Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ПОСЛАНА З ВИШНІХ

Слово Просвіти, №11 за 2004 рік

Цікава особливість — щоразу пластичне розв’язання художніх образів Марії Приймаченко відбувається не на основі попереднього досвіду, а як нововіднайдене: у неї в кожному творі інша архітектоніка мистецьких задумів, конфігурація букетів та їхніх вазонів, стебел, листків, квіток, бутонів, статури звірів, птахів і всіх деталей картини. Це — наче візії надреальності: її уява злітає понад буденним у безміри космічного — і випродуковує неіснуючі в природі образи квітів, птахів, звірів, риб, незнаних істот, що повсякчас із пратисячоліть випліскує генетична пам’ять народу. У розкошах килимового пишнобарв’я (Полтавщина, Київщина, Черкащина — у Лаврському музеї народного мистецтва) вигартовується приймаченківський високий стиль українського образного мислення, де кожна деталь, елемент твору мають казково-дивну міфологічну основу. Із багатства образної мови килимів, народного іконопису, вишивки, бачених нею в Лаврі, визріває й вишукане, сяюче тло її розписів — саме звідти зродилися багатобарвність тонів, градації чистоти колірних сполучень, чергування тепло-холодних барві таїна космогонічних метафор у фарбах і лініях. Якось у розмові 1976 року Марія Приймаченко, згадуючи своє навчання у Київських експериментальних майстернях (1935—1937 рр.), по-особливому підкреслила: “Я народилася у Києві в 1936 році…” Отже — в лоні мистецтва своїх попередників. Осягнення образів звірів, птахів на медяникових дошках та вишиваних рушниках Київщини, а надто численні орнаментальні відображення Світового Дерева з квітами, зорями дарувало можливість її уяві вимальовувати на білих аркушах новітні, суто приймаченківські, “райські” сади дерев — листатих, квітуючих, обтяжених важкими плодами або неначе витесаних з граніту, і все ж вічноростучих монолітів. Її творча

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин