Європейський вектор · с. 4сторінка оригіналу ↗
МАЙЖЕ УКРАЇНСЬКІ ПОМИЛКИ АМЕРИКАНСЬКИХ ВИБОРІВ
Слово Просвіти, №11 за 2004 рік
Місто Моцарта й альпійських курортів славне ще й “Зальцбург-Семінаром” — престижним тренінгом для фахівців з усього світу. На тому, що для журналістів, протягом тижня перебувала кореспондент “Слова Просвіти”.
“МІСТЕР КУШАНІЦА”
Нас 53 — журналістів, редакторів і викладачів журналістики з 28 країн, представників різних континентів, рас, національностей і традицій. Ми вивчали та обговорювали те, що спільне не лише для людей журналістської професії, — етику. Якщо точніше, ту, що стосується висвітлення новин і редакторської справи. Перед нами виступали провідні фахівці всесвітньо відомих ЗМІ, але це був тиждень не тільки інтенсивного навчання. Німкеня Інгрід назвала нашу тимчасову спільноту “глобальним селом”, у якому протягом семи днів продовжувалося свято нормального людського спілкування, — незважаючи на різноманітність його учасників і набір стереотипів, що з ними приїхав чи не кожен. Від останніх до кінця семінару коли бодай щось залишилося, то дуже мало. Про Україну в “глобальному селі” знали, що: така країна, взагалі-то, десь є, і в ній — Чорнобиль (майже всі учасники); у нас виробляють контрафактні диски (Румунія); це батьківщина “курчати по-київськи” (Південно-Африканська Республіка), а Київ — красиве місто (Болгарія); українці — дуже працьовиті, недарма ж саме українська жінка доглядає за хворим літнім батьком моєї колеги з Тель-Авіва (Ізраїль); наш Президент, “містер Кушаніца”, розуміє демократію приблизно так само, як його колега з Уганди; Кучма — це не Саддам, а тільки слов’янський його варіант (Іран). У Лос-Анджелесі (США) й близько не чули про “касетний скандал” і Георгія Ґонґадзе. Коли я в двох словах намагалася розповісти колезі з тамтешнього молодіжного радіо відому історію про обезглавлене тіло, вона мовчала майже хвилину, потім спантеличено запитала: — Його досі не поховали? Хто ж таке зробив із журналістом?
Ех, Саро, якби ж знаття, хто.
— Чим більше я працюю за межами своєї країни, тим більше переконуюся, що виборці скрізь занепокоєні одними й тими ж речами, а саме покращенням життя. Вони не бажають слухати про ідеологію, а хочуть почути, які прагматичні кроки здійснить кандидат. Це загальна помилка всіх політиків: говорити про те, що їм подобається, але не про те, що цікавить виборців. Так само по-
Пізніше ловлю себе на думці, що американка, взагалі-то, реагує так, як і належить нормальній людині на жахливі речі. Співвітчизник Сари, Ренді, так само ефектно виконував “німу сцену” після моєї розповіді про адмінресурс на українських виборах. Не знаю, що дивувало його більше — інформація про те, як “голосували” “мертві душі” і бюлетені пацієнтів психіатричних лікарень, чи мій загалом позбавлений емоцій голос. Робоча група “Етика у висвітленні конфліктів” отримала завдання знайти в Інтернеті стереотипні образи наших країн. Пошукова система байдуже видала нагора: “Чорнобиль”, “Кучма”, “оголені українські жінки, що бажають спілкуватися з іноземцями”, знову “Чорнобиль”, “Київ і його архітектурні пам’ятки”, “злиденні українські пенсіонери”, “Кучма”. Такою світ бачить Україну. Услід за класиком, без надії таки сподіваюся, що не лише такою.
ТИХІ МІЖНАРОДНІ СЕНСАЦІЇ
Образом батьківщини перейнялась і нігерійка Ннена. Вона дивувалася, чому західні журналісти повідомляють з її держави лише про погане. Я втішала, що таку ж звичку вони мають і в нас — мовляв, “третій світ” просто зобов’язаний бути тлом для того, який знову ж таки стереотипно називають “цивілізованим”. Ннена обурювалася: — Ми маємо розвинену культуру, у нас вважають ганебними милково вважати, що це добре — виступати з такою собі просвітницькою місією. — Гаразд, що ж подобається чути виборцям? — Вони голосують, як інвестори, але не як споживачі. Тому не дуже вірять обіцянкам, наприклад, про те, що кандидат створить нові робочі місця. Краще хай прозвучать 4—5 пропозицій про те, як саме це буде зроблено.
Крім того, люди хочуть чесних політиків. Коли протягом чотирьох років у штаті Мілуокі не було жодного скандалу, це добре спрацювало на репутацію тамтешнього політика. Недарма кажуть, що сонячне світло — найкращий антисептик. У США прогалина в довірі до політиків з’явилася ще в 1970-х, коли народ був проти війни у В’єтнамі, а президент мав іншу думку. Але загалом це здорова тенденція — ставити під сумнів те, що роблять посадовці. Політики не мають права сподіватися поблажливого ставлення виборців. Я вірю в колективну мудрість виборців — усе ж таки під час виборів вона перемагає. — Які помилки Ви помітили під час теперішньої кампанії в США? — Демократи переважно лише критикують республіканців. Крім того, виборів ніколи не виграєш, якщо сприймати їх лише як референдум із приводу того, що колись було зроблено. Іще кандидат має бути оптимістом. Таким був Біл Клінтон, таким був Рейґан. На відміну від Картера, який постійно малював похмурі людей, чиї літні батьки доживають віку в притулках. Хоча на Заході подібного ніхто не соромиться. А західні новини з чорної Африки — переважно про наркотики, злочинність і корупцію. Ніби в країнах із білим населенням цього немає. — Гм… У США боронь Боже сказати на афро-американця “чорний”. — Це в Америці, а в Нігерії живуть темношкірі люди, і я пишаюся тим, що чорна. Автор цих рядків без Ннениного стимулу усвідомила, що пишатися своєю країною треба завжди, незважаючи на її політичний режим і не бозна-який імідж у світі. Бодай із банальних міркувань: іншої країни в нас немає, а її імідж залежить не лише від керівників. Якщо про нас дізнаєтеся, — ми вам сподобаємось, — це трохи з іншої опери, але гасло універсальне для будь-якої ситуації. Во-картини американського майбутнього, Рейґан запевняв, що країну чекають чудові перспективи. Інший прорахунок: кандидати, які мають менший рейтинг, ніж фаворити кампанії, атакують один одного замість того, щоб об’єднати свої зусилля проти когось із фаворитів. Популярна помилка — на початку кампанії використати майже всі ресурси. Дін мав 46 мільйонів доларів, але вже на початку витратив 40. Ранні переваги зникають під час кампанії. Тим часом Буш іще навіть не почав витрачати свої гроші. Він ще матиме час на це, як і на критику демократів. — Тим часом, саме Кері, кандидат від демократів, недавно переміг на праймеріз, первинних виборах. Як Ви оцінюєте шанси діючого американського президента? — Зараз Америка розбилася на два протилежні полюси: Буша або обожнюють, або готові на все, щоб викинути його з президентського крісла. На цьому тлі цікавими видавалися можливості інших кандидатів. Наприклад, чимало виборців вважали Едвардса чудо-но належить полковникові Кларку, речникові американських збройних сил. Лекцію речника аудиторія сприйняла без ентузіазму — надто патерналістськи вона звучала щодо журналістів. Коментуючи історію загибелі оператора Тараса Процюка, полковник майже дослівно повторив відомі слова американських зверхників про помилку та обмежене поле бачення танкіста… Наше поле бачення таким не було, йшлося, врешті, про щось більше, ніж просто професійне зібрання. Під час якого з’явилося стійке переконання: любити когось за те, що він інший, не обов’язково, але просто сприймання чиєїсь “іншості” — це крок до того, щоб поважали тебе. Країни палестинця Амера й ізраїльтянки Тамар чи не щодня звинувачують одне одного в тероризмі,
z
вим кандидатом, але ще раніше казали, що голосуватимуть за демократа Кері, бо “Едвардс усе одно не переможе Буша”. Останній може отримати кращі шанси, якщо зміцнить американську економіку (протягом останніх років у США втрачено 3 мільйони робочих місць). І якщо зможе зменшити гостроту міжнародної кризи. Люди часто вірять у результати опитувань громадської думки, хоча ця інформація не завжди показує реальну картину. У 1980 р. опитування свідчили зовсім не на користь Рейґана, але переміг саме він. У 1983 р. скидалося на те, що Мандейл переможе Рейґана, але насправді переміг Рейґан. У 1992 р. усі були впевнені, що президентом стане Буш (старший — ред.), але раптом з’явився Клінтон. Пророкувати чиюсь перемогу чи поразку — невдячна справа. Я так само не можу назвати переможця в Еквадорі чи Україні. Після праймеріз кандидатів чекають ще теледебати. Зазвичай після їх проведення дві третини виборців змінюють свою думку про кандидата. Бо дуже часто
ПОБАЧИТИ СВІТ однак спілкування обох у Зальцбурзі могло б слугувати зразком толерантності. Попри те, що у своїх публікаціях і Амер, і Тамар слово “терорист” вживають стосовно а) ізраїльських військових, що руйнують арабські поселення і вбивають цивільних громадян; б) палестинців-самогубців із прив’язаною до тіл вибухівкою, яка спрацьовує в багатолюдних місцях. А вітчизняні журналістські реалії, як виявилося, зовсім не найстрашніші в світі. Китайські журналісти під час своєї презентації розповідали про життя-буття таке. У демократичному Китаї вже можна вийти в Інтернет не тільки в межах країни, однак сайти CNN та BBC для тамтешніх користувачів, як і раніше, недоступні. Редакторів центральних та інших видань призначає тільки уряд, він же — комуністична партія Китаю. Щоб здобути більш-менш керівну посаду в будь-якому медіа, треба бути членом цієї партії. (Рожева мрія нашого Петра Симоненка?) Коли помер Ден Сяо Пін, п’ять провідних китайських газет вийшли з однаковими першими шпальтами — клоновані дизайн, текст, фото. Урядовці періодично зустрічаються із редакторами, даючи вказівки, про що і як треба писати. Патент за винахід “темників” Адміністрації українського Президента вже не світить. У сусідній Молдові середня зарплата журналіста — 30 доларів. — Це за тиждень? — перепитав модератор семінару Говін Редді (ПАР). — Ні, за місяць, — уточнила Вікторія, ведуча радіо-програми з Кишинева.
Людмила ПУСТЕЛЬНИК, Зальцбург—Київ
Автор висловлює щиру подяку Центральному правлінню ВУТ “Просвіта” та відділу преси, освіти та культури посольства США в Україні, які зробили можливою цю поїздку.
На фото: Палац Леопольдскрон, місце проведення семінару.
ТЕХНОЛОГІЇ його можна спіймати на простих речах — наприклад, скільки коштує літр молока чи хліб? Ось коли виявляється, що висуванець на високу посаду просто не знає життя. Під час минулої кампанії Буш із пропагандистською метою зайшов до супермаркета і там дуже здивувався, що є сканер, за допомогою якого покупці платять картками за продукти. Для Буша ця система стала відкриттям, хоч існувала вже 14 років до того. Кандидатів до сенату часто ловлять на тому, що вони не можуть показати на карті Боснію чи іншу країну. — Не останнім чинником на виборах стає медіаресурс… — Це взагалі проблема для кандидата — зробити так, щоб преса звертала на вас увагу. Іронія в тому, що телебачення стає тим більш важливим для номінанта, чим нижча його посада. У стосунках із медіа є важливе правило: треба завжди інформувати пресу, чому саме так ви робите чи збираєтеся зробити. У тому числі й пояснювати журналістам, чому критикуєте конкурента. А загальна помилка багатьох кандидатів — реагувати на всі критичні випади преси й відволікатися від своєї стратегії.
z
Л. П.
Гері Нордлінгер, політичний консультант із США, чия спеціальність — виборчі кампанії, — має за плечима десятки, коли не сотні виборів у своїй країні та ще в 23-х інших. Серед них — розвинені демократії та ті, що лише стали на демократичний шлях. Він чесно зізнається, що майже нічого не знає про політичну систему в Україні, але вважає, що американський досвід виборів може бути корисним не лише в США. Бо:
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
