Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Тарасова церква · с. 9сторінка оригіналу ↗

ЯКИМ МАЄ БУТИ ЗВЕДЕНИЙ НАМИ ХРАМ ПІД ЧЕРНЕЧОЮ ГОРОЮ?

Слово Просвіти, №11 за 2004 рік

Продовження. Поч. у ч. 10 за 2004 р. За Монастирком, у кінці Комашиного яру, знаходиться також місцевість під назвою Топило, де, за народними переказами, була церква, яка одного дня провалилася під землю, а на тому місці з’явилося озеро, яке ще до сьогодні згадують старожили. Очевидно, ця церква була також монастирською. Згідно історичних джерел, стародавній Канівський монастир протягом віків зазнав значних руйнувань та спустошень від численних завойовників. Найбільше постраждав він у 1678 році, коли Георгіївську церкву разом із людьми, яків ній заховалися, підпалили турки та татари. Саме тоді був замучений тут і архімандрит монастиря Св. Макарій Токаревський (Канівський), якому татари, після тривалих мук, “открутили голову и отсекли глезна” (с. 542). Мощі його знаходилися в Переяславі у Вознесенському монастирі, а нині — в Черкасах. Після цього “Монахи, які лишилися живими, не маючи змоги відновити свою спустошену обитель, заснували собі маленьку дерев’яну церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, у лісі над Дніпром за 5 верст від міста, на тому самому місці, яке й досі називається Монастирком, але й там їх не лишили у спокої. Уніати вигнали їх з усамітненої обителі, а церкву перенесли в місто і поставили біля руїн Успенської, де й була вона шкільною церквою при училищі, яке заснували тут Базиліани”. І до відновлення кам’яної Успенської церкви василіани (уніати) використовували її для власних богослужінь. На щастя, вдалося відшукати дві гравюри з акварелей французького художника Ж.-А. Мюнца, виконані ним у 1781 р., на якій він зобразив поряд із напівзруйнованою Георгіївською церквою дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, зображеної з різних боків. Та коли на початку ХIХ століття з допомогою приватних благодійників Базиліани відновили нарешті кам’яну Успенську церкву, яка в 1833 році, по Височайшому повелінню, надійшла у відомство православного духовенства, і з 1844 року перетворена в соборну, тоді дерев’яну козацьку церкву було знову розібрано. Та на цьому, однак, її історія не скінчилася і, як нам нарешті вдалося з’ясувати, церкву було відновлено в селищі Костянець (нині це вже територія Канева). І ми про це ніколи б не довідалися, якби не вдалося відшукати зображення в альбомі Григорія Честахівського — вірного побратима поета, який замалював її в 1861 році у своєму альбомі, коли прибув у ці місця, щоб виконати Шевченків “Заповіт” і поховати тут поета та разом із рідним народом насипати над ним могильний курган. Чи не зробив цього Честахівський у пам’ять про свого геніального друга, який, безперечно, чув, перебуваючи на канівській землі, про церкву Покрови Пресвятої Богородиці під Чернечою горою? Цю козацьку церкву було розібрано спершу в часи панування в цих краях Речі Посполитої, а пізніше — Російської імперії. Якою ж була подальша її доля? На щастя, вдалося розшукати старожила із села Костянець, який доніс до нащадків спогад про минуле цієї козацької церкви: “Мій місці, не руйнуючи старої церкви, збудувати іншу, трохи більшу, також дерев’яну козацьку церкву. Однак старої церкви не руйнували, а поклали кругом неї фундамент, а на фундаменті зробили міцну дубову обв’язку (см 25х25/30). Стара церква була без фундаменту, а нова — на фундаменті, з обв’язкою. Так би мовити, розширили її, зробили довшу. І обшили нову вздовж дошками з виділкою. У старій церкві дзвін (дзвіниця) був збоку, ав новій зробили дзвін під центральним куполом. Нова церква була також трикупольна, довша й ширша від попередньої. Все майно зі старої взяли до нової. У ній було два виходи по боках, а третій — центральний. Кругом зелень, гарна дерев’яна огорожа. А як поставили її, то назвали так, як і попередню, — церквою Вознесенія. І освячували її, як і попередницю, на Вознесенія: цей день у нас був храмовий. Адже церкви раніше називалися у кожному селі відповідно до того, у яке релігійне свято її освячували. У кожнім селі тоді була церква. І в який день освячувам. Первомайськ 60,00 Зелена Л. О., м. Гусятин Тернопільської обл. 10,00 ЗНЗ № 33, 11-в клас, ч/з Киркушко Н. М., м. Чернівці 22,00 ЗОНЗ №12, м. Чернівці (через Темчук Н. М.) 35,00 ЗОШ 1—3 ст, с. Великосілки, Буського р-ну 100,00 ЗОШ ОРЯВА Львівської обл. 71,80 ЗОШ с. Бабине Заставнівського р-ну 133,00 Кавка С. М., смт. Єзупіль 20,00 Калинюк В. А., с. Юрківці Чернівецької обл. 10,00 Карпа І., м. Яремча 34,55 Катрич Т. І., с. Червоне Поле Запорізької обл. 31,00 Кафедра сучасної української мови, м. Чернівці 248,00 Кишкан М. А., смт. Гусятин 100,00 Кіначи Ольга, м. Львів 100,00 Клим Андрій, Неля, Владислав, Злата, м. Львів 70,00 Кушнір М. І., м. Київ 50,00 Кушнірик Г. Д., м. Чернівці 50,00 Лазар В. І., Чернівецька обл. 70,00 Левітін А. С., Халявка І. Г., П’ядик Г. В. 47,71 Лисенко, м. Київ 10,00 Лісохлібичинська ЗОШ, Івано-Франківської обл. 40,00 Ловинський Г. Г., м. Київ 5,00 Лоза З. І., м. Ужгород 10,00 Мальцеви Аня та Валерій, м. Черкаси, СШ №7 5,00 Мамаївська ЗОШ, м. Чернівці 443,00 Мельник Максим, с. Домантове Черкаської обл. 3,00 Мельник Наталія, с. Домантове Черкаської обл. 3,00 Мельник Т. Ф., м. Луцьк 30,00 Мишинська ЗОШ 2 ст. ч/з Кавацюк, кавікового забуття, маленьку дерев’яну козацьку церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, відновивши її в Монастирку, під Чернечою горою, поряд із майбутнім монументом, який давно планується звести тут відважним українським гетьманам — Івану Підкові, Якову Шаху та Самійлу Кішці, які знайшли, подібно до Шевченка, вічний спочинок на цій чарівній землі, оповитій не лише Шевченковою, а й козацькою славою. Тож, маючи її зображення, варто об’єднатися всім релігійним конфесіям в Україні, щоб спільними силами відновити її на тому самому місці, де поставили її наші предки. Вона б стала найкрасномовнішим пам’ятником-пантео- Сувора доля закинула Симона Петлюру далеко за межі України. Його по-бандитському було вбито в Парижі, де й поховано тлінні останки. Однак рядки спогадів комісара Шевченкової Могили, письменника Василя Королева-Старого, розкривають його таємне бажання бути похованим на рідній землі. І щоб не було пізніше суперечок щодо місця його поховання в Україні, Василь Королів передає одну з розмов із Петлюрою біля Шевченкової Могили: “Якось, під час перебування на Шевченковій Могилі, тоді, коли йшла мова про її впорядкування, підходячи до Чернечої гори, Симон Васильович сказав приблизно такі слова: “Мала втіха бути мертвим, а все ж таки, коли говорити про те, де було б добре лежати мертвим костям, — то тільки тут. Не там, рядом із Тарасом, а хоча б от тут, у нього під ногами!” — й він показав рукою на підошву гори… Незважаючи на всі свої заслуги перед Україною, він навіть у думках не допускав, щоб лежати поряд із генієм. Симон Петлюра глибоко розумів, що святиня має бути святинею. Він виявив лише бажання бути похованим на священній канівській землі “у нього під ногами”, тобто, неподалік Чернечої гори… І найкращим місцем поховання Симона Петлюри на канівській благословенній землі стала б Козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці, пам’ять про яку повертає до нас більше ніж через три століття той Пророк, котрий спочиває вічним сном на Чернечій горі, Горі-Могилі, яка з давніх давен була невіддільною часткою стародавнього Канівського, а з часом Козацького монастиря — останнього притулку волелюбних лицарів українського народу. z Зінаїда ТАРАХАН БЕРЕЗА, м. Канів ч/з Добровольську, Союз Українок, м. Забраж Тернопільської обл. 245,00 ч/з Іскру, від Буглівської с/р Тернопільської обл. 40,00 ч/з Капінус Н. Д., школа № 28, 6-а кл., м. Житомир 32,00 ч/з Кирилюка В. І. ЗОШ с. Добринівці Чернівецької обл. 187,00 ч/з Кудляк Й. М., від Дністровського лісництва, смт. Єзупіль Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. 100,00 ч/з Лозинську І., Львіський обласний Союз Українок, м. Ходорів 50,00 ч/з Мілінович О. Б. Школа № 1, м. Ходорів Львівської обл. 343,00 ч/з Перець В. І., Ходорівська філія Львівського тех. коледжу 48,00 ч/з Фастівець Г. Ф., м. Буринь 32,00 ч/з Фрунчак М. П., м. Чернівці 15,00 ч/з Шевчук С. М., Вікнянський ДНЗ 10,00 ч/з Ярошенко Д. Я., Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. 54,00 Чабан А. А., м. Васильків Київської обл. 500,00 Чекалін А. В., Герасименко Е. І., АР Крим 300,00 Черемхівська ЗОШ Івано-Франківської обл. 103,00 Чинбай В. М., с. Червона Слобода Черкаської обл. 50,00 Члени Пк: викладачі, працівники, студенти Івано-Франківського медучилища ч/з Лаврук К. Г. 533,00 Шарупа І. А., м. Київ 10,00 Шарупа К. Я., м. Київ 10,00 Шарупа О. І., м. Київ 10,00 Шварчук О. М., м. Луцьк 10,00 Школа № 17, м. Первомайськ Миколаївської обл. 60,00 Школа с. Раківчик Івано-Франківської обл. 100,00

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин