ЯНСЬКкИХ МОВ В Одну -- російську Якщо йдеться про мовну ситуацію в Київській Русі, то вона мала, на думку більшості дослідників, такий вигляд Була церковнослов янська або староболгарська мова, якою Кирило й Мефодій переклали богослужбо ві книги гякОоЮ Вели бОГОСЛУЖІННЯ після прийняття християнства 8 КИМІВСЬКІЙ РУСІ Дле основною розмовною мовою народ) який заселяв простори від Закарпаття д Дону й від Прип'яті до Причорномор я бул українська мова Звичайно, вона не була імимало В ній було таки пексичних | граматичних 1 Лементів, які такою. Як сучасна розвитком не Я Ререглися Прооте п ОСНОВА чері і сТтОЛІТТЯ ПереходиЛла від ІОКОЛІММИЯ ПОКОЛІННЯ б згачуючись новими лексичними епементами та вдоскомалюючись у "раї Ї і, ІНОМУ І СТМЛІСТИЧІ "им РпВиИпгаіжі б І ГІ І наших ДРІЇ Копи ж виникла українсь! Існує чимало її ТЕТ Й ете| 1318 дле - зупинимо янатТти,няка, Ма Шу ДУМКУ йнкх М СТА ЄДИНА оаейннійнан ВОНО нн ПЕРА по Вітоємо БУРЯЧКА АНДРІЯ З АНДРІЙОВИЧА з /0- річним ювілеєм і бажаємо йому здоров'я То золотого ужинку на ниві рідного слово! Гозетао «Слово / Просвіти» СЬОГОДНІ оприлюднює НОВУ статтю вченого і бажає мому довгих років творчого, наотхненного життя 5; РОСИ | води! ВІ 11 РІ - 1 І ПОЛІ | деТоО о" І ІД НІ | Її І, «ТЕЛЕ! | Г) Я ТІ - ІДТИЧНОММ ІК І ІНОМ 1аді. | ГП І НЮГ ся Гб | еннам ні С «ТОЇ го Пп | я. У ГІ "ЛЯ І п Пп Таї У | | | | ГгомПп ІДНА І 1/ піВденни | ІЗШОЇ Є! " ЗЮТ1 ї | 11 1Л і-й ; І | ! і І |) Г) ( чекії "І у0лгарські п | | ПИТ Її 1 У ВОДІ ісМмРІ РІС МИЛО ТОТОТІ ЗНМ ЦІ і . и рост ПЛ мен | | пи ПОЧаТОІ ООСІЙСЬКОМУ НаРрОДОВІ ІЇ00 союз українських племені! іх МОВУ, ЯКІ Уиоуатеї 7 ХТВОРІ іІЛли УуКраїнський народ. можна говорити починаючи з МІ ст Те саме можна говорити и про союзи початок формуванню ОФілоруського и росіиського народів І їх МОВ, ХОЧ МІЖ українськими та біЛлОоруськими племенами того періоду було більше спільного, ніж відМІННОГО, ТтиИМЧасом як між українськими та ростіиськими племенами вже тоді могла бути значно більша різниця У МІ-МІЇ ст. у східних слов ян виникають державні об'єднання -- племінні князівства, а також територіальні князівства, до яких належали різні племена або їх частини Центрами таких князівств були міста: у полян -- Київ, вільменських слов'ян -- Новгород, у кривичів -- Смоленськ і Полоцьк, у сіверян -- Чернігів таїн. Про одно з державних об'єднань давнішого (до Київського) періоду арабський літописець Х ст. Аль Масуді писав так »«3- поміж цих народів один за давніх часів мав владу, князь його звався Маджак, а сам народ валінана "очевидно, волиняни?). Цьому народові за давніх часів корилися всі ІНШІ слов'янські народи, бо влада була його, а інші князі його слухалися» У зв'язку з дальшим розвитком суспільствай потребами оборони та боротьби проти нападів ворогів із Київського та Новгород. ського князівства ЇХ ст. виникло велике князівство з центром у Києві - Київська Русь, яке за князя Володимира (978- 1015) досягло найбільшого політичного розквіту, об єднавши всі східнослов'янські племена Але чи можна говорити, що після цього об'єднання племен виник монолітний народ? Звичайно, ні. Різниця й далі продовжувала існувати, тому говорити про якусь давньоруську народність Є безпідставним, науково необгрунтованим. Інша справа, коли идеться про давньоруську мову. Під цим терміном більшість сучасних дослідників розуміє пітературно-писемну мову східних слов ян, в основі якої лежала староболгарська, тобто церковнослов'янська, мова, що мала південно-СХІДНОСЛОВ ЯНСЬКУ фонетику, активно вбирала в себе лексичні и морфологічні особливості тих оСХІДНОСЛОв'анських діалектів, які мали Центри розвитк писемності. Разом із тим є чимало мовознавців, особливо російських, ЯКІ перебільшують вплив тогочасних розмовних племен, ЯКІ дали ре, оплементів у свіІТСсьКИХ ТВОРАа» (ак «рРУуСЬКаО правда ПІТОПИЇ - «ПОВІСТЬ ВрРем ЯНИХ ЛІ давньоруські грамоти (лово 0 полю Іігоревбім» 1 | твердяті що ВН ПОРУ ЗКИЙ НОДОД 1 гум ЛП Павньорусі мова розуміючи під цим терміном розмо! Моб 1 о народу ШПе було ВИГІДНО Дим і. РУТ РІ к 1111 пероминли НІ ЗА У перерооривши а КОСІЮ, | Таким чином «ДРТ й ПОСТІ 4 П|ИІ Нор УКО) Та ста" ритори Т, ПАОАТЬКІВ ШИНУ ! і, й україни! ПОДМИ ЛО 0 НОТА ТРІТО. 1 Птератури АТеТтІТО 0.4 "11 і Русі 0. О. Шахматов, ! Во дич В М. СТІ Іс їРІ і гнювалпи тим "По п О ОСНОВІ |! 13 на мова Києва, койне, ТОчніми МОЇ МОВНА СИТУАЦІЯ | | ІМ Сс РТ б (ІС ІОВО | -Ї - | ппитнеА ї ої"Гов: гІСТО р. т ТУ | - | - Ту - | | - | | ' ри - , Ї (С ч1,1б я - ПІ - Тав і ї | | К ілтіяСьКоОЇР і - Н -| ЕТ «РР І СХІЛПНІ Ч« То гій О| В | ТУПАЛІ «ї і Кі 1 Лавровський 0 Я Черних Н.| Аванє . В С мноградоє ТАБ намагаючись доказ що вонавиникла са! оба НІМ ШЛЯХОЇ 3СкКІЛЬКИ в розмовній мові Східних СсЛлОовян різни 0 РА І, Ра І Думку НЕ було помітних відмІННОСТЕеЙ аж ДО ХІМ СТ Коли 988 р. княЗь ВоОлоди! Мр о рестив Русь, він, якзаписано в літописі, "нача пОИмМаті У нарочитом чади дДьТти М даяти на учениє книжноє», Як правильно зауважив проф. 1 П Ющук ІЗ цього приводу, дптей князів 00Я0 воїнів, купецтва, священиків учили 8 цих школах не мови смердів, а церковнослов'янської (староболгарської) мови, якою були написані божественні книги. Одні опановували її краще, інші - гірше, але вже між собою, щоб відрізнятися від простолюддя спілкувалися якщо не чистою церковно слов'янською, то церковнослов янськоукраїнським суржиком... | саме цей суржик воїни, тивуни й посадники несли в завомовані землі, що були заселені угро-Фінськими племенами: Суздаль (1024 р.), Ярославль (1071 р.), Рязань (1095 р.), Владимир (1108 р.), Москву (1156 р.) тощо». Цей мав на увазі російський мовознавець акад. О. Шахматов, коли писав: «Родина нашего великорусского азька -- Болгария. Но образовался он в Киеве. гдеиспьтьвал впервьм благотворног влияниє народном средь, окончательно 8 Москве», Звідси в російській мові така велика кількість староболгаризмів -- фонетичних морфологічних : лексичних. Дехто з мовознавців пояснює це тим, що нібито воні були привнесені,з книг як ООГОСЛУ жбови Так І СВТСЬКИХ Д ЧОМУ ж ТОДІ В УКРОЇНСЬКІ! мові їх так мало? Справа в тому, що російській мові ВОНИ ОРГАаНІЧНІ Тановлять І! первісну основу Отже, церковнос пов анськамова, ставши пттературною В КИМІВСЬКІЙ РУСІ поступовс видозмінюється, вбираючи дедалі більші мІСЦеВИХ тобто у країнських ри 11 пояснюється тим, що писарі, які пи ЛИ ЧІ переписували книги, мимоволі під к плив народнорозмовної стихи робили описки помилки Щоб переконатися в цьому, доситі обл "Га тей КИІВСЬК узяти одну з найдавніших писемних пам'яток Ізборник Святослава 1073 р., який є копією болгарського ори! налу Ось низка помилої аких допустився мого український переєті сувач у НИЗЦІ ПІ ре МЛ церков слов'янського 6 їЯТьЬ) Він ужми б и ГУКС ниман видома исцили ба ПЛУТУ Й 1 Б 14 | 16 | ІАЛІС павь УСТавив амістьпаль ст "т ока 1.1 МмМІіІСТЬ ПИЄМІ,. ї сі кл) і і | ПІ | ІК. рі ГУ ГІ 1 "А ГО УМ | КОЇ Ї іТКиИ. 5 111 | | | і | 4 | ОВИЧІ | | " І | | і) | ж 11) Ї і НАаСИЛІ | І) об і | во Те) ТР | ІС ТеАннНм |) ВІ кпичний ВІДМІН І ЕОЗНЕЄС о УТ! Ло САМІТ УЬ «нуФфри сватий Фоко, НОроОожІ рН (мово ПРОМИТИ чимало ІНШИХ україмізмів 30к с вопег рема новгородських зерестяних грамотау и Новгородському ЛІТОПИСІ, у Новго КОрмчій, які на думжу!.! П щука з проявам, гсієї само! простонародної мови ззважаючи наз вплив мови з игенів --ІЛЛІОІЙЦІВ, Яких ПІДКОРИЛИ Сер би відчутна близкість сербохорватської: мови до української, що відзначають ус! мовознавці. па Думку проф | (ПО Ющука, «з усіх слов'янських мов саме Українська розвивається безлереране від часу її ВИДІЛення якогось прадавнього індоєвропейського масиву и до нашогочасу» доказом пього Є місце проживання Т НОСТІВ» Відомим ООСІМСЬКИММ ученим - кипарським у Сборнике ответов на вопрось поязькознанию |к У Международному сьезду славистов)» Писав те, що слов'янська прабатьківщина Оула Мій карпатами Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) | Пінськими болотами, на території, де з наидавніШих - засів панує чисто слов'янська топонімІКа, Є В наш час загальновизнаним». «Саме звідси, - зауважує | По Ющук, -- з території України ишла слов'янська експансія, а отже, й поширюдалася слов янська мова, яка стикаючись З іншими мовами інших племен, набу ВІДМІННИХ рис !: започатковує зла нові мо (там же) (пор. рух предків сучасних сербів | орватську мов Пе іближчою до 2 т 1 й | С 133) (рення Тд казав би М "око і ги НІЯКІ ог на " ПИ "Ї й ич- тк зайно ра ЧНІ зни . | 1 | , 2

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин