Резонанс · с. 5сторінка оригіналу ↗
ПІДСУМОК ВОЛИНІ:
Слово Просвіти, №11 за 2004 рік
“60 років Волинської трагедії.” Так називається збірка матеріалів українсько-польського експертно-журналістського форуму, підсумкова зустріч якого відбулася у приміщенні організаторів — Посольства Республіки Польща в Києві.
Тому, після зустрічі президентів Кучми і Кваснєвського у Павлівці, суспільний діалог на тему Волинської трагедії фактично припинився, оскільки кон’юнктурно-політична гострота моменту вже ніби-то пройшла.
ПЕТРО АНТОНЕНКО, редактор газети “Сіверщина”: Сумний ювілей Волинської трагедії висвітлив таке явище, як політичне мародерство. Дехто з журналістів намагався нажитися на пам’яті загиблих, нажити собі політичний капітал. Зокрема у Чернігові з’явилися публікації, які змальовували трагедію двох народів не як страждання, а як “звіряче обличчя націоналізму” з польського й українського боку. Вочевидь, такі публікації подавалися на радість третій стороні.
ЄВГЕН ПЕТРЕНКО, газета “Українське слово”: Як для України, так і для Польщі має величезне значення оця широка й багатоаспектна розмова про морально-етичні проблеми Волинської трагедії. Висновок із неї: нам — українцям і полякам — необхідно більше дбати про те, що нас єднає, усуваючи з дороги те, що роз’єднує.
АННА КУЗЬМА, кореспондент Польського Радіо в Києві: Я погоджуюсь із тими українськими журналістами, котрі стверджують, що саме поляки першими ініціювали широкий розгляд теми Волинської трагедії в Україні. Бо полякам це більше болить — це загальновідомо й не потребує коментарів.
ВОЛОДИМИР КОРОЛЮК, газета “Голос України”: Ми вже приїхали. Далі — нікуди. Так, нам треба шукати шляхів до порозуміння. Але, насамперед, цією проблемою повинні займатися історики. Тому радив би своїм колегам, передусім, спілкуватися з істориками, які щодня працюють із документами.
ВІДЛУННЯ ПОДії
Вважаю, що вшанування жертв
Волинської трагедії ще не на часі. І воно ще дуже довго буде не на часі.
БОГДАН ОЛЕКСЮК, журналіст із Волині, Інститут відкритої політики: Я народився за 7 кілометрів від села Павлівка. Багато хто не хоче ворушити ті старі й важкі справи, каже: чи варто? Вважаю, що було б дуже варто. Завжди у кожній справі є речі позитивні й негативні. Позитивного в цій справі розгляду Волинської трагедії було більше. Треба позитивно змінювати стереотипи, які подекуди існують в Україні про поляків, і в Польщі — про українців. Завдяки цій дискусії кожен із нас дізнався багато важливого також про себе. Це дуже добре, що в підсумку наші два народи стали ближчі один одному.
РОМАН КРИК, кореспондент польської агенції ПАП у Києві: Я об’їздив місця тих подій на Волині і розмовляв із різними людьми. Про трагедію в Павлівці вони розповідали, як про щось чуже, не їхнє: “Прийшли якісь люди; а Бог його знає, що за люди… не наші люди… зробили те, що зробили…” І друге, що характерне: “Ми не дозволимо, щоб від імені України хтось вибачався за Волинську трагедію перед поляками”. Третя річ, яка мене вразила, це те, що на тих урядових урочистостях у Павлівці українські православні священики відправляли панахиду російською мовою.
У вже згаданому збірнику “60 років Волинської трагедії” знаходимо дві цікаві статті нашої Людмили Пустельник — “Щоб попіл Клааса не став каменем за пазухою” та “Моделі висвітлення волинської трагедії в друкованих ЗМІ”. Приємно, що зусилля “Слова Просвіти” також були помічені на загальному полі інформаційного пошуку раціонально-етичних розв’язань проблеми.
z
Стефан КОСТКА
ПО-СУСІДСЬКИ у протилежному напрямку. Зацікавленість третьої сторони у псуванні українсько-польських і польсько-українських відносин збагачена великим історичним досвідом і, на жаль, зберігається досі. І мас-медіа, тобто ми з вами, шановні колеги, впродовж тривалого часу поводимося щодо справи цього ясного, як Божий день, нафтопроводу, щодо цієї спільної та важливої українсько-польської справи так, неначе й тут нічого не зрозуміло, неначе й тут потрібні історики, які мають нам щось розкопати… В історії ми, справді, нічого не змінимо. Але нам треба позитивно змінити себе самих, попрацювати над власним самоусвідомленням, з огляду на перспективу українсько-польської співпраці й добросусідства. У цьому плані висновки з Волинської трагедії мають спрямовувати нас на будівництво спільного майбутнього. У наших спільних — а не третьої сторони — інтересах.
z
Євген ҐОЛИБАРД
* Друкується за виступом на підсумковій зустрічі в Посольстві Польщі 24 лютого 2004 року.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
